Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7116/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7116/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просило суд, з урахуванням заяви про зміну підстав позову в частині: визнати протиправним і скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 22.03.2019 №

314. Судом було прийнято заяву КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зміну підстав позову в частині, яка стосується підстави «про відсутність складу правопорушення у інкримінованому відповідачем позивачу правопорушенні щодо формування, встановлення та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, який був затверджений розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668, визнаного протиправним і скасованим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним і скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 22.03.2019 №

314. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 28.07.2021. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 призначено апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 р. до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2021. 01.09.2021 у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 06.10.2021. 06.10.2021 у судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1.1 Статуту комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 3, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», створене рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. На балансі позивача обліковується 534 багатоквартирних житлових будинки, загальною площею квартир 5200555,77 м2. Пунктами 2.2.2 та 2.2.40 Статуту, визначено, що предметом діяльності названого підприємства, поміж іншого, є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та здійснення діяльності щодо розрахунку тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно з пунктом 2.2.20 та 5.1.10 цього Статуту підприємство має право здійснювати діяльність щодо розрахунку тарифів на послугу, що ним надається та реалізовувати свою продукцію, надавати послуги, виконувати роботи за цінами і тарифами, які встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, - за державними цінами і тарифами. У період з 04.03.2019 по 18.03.2019, посадовими особами відповідача проведено планову перевірку позивача на предмет перевірки дотримання ним законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації). Перевірку проведено на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 01.03.2019 № 1101 «Про проведення планового заходу (перевірки)» та направлення на перевірку від 01.03.2019 № 901, примірник якого 04.03.2019 вручено директору позивача Бойко І.В. Як зазначено в преамбулі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 01.03.2019 № 1101 «Про проведення панового заходу (перевірки)», він виданий відповідно до законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про ціни та ціноутворення» та на підставі Річного пану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2019 рік, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.11.2018 №

964. Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачі від 26.11.2018 № 964, затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік, пунктом 17030 якого передбачено здійснення з 04.03.2019 терміном 10 днів заходу державного нагляду (контролю) щодо КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» на предмет дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. За результатами вищевказаної перевірки, було складено акт перевірки від 18.03.2019 № 1101-10, примірник якого вручено директору позивача Бойко І.В. В акті зафіксовано порушення позивачем порядку встановлення і застосування цін (тарифів), які полягають в наступному. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (набрало законної сили 20.12.2018), визнано протиправним і скасовано розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким було встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Деснянського району м. Києва. Згідно з наданими під час перевірки даними, на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» обліковується 534 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 5200555,77 м2, з яких, загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі, складає 455855,13 м2 (додаток № 1). У період з 01.07.2017 по 20.12.2018, застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені вищевказаним розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 06.06.2017 № 668, яке в судовому порядку визнане протиправним і скасоване. У період з 21.12.2018 по 28.02.2019, застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», містить визначення терміну «прибудинкова територія» - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 № 23 (додаток №2). Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» в період з 01.03.2016 по 28.02.2019, порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території власникам квартир, мешканцям 240 з 534 будинків Деснянського району м. Києва, приведена прибудинкова площа яких складає 111889,09 м2 з 2447176,15 м2. По складовій тарифу, поточний ремонт конструктивних елементі внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження за період 01.01.2016-31.06.2017 по 263 житловим будинкам виявлено неосвоєння коштів у повному обсязі (додаток № 3). Зауваження позивача до акту перевірки відповідачем взяті не були, і в подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки було видано припис від 22.03.2019 № 314, в якому від позивача вимагалося усунути порушення, зафіксовані в акті перевірки від 18.03.2019 № 1101 та вжити заходи відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про ціни та ціноутворення, а саме: 1) щодо застосування в період з 01.07.2017 по 28.02.2018 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені відповідно до розпорядження від 06.06.2017 № 668, визнаного протиправним і скасованим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, в термін до 22.07.2019; 2) щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в яку включено площу, закріплену на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 № 23 за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 у термін до 23.04.2019; 3) щодо вартості послуги «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристрої будинків та елементів зовнішнього упорядження» за період з 0101.2016 - 31.06.2017 по 263 житловим будинкам виявлено неосвоєння коштів у повному обсязі, у термін до 23.04.2019. Про вжиті заходи щодо виконання припису позивача зобов`язано в триденний термін з моменту його виконання повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві. Не погоджуючись із вищевказаним приписом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем під час розгляду даного спору, не подано суду достатньо доказів на підтвердження правомірності винесеного ним оскаржуваного припису, а тому, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного припису та про наявність підстав для його скасування. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом першої інстанції зроблено передчасні висновки, що прийнята Верховним Судом постанова від 12.06.2019 по справі № 826/8441/17, є підставою для скасування п. 1 резолютивної частини припису відповідача, адже, у приписів вимагалося усунути порушення, шляхом вжиття заходів. Крім того, на момент прийняття оскаржуваного припису, рішення суду у справі № 826/8441/17 не було скасованим. Також, наголошено на тому, що Головним управлінням відносно позивача не зафіксовано порушення щодо непроведення перерахунків тарифів, з підстав прийняття судами рішень по справі № 826/8441/17 (вимагалося вжиття заходів). Апелянт, вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано всіх наданих стороною відповідача доказів та обґрунтованих пояснень на підтвердження правомірності винесеного припису. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги наданий позивачем акт звірки площ з КП ШЕУ. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) (далі - державний нагляд) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (абзац 3 статті 1 вищевказаного Закону). Пунктом 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення про Держпродспоживслужбу) в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. Відповідно до підпункту 11 пункту 4 Положення про Держпродспоживслужбу, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Тож, з наведеного слідує, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, досліджено, що суть допущених позивачем порушень полягає в: - застосуванні ним в період з 01.07.2017 по 20.12.2018 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановленого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668, яке в подальшому було визнане протиправним і скасованим рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, що набрало законної сили 20.12.2018: - застосовуванні в період з 21.12.2018 по 28.02.2019 тарифу, невстановленого відповідним рішенням органу місцевого самоврядування; - формуванні з 01.03.2016 по 28.02.2019 тарифу шляхом врахування площ, які позивачу не належать.; - неосвоєнні у повному обсязі коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв» за період з 01.01.2016-31.06.2017 по 263 житлових будинках. Щодо застосування позивачем в період з 01.07.2017 по 20.12.2018 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановленого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668, яке, в подальшому, було визнане протиправним і скасованим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, що набрало законної сили 21.12.2018. Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», було встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються. Вказане розпорядження набрало чинності після оприлюднення в газеті Хрещатик № 62 (4975) від 14.06.2017. Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. При цьому, пунктом 5.2.1 Статуту, передбачено, що до обов`язків позивача віднесено виконання рішень власника, розпорядження Київського міського голови, виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Тож, виконання розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668, було обов`язковим для виконання позивачем, до того ж, сам позивач не заперечує, що здійснював розрахунки вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, застосовуючи тарифи, затверджені вказаним розпорядженням. Слід врахувати, що, дійсно, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, що набрало законної сили 20.12.2018, визнано протиправним і скасовано розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №

668. Оскільки резолютивна частина згаданого рішення Окружного адміністративного суду міста Києва не містить дати, з якої суд визнав протиправним і скасував вищевказане розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), то за загальним правилом, це розпорядження визнане протиправним і скасованим з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто, з 20.12.2018. Отже, з 20.12.2018 це розпорядження не підлягає застосуванню позивачем. Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правильним зазначення судом першої інстанції про те, що в період з 01.07.2017 по 20.12.2018, позивач правомірно застосовував розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому висновки відповідача про порушення позивачем законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін є необґрунтованим. Отже, вимога відповідача в оскаржуваному приписі про усунення позивачем вищевказаного порушення, є необґрунтованою, а тому, в частині цієї вимоги припис є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів враховує й те, що постановою від 12.06.2019, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі № 826/8441/17, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Як станом на час вирішення даного спору в суді першої інстанції, так і на час розгляду апеляційної скарги, рішення суду, прийняте за результатами нового розгляду справи, відсутнє, що дає підстави на спростування доводів сторони відповідача про те, що позивач у період з 01.07.2017 по 20.12.2018, застосовував тарифи, встановлені протиправним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 У частині висновків відповідача щодо застосування позивачем в період з 21.12.2018 по 28.02.2019 тарифу, невстановленого відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, колегія суддів бере до уваги та враховує таке. 10.12.2017 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII. При цьому, стаття 1 цього Закону, не містить такого поняття як послуга з утримання будинків і прибудинкових територій та передбачає надання такого виду послуг як послуга з управління багатоквартирним будинком, яку визначає як результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Однак, аналіз змісту попередньої та поточної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дає підстави стверджувати про те, що послуги з утримання будинків надаються за тарифом затвердженим/встановленим органом місцевого самоврядування, а послуги з управління будинком - за вартістю (домовленістю) із співвласником. Порядок укладання договору з управління будинком визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Зокрема, стаття 10 цього Закону право прийняття відповідних рішень надає зборам співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Водночас, пунктом 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, - зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. Відтак, до визначення зборами співвласників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку розміру витрат на управління будинком, зберігають чинність на колишніх умовах договори з утримання будинків за тарифом, встановленим/затвердженим для них органом місцевого самоврядування. Згідно з доводами позивача він надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам на підставі договорів (далі - Договір), укладених на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і спору та прибудинкових територій». Указаний типовий договір опублікований в газеті Київської міської ради № 99 (4695) від 14.07.2015. Споживачі згаданих послуг заперечень щодо отримання послуг не висловлюють, а здійснення ними оплати за ці послуги згідно з отриманими квитанціями, за висновком позивача, є підтвердженням ними згоди щодо отримання таких послуги на умовах за ціною, яка існувала на день набрання чинності «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ, тобто 10.12.2017. Відповідно до пункту 2.1 Договору, його предметом є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку (гуртожитку) №___по вул.____у місті Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було також досліджено, що сторонами не заперечувалася та обставина, що в період з 01.07.2017 по 20.12.2018, а, відтак, і після набрання 10.12.2017 чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ і до 20.12.2018, позивачем застосовувались тарифи, встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668, і ці тарифи, застосовувалися правомірно, що випливає з наведених вище висновків. Як вбачається зі змісту акта перевірки та оскаржуваного припису, в них міститься лише висновок про застосування позивачем в період з 21.12.2018 по 28.02.2019 тарифів, які невстановлені рішенням органу місцевого самоврядування. Водночас, судом першої інстанції доцільно зважено на те, що акт перевірки не місить інформації про те, на підставі чого відповідач дійшов такого висновку, які документи ним аналізувалися в ході перевірки, та в якому саме розмірі застосовувалися позивачем відповідні тарифи, що позбавляє суд можливості оцінити цей висновок та перевірити застосовувані позивачем в указаний період тарифи на відповідність тарифам, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №

442. У ході судового розгляду справи на підтвердження таких своїх доводів, відповідач, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваного припису, також не надав відповідних доказів суду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у зв`язку із застосуванням в період з 21.12.2018 по 28.02.2019 тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які невстановлені рішенням органу місцевого самоврядування, є необґрунтованим, тому необґрунтованою є і сама вимога відповідача в оскаржуваному приписі про усунення позивачем такого порушення, що зумовлює необхідність визнання цього припису в указаній частині протиправним і його скасування. Щодо формування позивачем з 01.03.2016 по 28.02.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, шляхом врахування площ, які йому не належать, при перевірці висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на які розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному приміщенні. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 №442 та від 06.06.2017 № 668, до структури тарифу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку включені послуги з прибирання прибудинкової території. За висновками сторони відповідача, що викладені в акті перевірки, встановлено включення позивачем до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території площі, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 № 23 (додаток № 2). У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку, у період з 01.03.2016 по 28.02.2019, позивач порушив вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території власникам квартир, мешканцям 240 з 534 будинків Деснянського району м. Києва , приведена прибудинкова площа яких складає 111889,09 м2 з 2447176,15 м2. Як зазначено в акті перевірки, наказом Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 № 23, за КП ШЕУ Деснянського району закріплено на праві повного господарського володіння проїзди та тротуари вздовж вулиць із зазначенням їх площ. Згідно з доводами відповідача, у ході перевірки була розрахована площа тротуарів по конкретним вулицям, яка співпала з площею, зазначеною у вищевказаному наказі Головного управління комунальної власності і ці розрахунки відображені в додатку № 2 до акту перевірки. Зазначена територія утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету і є власністю місцевої громади, а не мешканців житлових будинків. Крім того, як стверджує відповідач, у розрахунок тарифу позивачем включені міжквартальні проїзди, які не мають балансової приналежності. По одній із складових тарифу застосовувалися по 240 будинкам невірні коефіцієнти на прибирання дворового асфальтового покриття, а саме, коефіцієнт 1,0 замість 0,6 (наказ Мінрегіонрозвитку від 25.12.2013 № 603). У зв`язку з цими обставинами, відповідач стверджує, що мешканці безпідставно оплачують прибирання території, як закріплена за КП ШЕУ Деснянського району. На підтвердження вищевказаного висновку, відповідач долучив до акту перевірки додаток № 2 «…тротуарів на баланс ШЕДів та застосування некоректних коефіцієнтів приведення прибудинкових площ», в якому міститься інформація щодо розміру приведеної площі, площі тротуарів, які знаходяться на балансі у ШЕД, тарифу на прибирання прибудинкової території та інші. У ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач надав суду 5 схем прибудинкової території за адресами: вул.Бикова,6; вул .Бикова, 12; вул. Будищанська, 9/40; вул. М.Цвєтаєвої, 8; вул. Лісківська, 27, а також, фото прибудинкової території за адресами: вул. Будищанська, 9/40, вул. Бикова, 12, тоді як, на балансі позивача обліковується 534 багатоквартирних житлових будинки. Проте, жодних документів, на підставі яких до таблиці, що міститься в додатку № 2 до акту перевірки, відповідачем внесено відповідні дані та розроблено відповідні розрахунки, відповідач суду першої інстанції не надав, як і не довів цих обсатвин при апеляційному перегляді, що унеможливлює перевірку цих даних, а, відтак, і перевірку його висновку щодо формування позивачем з 01.03.2016 по 28.02.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом врахування площ, які йому не належать. Натомість, слід врахувати, що позивачем надано копію акта проведення звірки наявності дублювання площ об`єктів зовнішнього благоустрою КП «ШЕУ Деснянського району» та прибиральної площі багатоквартирних будинків КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», затвердженого керівниками названих підприємств 16.04.2019, відповідно до якого, комісія, яка здійснювала таку звірку, не виявила дублювання площ приведеної (прибиральної) території, яка була включена КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» у розрахунок вартості послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та площ, які на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 № 23 передані на баланс КП «ШЕУ Деснянського району» Вважаючи вказаний акт неналежним доказом, апелянт в той же час, не надав суду жодного доказу на спростування даних, зафіксованих у цьому акті. Відповідач, під час здійснення перевірки на підтвердження своїх висновків мав змогу дослідити та проаналізувати містобудівну та землевпорядну документацію Деснянського району м. Києва та у разі необхідності, провести відповідні заміри, і як за результатами порівняння (аналізу), вже зробити відповідні висновки про наявність чи відсутність фактів вчинення позивачем порушення. На наведеному вище, наголошував також представник позивача у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, однак, сторона відповідача не спростувала вказаних позивачем обставин у тій мірі, яка дозволяла б колегії суддів відхилити такі висновки суду та доводи позивача в цій частині. Тож, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що необґрунтованим є висновок відповідача про порушення позивачем законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у зв`язку із формуванням позивачем з 01.03.2016 по 28.02.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом врахування площ, які йому не належать, що зумовлює й те, що вимога відповідача в оскаржуваному приписі про усунення позивачем вищевказаного порушення, є також необґрунтованою. Щодо неосвоєння позивачем у повному обсязі коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв» за період з 01.01.2016-31.06.2017 по 263 житлових будинках, колегія суддів виходить з наступного. На підтвердження висновку про вчинення позивачем вищевказаного порушення відповідач в акті перевірки послався на додаток № 3 «Перелік житлових будинків, по яким кошти освоєні не в повному обсязі, за складовою «Поточний ремонт згідно з розпорядженням КМДА № 442 від 30.04.2015», згідно з яким, по 263 будинках позивач не освоїв кошти в розмірі 805,03 тис.грн. Відповідно до підпункту 3 пункту 4.4 вищевказаного Договору, виконавець, тобто позивач, взяв на себе зобов`язання утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлений законодавством строк. Пунктом 1.2 Примірного переліку, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 (далі - Перелік № 150), передбачено роботи, які входять до Поточного ремонту, які по суті є дрібними та частково ремонтними роботами, які повинні своєчасно проводитися, з метою забезпечення ефективної експлуатації будівлі. Відповідно до пункту 2.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 (далі - Правила №76), поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий ремонт або реконструкцію. Відповідно до пунктів 2.4.3 та 2.4.4 Правил № 76: періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку; перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником. Згідно з Основними умовами надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначеними розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307, передбачено, що виконавці послуг зобов`язані забезпечити введення обліку доходів і витрат по кожному будинку окремо. Кошториси витрат складаються виконавцями послуг на рік окремо по кожному будинку та затверджуються власником будинку або уповноваженою ним особою» (пункт 3); щорічне, протягом першого кварталу, наступного за звітним роком, здійснення перерахунків розміру тарифу на послуги для кожного будинку, виходячи з фактично понесених на протязі звітного року витрат для відповідного будинку в межах структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених цим розпорядженням, до повного їх відшкодування (пункт 8.2); щорічне надання районним у м. Києві державним адміністраціям інформації про роботи з поточного ремонту житлових будинків, що плануються виконуватись у наступному році та враховані при розрахунку тарифів на послуги відповідного будинку. Переліки робіт по поточному ремонту житлових будинків формуються пооб`єктно на підставі загальних оглядів, звернень мешканців, при включенні робіт по поточному ремонту в розрахунок тарифів на послуги та підлягають затвердженню власниками будинків або уповноваженими ними особами (пункт .8.3). Відповідно до пункту 8.5 цих Умов, виконавці окремо обліковують кошти, які надходитимуть від населення у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження (далі - поточний ремонт)» та використовують кошти, які надходитимуть від споживачів у складі плати за послуги по складовій «Поточний ремонт» виключно на поточний ремонт того житлового будинку, від мешканців якого надійшли вказані кошти. Тож, з наведеного слідує, що визначення розміру неосвоєних коштів на поточний ремонт залежить, зокрема, від періодичності проведення цього виду ремонту за кожним видом будинків з урахуванням їхнього технічного стану та місцевих умов, визначеного власником, а також, включення відповідного виду ремонтних робіт на кожен будинок до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником. Під час розгляду спору, позивач зазначив, що висновок відповідача про допущене ним порушення, яке полягає в неосвоєнні у повному обсязі коштів по складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв» за період з 01.01.2016 по 31.06.2017, не може бути об`єктивним, оскільки відповідач перевірив результати використання ним коштів за період з 01.01.2016 по 31.06.2017, тобто, до середини, а не до кінця 2017 року, як звітного періоду. Крім того, відповідачем не було враховано визначену позивачем періодичність виконання поточного ремонту, який залежно від виду об`єкту, становить від 12 до 60 місяців. На наведеному наголошував представник позивача і під час розгляду апеляційної скарги, водночас, представник апелянта не надав колегії суддів обґрунтованим та достатніх підстав для неврахування вказаних позивачем доводів в цій частині. Виходячи з матеріалів справи, відповідач вказує на те, що визначення періодичності поточного ремонту не належить до повноважень позивача, який є управителем будинків, оскільки такими повноваженнями відповідно до наділені власники будинків. За відсутності документального підтвердження визначення власниками будинків періодичності проведення поточного ремонту, вказана позивачем у позові така періодичність від 12 до 60 місяців є безпідставною. Водночас, слід констатувати, що жодного належного й достатнього доказу, що підтверджує правильність визначення ним розміру неосвоєних позивачем коштів, матеріали справи не містять. Так, з додатку № 3 до акту перевірки «Перелік житлових будинків по яким кошти освоєні не в повному обсязі, за складовою «Поточний ремонт» згідно з розпорядженням КМДА № 442 від 30.04.2015», вбачається, що відповідач визначив розмір неосвоєних позивачем коштів, як різницю між нарахованою останнім сумою по складовій тарифу «Поточний ремонт» за вищевказаний період та здійсненими витратами на проведення поточного ремонту за цей період. Разом з тим, стверджуючи про відсутність документального підтвердження визначення власниками будинків періодичності проведення поточного ремонту, а також про те, що поточні роботи - це дрібні ремонтні роботи, які повинні своєчасно проводитися з метою забезпечення ефективної експлуатації будівлі і не потребують тривалого періоду проведення як 5 років, не взявши до уваги визначену позивачем періодичність проведення цього ремонту, відповідач не надав суду жодних доказів стосовно того, яку тривалість періоду проведення поточного ремонту ним взято до уваги при визначенні розміру неосвоєних позивачем коштів на поточний ремонт. Також відповідач не надав суду пояснень та доказів щодо врахуванням ним при визначенні розміру неосвоєних позивачем коштів на поточний ремонт обставин щодо включення останнім відповідного виду поточного ремонту на кожен будинок до річного плану поточного ремонту і виконання цього плану на кінець року. Зважаючи на те, що поточний ремонт повинен здійснюватися відповідно до вищевказаного річного плану, результати перевірки освоєння позивачем коштів на поточний ремонт до завершення реалізації річного плану не можуть бути об`єктивними, з огляду на що, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в цій частині, про те, що висновок відповідача про неосвоєння позивачем у повному обсязі коштів на проведення поточного будинку за період з 01.01.2016 по 31.06.2017, тобто, до закінчення річного звітного періоду, не може вважитися правильним. Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного припису, а відтак, про наявність підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції за наслідком розгляду спору не спростовують, та не дають підстав для скасування чи зміни рішення від 24.11.2020. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 р.- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено 06.10.2021.