Ухвала КЦС ВС № 372/2612/19

Ухвала 05 жовтня 2021 року м. Київ справа № 372/2612/19 провадження № 61-801 ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., від 01 липня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади смт Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року у задоволенні позовупершого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади смт Козин Обухівського району Київської області відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади смт Козин Обухівського району Київської області задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28 листопада 2002 року № 3/1 протокол № 12, в частині відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,18 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині позову відмовлено. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у цій справі. Зазначив, що лише 15-16 лютого 2021 року йому стали відомі нововиявлені обставини, які є істотними для справи, що не були встановлені апеляційним судом та не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи. Зокрема, 15 лютого 2021 року представник відповідача отримав лист в Центральній геофізичній обсерваторії імені Б. Срезневського (далі - Обсерваторія) про те, що володіє відомостями про статус водного об`єкту Козинка станом на 1964 рік і не володіє більш актуальними відомостями, якими можуть володіти Державне агентство водних ресурсів України. Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року грунтується на листі зазначеної Обсерваторії від 11 січня 2019 року про те, що рукав Козинка є частиною Дніпра і відноситься до великих річок, отримана відповідачем інформація від 15 лютого 2021 рокує істотною для вирішення справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року відмовлено. 09 серпня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали було направлено електронною поштою 08 липня 2021 року та виявлено у папці «спам» електронної пошти 15 липня 2021 року. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що лист Обсерваторії від 11 січня 2019 року, так і докази надані представником відповідача, щодо розташування земельних ділянок, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Цим обставинам судом апеляційної інстанції була надана відповідна юридична оцінка, зокрема, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка позивача розташована в межах прибережної смуги річки Дніпра, тому не може бути у приватній власності. Встановивши, що обставина, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення і ця обставина не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенніта у розумінні статті 423 ЦПК України такою не являється, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи відомостей про сучасний статус водного об`єкту Козинка, а Обсерваторія у своєму листі-відповіді від 19 січня 2021 року визнала, що вона насправді ніколи не мала відомостей про статус водного об`єкта Козинка на час після 1964 року, які на думку заявника, суттєво вплинули б на результат прийнятого у цій справі судового рішення, зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини другої статті423 ЦПК Україниє очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костинчук Павло Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокуза заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади смт Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара