Ухвала КЦС ВС № 183/337/17

Ухвала 29 вересня 2021 року м. Київ справа № 183/337/17 провадження № 61-5922св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідачі: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Заступника керівника Дніпровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У січні 2017 року Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - Піщанська сільська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство» (далі - ДП «Новомосковське лісове господарство»), про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що пунктом 12 рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акта на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 980212 від 31 березня 2008 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:016:0340. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2008 року ОСОБА_1 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , який, у свою чергу, за договором купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , а за договором купівлі-продажу від 17 листопада 2009 року ОСОБА_4 відчужив цю земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні ДП «Новомосковське лісове господарство», а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Лісового кодексу України (далі - ЛК України), Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», поза межами компетенції сільської ради, без згоди постійного землекористувача, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки. Той факт, що на час прийняття оскаржуваних рішень спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні державного підприємства лісового господарства, тобто відносилася до земель державної власності, було встановлено рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Піщанської сільської ради, треті особи: ДП «Новомосковське лісове господарство», Управління Держземагенства в Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання незаконними та скасування рішень. Крім того, факт перевищення головою Піщанської сільської ради ОСОБА_5 службових повноважень при прийнятті рішень щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду в межах 74 та 75 кварталів Новомосковського лісництва ДП «Новомосковське лісове господарство» був встановлений під час досудового розслідування кримінального провадження № 42012040000000006. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 04 березня 2014 року зазначене кримінальне провадження, порушене відносно ОСОБА_5 за частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України, закрите у зв`язку з декриміналізацією, тобто з нереабілітуючих підстав. Таким чином, оскільки Дніпропетровська ОДА як орган, уповноважений розпоряджатися землями державної власності, не надавала своєї згоди на передачу земельної ділянки державного лісового фонду у власність ОСОБА_1 та не уповноважувала на це Піщанську сільську раду, то земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею і має бути повернута власнику. Враховуючи викладене, Керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просив: просив: визнати неправомірним і скасувати пункт 12 рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акта на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 » щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої по АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 980212, виданий 31 березня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0340, розташовану по АДРЕСА_2 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 спірну земельну ділянку у власність держави в особі Дніпропетровської ОДА. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року до участі у справі як третю особу залучено Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. У відзиві на позовну заяву голова Піщанської сільської ради Мазниця М. П. заперечив проти позову, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка віднесена до складу Піщанської сільської ради рішенням Дніпропетровської обласної ради, а не Дніпропетровської ОДА, і передача спірної земельної ділянки у власність фізичній особі здійснювалася за погодженням з постійним землекористувачем - ДП «Новомосковське лісове господарство». Позивач не підтвердив відповідними доказами факт належності спірної земельної ділянки до державного лісового фонду та не довів наявності порушеного права держави на цю ділянку. Крім того, голова Піщанської сільської ради Мазниця М. П., а також представник ОСОБА_2 - адвокат Чернусь П. О. подали до суду заяви, в яких просили відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що Дніпропетровській ОДА та Керівнику Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ще у 2009 році було відомо про існування оскаржуваного рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V, так як у 2009 році Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Піщанської сільської ради, третя особа - ДП «Новомосковське лісове господарство», Управління Держземагенства в Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельні ділянки, які розташовані на території 74 та 75 кварталів Новомосковського лісництва ДП «Новомосковське лісове господарство» в районі вулиць Пролетарська, Садова, Зелена, Мостова, Миру, Чкалова в селі Піщанка Новомосковського району дніпропетровської області, які передані у власність громадянам рішеннями Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V та від 25 квітня 2008 року № 3-20/V. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року у складі судді Сороки О. В. позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської ОДА земельну ділянку загальною площею 0,2492 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0340, розташовану по АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення та відноситься до земель Новомосковського лісництва ДП «Новомосковське лісове господарство». Тому доводи прокурора про те, що пункт 12 рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V було прийнято з порушенням вимог закону, є обґрунтованими. Однак вимоги прокурора про визнання неправомірним і скасування пункту 12 цього рішення не підлягають задоволенню, так як власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14. Оскільки рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року № 1-18/V не створює правових наслідків для набувача права власності на земельну ділянку, то визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння. В постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 зроблено правовий висновок про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, то наявні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. В цій справі 23 січня 2017 року прокурор заявив три позовні вимоги: про визнання неправомірним і скасування пункту 12 оскарженого рішення; про визнання недійсним державного акта, виданого ОСОБА_1 ; про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 . Таким чином, перша вимога заявлена до Піщанської сільської ради, яка прийняла оскаржене рішення, а дві інші вимоги - до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Піщанська сільська рада просила застосувати позовну давність до всіх позовних вимог, однак інші відповідачі жодного разу не з`явилися в судові засідання та не заявили про сплив позовної давності щодо пред`явлених до них вимог. Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Піщанської сільської ради, то підстави вирішувати питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності до вимог, заявлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд помилково виходив з того, що відповідачі не заявили про застосування наслідків спливу позовної щодо пред`явлених до них вимог, так як в матеріалах справи, окрім заяви Піщанської сільської ради, наявна також заява представника ОСОБА_2 - адвоката Чернуся П. О. про застосування позовної давності. На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 було визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради №№ 26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У, на підставі яких земельні ділянки в межах 74 та 75 кварталів Новомосковського лісництва ДП «Новомосковське лісове господарство» були незаконно вилучені із земель лісового фонду та введені у межі села Піщанка зі зміною їх цільового призначення на землі житлової і громадської забудови. Тобто з листопада 2012 року держава в особі Новомосковської районної державної адміністрації знала про вибуття з державної власності земельної ділянки, а позовна давність щодо витребування цієї земельної ділянки спливла в листопаді 2015 року. Встановивши, що держава в особі Дніпропетровської ОДА не розпорядилася спірною земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, а Піщанська сільська рада відчужила її поза волею на це держави, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування цієї ділянки від добросовісного набувача, однак не звернув уваги на пропуск позивачем позовної давності. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. 08 квітня 2021 року Заступник керівника Дніпровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував статті 256, 260, 261 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 183/2537/16. У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Патика А. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області. 02 червня 2021 року справа № 363/253/19 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін. Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов іншого висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. В такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 і 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. За таких обставин, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними до тих, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, і стосуються, зокрема питання застосування позовної давності у спорі щодо земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц прийнято до розгляду. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити провадження у справі № 183/337/17 за позовом Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки за касаційною скаргою Заступника керівника Дніпровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук