Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/825/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7170/21 Справа № 180/825/21 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційні скарги акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року у справі за позовом адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,- В С Т А Н О В И ЛА : У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 21.01.2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Крім того, він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Висновком МСЕК від 30.05.2013 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% первинно за професійними захворюваннями та повторно 20% за трудовим каліцтвом. При переогляді, висновком МСЕК від 20.02.2018 року у зв`язку з виробничою травмою та професійним захворюванням визначено 40 % втрати професійної працездатності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 240 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податків, зборів та інших платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 45 000 гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. Вирішено питання щодо судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої з товариства на користь позивача суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків з 45 00 0 грн до 240 000 грн, без утримання податків та зборів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів протягом 14 років 8 місяців 27 днів на посадах гірника очисного вибою 5,6 розряду (а.с.47-53). 20 жовтня 2004 року о 18-50 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: ОСОБА_1 виконував роботи по установці металокріплення СВП-17, притулив стійку СВП-17 до стійки попереднього окладу з підзавального боку заходки, запобіжні кріплення не були встановлені, в результаті чого почали обвалюватися шматки породи розміром 1,0х0,7 м. шматком породи, яка впала з покрівлі підзавального боку заходки, було травмовано спину ОСОБА_1 . За даним нещасним випадком складено акт за формою Н-1 № 48/11 від 23 жовтня 2004 року та формою Н-5 від 20 жовтня 2004 року (а.с. 15-22). Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 21.01.2010 року при первинному огляді позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою з 04.01.2010 року (а.с.8). Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13.02.2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни, робоча поза (вимушена), нахили корпусу, рівень пилу, рівень марганцю, рівень шуму, рівень вібрації (а.с.23-24). 30.05.2013 року при повторному огляді, згідно довідки МСЕК позивачу встановлено всього 40% втрати професійної працездатності: первинно - 5% радикулопатія, 5% ВСП, 5% ХОЗЛ, 5% туговухість, повторно - 20% трудове каліцтво 2004 року, з 19 лютого 2013 року до 1 березня 2014 року (а.с.11-12). 20.02.2018 року при повторному огляді, згідно довідки МСЕК позивачу встановлено всього 40% втрати професійної працездатності: 5% радикулопатія, 5% ВСП, 5% ХОЗЛ, 5% туговухість, 20% трудове каліцтво 2004 року, з 1 березня 2018 року до 1 березня 2021 року (а.с.13-14). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40% . Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 45 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів протягом 14 років 8 місяців 27 днів на посадах гірника очисного вибою 5,6 розряду (а.с.47-53). Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 21.01.2010 року при первинному огляді позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою з 04.01.2010 року (а.с.8). Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13.02.2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни, робоча поза (вимушена), нахили корпусу, рівень пилу, рівень марганцю, рівень шуму, рівень вібрації (а.с.23-24). 30.05.2013 року при повторному огляді, згідно довідки МСЕК позивачу встановлено всього 40% втрати професійної працездатності: первинно - 5% радикулопатія, 5% ВСП, 5% ХОЗЛ, 5% туговухість, повторно - 20% трудове каліцтво 2004 року, з 19 лютого 2013 року до 1 березня 2014 року (а.с.11-12). 20.02.2018 року при повторному огляді, згідно довідки МСЕК позивачу встановлено всього 40% втрати професійної працездатності: 5% радикулопатія, 5% ВСП, 5% ХОЗЛ, 5% туговухість, 20% трудове каліцтво 2004 року, з 1 березня 2018 року до 1 березня 2021 року (а.с.13-14). Виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійні захворювання. Професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях через погіршення стану здоров`я, фізичний біль, необхідність постійного лікування, вимушені зміни способу життя, стійкої втрати професійної працездатності, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, встановлення третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 45 000 грн. Приведені в апеляційних скаргах доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: