Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6221/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6221/21 Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про : визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків від суддівської винагороди, з якої воно обчислюється, здійснені за протоколом призначення пенсії від 21 вересня 2020 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди з якої воно обчислюється, починаючи з 05 грудня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення суду, було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 05 грудня 2018 року, проте протиправно зменшило відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90 % на 78 % від суддівської винагороди. ОСОБА_1 вказував, що у сукупності зі стажем роботи на посаді судді, його стаж становить 42 роки та 7 днів, що надає йому право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до абзацу 2 пункту 25, абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІ від 02.06.2016 року, із наступними змінами, внесеними згідно із Законом №1774-VІІІ від 06.12.2016 року та у редакції Закону №1798-VІІІ від 21.12.2016 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків від суддівської винагороди, з якої воно обчислюється, здійснені за протоколом призначення пенсії від 21 вересня 2020 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди з якої воно обчислюється, починаючи з 05 грудня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задоволено частково. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді визнано протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 05 грудня 2018 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно положень ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Отже, розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці позивача, згідно діючих норм законодавства повинен складати 78% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу 50% суддівської винагороди + 14 років понад нормованого суддівського стажу 28% суддівської винагороди), оскільки страховий стаж позивача на посаді судді складає 34 роки. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 13 вересня 2016 року (а.с.145) отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07 липня 2010 року, у редакції, чинній на час виходу у відставку, що у свою чергу було визначено Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №520/12552/17 від 20 грудня 2017 року (а.с.36-39) . На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 21 вересня 2021 року, ОСОБА_1 здійснено: перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 05 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723,00 гривень на місяць) (а.с.191); перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173,00 гривень на місяць) (а.с.192); перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці (а.с.193). Однак, з 21 вересня 2021 року, під час здійснення відповідних перерахунків на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зменшено з 05 грудня 2018 року відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 78% від суми грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді. Не погоджуючись зі зменшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Суд першої інстанції задовольняючи позов частково, виходив з того, що під час здійснення перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року, пенсійним органом здійснено перерахунок без урахування календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також часу роботи позивача у військовому трибуналі. При цьому вказав, що чинним законодавством передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача має становити 90 % (20 років 50%, 20 років*2 = 40%) та має враховувати половину строку навчання за денною формою у Військовому інституті, календарний період проходження строкової військової служби, а також час роботи позивача у військовому трибуналі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 05 грудня 2018 року, було протиправно зменшено його розмір з 90 % до 78% та враховано лише страховий стаж позивача на посаді судді. Поряд з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії та її виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказавши про відсутність доказів вчинення відповідачем дій, направлених на обмеження максимального розміру, таким чином вказані вимоги заявлені позивачем передчасно. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Водночас пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Конституційний Суд України, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: «згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України». У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, колегія суддів звертає увагу, що саме на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, Одеським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.) було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 : перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 05 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723,00 гривень на місяць); перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173,00 гривень на місяць) та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Таким чином, оскільки з 18.02.2020 року у законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII, суд зазначає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону №1402-VIII. Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Пунктом 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). У свою чергу, згідно Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 №19 від 14 вересня 2016 року, стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивача становить - 41 рік, 01 місяць, 23 дні Крім того, з послужного списку позивача та копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 судом встановлено, що з 20.05.1975 року по 06.08.1976 року позивач проходів військову службу у Радянській Армії, з 06.08.1976 року по 26.06.1980 року (половина строку навчання) навчався на за денною формою у Військовому інституті, а з 23.07.1980 року по 02.08.1990 року займав посади у військовому трибуналі Однак, під час здійснення перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року, пенсійним органом здійснено перерахунок без урахування календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також часу роботи позивача у військовому трибуналі. Про те, що страховий стаж позивача складає 34 року, та саме з нього повинен бути проведений розрахунок відсотку пенсії апелянт також зазначає в апеляційній скарзі. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта та зазначає, що Відповідно до абз. 2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. №

545. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби". Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року. У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до абз. 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 06 березня 2018 року по справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року по справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року по справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року по справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року по справі № 140/263/17, від 28 жовтня 2020 року по справі № 200/6296/19-а, від 14 травня 2021 року по справі №414/529/17, та від 17 травня 2021 року по справі №243/8281/17. Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи позивача у військовому трибуналі для врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є протиправним, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Враховуючи вищевикладене, оскільки, чинним законодавством передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, з урахуванням його стажу 41 рік, 01 місяць, 23 дні, має становити 90 % (20 років 50%, 20 років*2 = 40%) та має враховувати половину строку навчання за денною формою у Військовому інституті, календарний період проходження строкової військової служби, а також час роботи позивача у військовому трибуналі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 05 грудня 2018 року, було протиправно зменшено його розмір з 90 % до 78% та враховано лише страховий стаж позивача на посаді судді, а тому правомірно визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов`язав здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності та розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 05 жовтня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова