Постанова 4821 № 703/1249/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1486/21Головуючий по 1 інстанції Справа №703/1249/20 Категорія: Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вінніченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року, ухваленого в складі судді Прилуцького В.О., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повний текст рішення виготовлено 29 червня 2021 року, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, звернувшись до позивача підписала заяву б/н від 08 жовтня 2010 року, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи», які згідно до заяви отримані ОСОБА_1 для ознайомлення в письмовій формі. Тож, підписавши заяву, між сторонами відповідно до ст. 634 ЦК Українибуло укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, і містить в собі зокрема, умови банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Крім того, 27 жовтня 2010 року ОСОБА_1 також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердила, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена». Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20500 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3 договору на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Однак свої зобов`язання не виконувала та не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 24 березня 2020 року має заборгованість 22000,55 гривень, з яких: - 12822,34 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту та 12802,34 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 4265,63 гривень - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625; - 3388,74 гривань - нарахована пеня; - 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); - 1023,84 гривень штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 08 жовтня 2010 року у розмірі 22000 гривень 55 копійок станом на 24 березня 2020 року. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої позивачем копії заяви позичальника, який на думку позивача, підтверджує факт отримання ОСОБА_1 кредиту 08 жовтня 2010 року, не вбачається відомостей який саме документ наявний в матеріалах справи, його умови та банківські послуги, які мала отримати відповідач. Вказаний документ, містить в собі дату 08 жовтня 2010 року та анкетні дані відповідача, однак з цього документу більше жодних даних, які б могли підтвердити позовні вимоги встановити не можливо. При цьому, в позовній заяві позивач посилається саме на договір про надання банківських послуг, який було укладено між банком та відповідачем, шляхом підписання останньою 08 жовтня 2010 року заяви б/н. Також, в судовому засіданні спростовано доводи позовної заяви, стосовно того, що отримання ОСОБА_1 кредитного ліміту на картковий рахунок підтверджується витягом із умов та правил надання банківських послуг. Оскільки додані позивачем витяг із умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 6 березня 2010 року № ПС -2010-256, не містять підпису відповідача. Витяг з тарифів банку є універсальним і містить відомості щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна». З наданих позивачем доказів суд першої інстанції не встановив яку з чотирьох видів кредитних карт отримала відповідач ОСОБА_1 08 жовтня 2010 року. Крім того, в своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що наданою позивачем довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підтверджується лише той факт, що відповідач ОСОБА_1 , 27 жовтня 2010 року була ознайомлена з умовами надання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду і прикладами розрахунку суми сплати за користування кредитними коштами. Вказана довідка не підтверджує факту отримання кредитних коштів ОСОБА_1 саме 08 жовтня 2010 року. Таким чином, суд першої інстанції зазначає, що надані позивачем документи достовірно не підтверджують, ні факту отримання кредитного ліміту 08 жовтня 2010 року ОСОБА_1 , ні обставини про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та домовленості сторін про сплату відсотків та пені за користування кредитними коштами. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення міськрайонного суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що підписанням анкети-заяви відповідач погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані ОСОБА_1 в письмовому вигляді. На підставі вищезазначеної анкети-заяви від 08 жовтня 2010 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку було встановлено початковий кредитний ліміт 1000,00 гривень, який надалі було збільшено до 20500,00 гривень. Даний документ підписаний понад 10 років тому, в зв`язку з чим частина чорнил з плином часу почала тьмяніти. Основні умови кредитування, які були дійсні на момент укладення договору, викладені в підписаній відповідачем довідці про умови кредитування. Так, надана довідка стосується саме укладеного договору №б/н від 08 жовтня 2010 року, а суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, зазначивши, що вказана довідка може стосуватись іншого договору. Також позивач вказав, що згідно вищевказаного договору, відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватись кредитними коштами, тобто кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією. Таким чином, суми які позивач просить стягнути з відповідача, належним чином обґрунтовані та підтверджені, зокрема розрахунком заборгованості та випискою за картрахунками відповідача з яких вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також операції з часткового погашення заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Звертаючись до суду з позовом, в позовній заяві позивач зазначає зокрема предмет спору та підстави позову. Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Звертаючись до суду з позовом, позивач в позовній заяві зазначив предметом позову стягнення заборгованості за кредитним договором, а підстави вказав, що у відповідача на підставі укладеного кредитного договору б/н від 8 жовтня 2010 року виникло перед позивачем зобов`язання, яке не було виконано. При цьому як на доказ укладеного кредитного договору послався на заяву б/н від 8 жовтня 2010 року. Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК Українив редакції, що діяла на момент укладення договору). Згідно положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.(ч.1 ст.77 ЦПК України) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ч.1 ст.79) З системного аналізу вказаних норм права можливо зробити висновок, що доказ, при його дослідженні, має впливати так, що дозволяє ствердно говорити, як на встановлений факт тої обставини, з метою доведення якого він був поданий. Однак з поданої, на підтвердження укладеного кредитного договору, заяви б/н від 8 жовтня 2010 року (а.с.37), не можливо вказаний факт встановити, оскільки її текст є нечитаємий, а відтак позивачем є недоведений факт укладення кредитного договору, виникнення зобов`язання та його порушення, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Довідка про умови кредитування підтверджує лише обізнаність про умови певного виду кредитування, а не укладення кредитного договору, не може також підтверджувати вказаний факт і розрахунок заборгованості, виписка по рахунку, довідка про видані картки, оскільки такі документи не містять підпису обох сторін, а тому не підтверджують обставин необхідних для того, щоб стверджувати, що мав місце правочин укладений в письмовій формі. Суд не може прийняти докази які додані апелянтом до апеляційної скарги, а саме: копії анкети-заяви, скріншот з банківського комплексу, оскільки позивачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати докази до суду першої інстанції у АТ КБ «Приватбанк» не було, більше того, як вбачається з матеріалів справи, суд визнавав явку представника позивача обов`язковою та просив надати останнього якісні копії доказів, а саме заяви позичальника та довідки про умови кредитування, які так і не були надані у зв`язку з цим позивач має нести ризик настання негативних наслідків пов`язаних з вчасно неподаними доказами. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 7 жовтня 2021 року. Судді