Постанова 4855 № 826/3337/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3337/17 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Вищого Господарського Суду України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій Вищого Господарського Суду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою; зобов`язання Вищого Господарського Суду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді на час виходу у відставку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 30.11.2017 у справі №826/3337/17, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 та постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено. У травні 2020 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 за виключними обставинами. Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 липня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 за виключними обставинами - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про перегляд постанови. Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Положеннями п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України. Зокрема Верховний суд зазначив, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством». Окремо Суд зазначив, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання. В даному випадку представник позивача у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. З огляду на наведений вище правовий висновок правові підстави для задоволення заяви представника позивача в цьому випадку - відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №520/10062/18. Крім того зі змісту поданої представником позивача заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на те, що відмовляючи позивачу у задоволенні адміністративного позову у справі №826/337/17 суд першої інстанції застосував положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", які рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII. Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(II)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII визнано неконституційним, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 15 квітня 2020 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р(II)/2020 у справі № 3-311/2018, що також прямо встановлено даним рішенням. Суд першої інстанції правильно зазначив, що станом на час виникнення спірних відносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню, Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку представника позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви представника позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2021. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких