Постанова 4874 № 924/316/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року Справа № 924/316/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників сторін: від позивача - Назаренко В.В. (адвокат), Лежанський В.В. (керівник) від відповідача 1 - не з`явився від відповідача 2 - Бобович В.В. (самопредставництво) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 (повний текст складено 04 червня 2021 року, суддя Музика М.В.) за позовом Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" до Державного підприємства "Хмельницьке" та до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07.09.2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради" ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 відмовлено у позові Державного підприємства Радгосп "Лісогринівецький" до Державного підприємства "Хмельницьке", Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 вересня 2012 року №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісогринівецької сільської ради". Вказане рішення обгрунтовано тим, що ДП "Радгосп "Лісовогринівецький", вважаючи себе постійним землекористувачем земельних ділянок, які вибули з його постійного користування поза його волею та були приватизовані третіми особами внаслідок затвердження проекту приватизації земель державного підприємства оскаржуваним розпорядженням, не відновить своє право постійного землекористувача, яке він вважає порушеним, у вибраний спосіб. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП Радгосп "Лісовогринівецький" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що приймаючи розпорядження від 07 вересня 2012 року №1598/2012-р Хмельницька районна державна адміністрація діяла не в межах та не у відповідності до чинного законодавства, всупереч земельного законодавства. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Крім того, апелянт зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). При цьому, апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справах №310/5980/13-ц та №487/10119/14-ц, №924/466/17 від 30 травня 2018 року. Листом №924/316/21/4002/21 від 01 липня 2021 року матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області. 09 липня 2021 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/316/21. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 липня 2021 року у справі №924/316/21 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 та призначено дату судового засідання на 04 серпня 2021 року. Від відповідача 2 Хмельницької районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. 28 липня 2021 року від Хмельницької РДА надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Від відповідача 1 ДП "Хмельницьке" надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому заявник просить задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21. При цьому стверджує, що фактична мета оскаржуваного розпорядження є неправомірною та недобросовісною і видане воно з метою незаконної приватизації об`єкту власності Українського народу, а саме землі. ДП "Хмельницьке" вважає, що суд самостійно, за власною ініціативою, всупереч волі відповідача (ДП "Хмельницьке") та законів логіки, вийшов за межі наданих йому повноважень, прийняв незаконне рішення та не може вважатись судом у розумінні Закону. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2021 року у справі №924/316/21, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р. у період з 04 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В. Ухвалою від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі №924/316/21 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29 вересня 2021 року. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2021 року у справі №924/316/21, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. Ухвалою від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів. В судових засіданнях 04 серпня 2021 року та 29 вересня 2021 року, які проводились в режимі відеоконференції, представники позивача та відповідача 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні. Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виписки із протоколу засідання Виконавчого комітету Ружичнянської районної ради депутатів від 03 липня 1951 року, комітетом вирішено затвердити проект встановлення зовнішніх меж і розмірів землі користування сільськогосподарської артілі "Перемога" Лісогринівецької сільради, який передбачає закріплення на вічно за сільськогосподарською артіллю 2628,24 га землі в межах, вказаних в проектному плані. Виконавчим комітетом Ружичнянської районної ради депутатів трудящих 28 вересня 1951 року видано сільськогосподарській артілі "Перемога" державний акт на вічне користування землею колгоспами №536253 села Лісових Гринівців Ружичнянського району Кам`янець-Подільської області УРСР, згідно якого за сільськогосподарською артіллю "Перемога" закріплюється в безоплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 2628 гектарів, згідно з вказаним в акті планом і описом меж. 29 квітня 1957 року бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної Ради депутатів трудящих постановою №238/39 прийняли пропозицію Ружичнянського райвиконкому та райкому КП України про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров`я СРСР за рахунок земель колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці загальною площею 2628 га орної землі. Зобов`язано Ружичнянський райком КП України та райвиконкоми відведення земель колгоспів для організації нового радгоспу лікарських культур; приєднання земель до існуючого радгоспу лікарських культур проводити на основі добровільної згоди колгоспників за рішенням загальних зборів членів колгоспів, з наступним затвердженням облвиконкому і Радою Міністрів УРСР; передачу радгоспу земель, а також майна та інших товарно-матеріальних цінностей колгоспу проводити у відповідності з встановленим Радою Міністрів СРСР порядком. Із витягу із протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці Ружичнянського району від 29 квітня 1957 року №4 вбачається, що загальними зборами ухвалено рішення перейти в радгосп і передати йому всі землі, закріплені за колгоспом "Перемога" с.Лісові Гринівці, а також все громадське майно. Рішенням виконкому Ружичнянської райради депутатів трудящих від 30 квітня 1957 року затверджено протокол загальних зборів колгоспників колгоспу "Перемога" сіл Лісові Гринівці і Скарженці від 29 квітня 1957 року "Про перехід колгоспу "Перемога" в радгосп"; припинено діяльність колгоспу "Перемога" сіл Лісові Гринівці та Скарженці; вирішено рахувати діяльність організованого Хмельницького радгоспу на базі колгоспу "Перемога" з 30 квітня 1957 року. 23 травня 1957 року виконком Ружичнянської райради депутатів трудящих затвердив акт, представлений комісією про оцінку та передачу майна колгоспу "Перемога" сіл Лісові Гринівці і Скарженці Хмельницькому радгоспу лікростресту від 20 травня 1957 року; а також акт від 23 травня 1957 року про передачу громадських земель колгоспу "Перемога" сіл Лісові Гринівці та Скарженці Хмельницькому радгоспу лікростресту Міністерства охорони здоров`я СРСР площею 2626,52 га. Розпорядженням представника Президента України №221 від 27 травня 1993 року перереєстровано радгосп лікарських рослин на радгосп "Лісогринівецький". Кабінет Міністрів України розпорядженням №158-р від 13 квітня 2007 року відніс радгосп "Лісогринівецький" до сфери управління Мінагрополітики. Відповідно до статуту радгоспу "Лісогринівецький", зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Хмельницькому районі 27 травня 1993 року, погодженого Генеральним директором консорціума "Укрфітотерапія" та затвердженого Радою трудового колективу радгоспу "Лісогринівецький" 26 травня 1993 року, радгосп "Лісогринівецький" входить до складу Українського Республіканського державно-акціонерного консорціуму "Укрфітотерапія" як окрема юридична особа. Хмельницька районна державна адміністрація 07 вересня 2012 року прийняла розпорядження №1598/2012-р "Про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісовогринівецької сільської ради. Вказаним розпорядженням відповідач 2, керуючись статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтями 17, 25, 81, 125, 126 та пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, розглянувши клопотання Державного підприємства "Хмельницьке" про затвердження проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке", схваленого загальними зборами членів трудового колективу Державного підприємства "Хмельницьке", враховуючи пропозиції Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області, розглянувши проект приватизації земель ДП "Хмельницьке", затвердив розроблений проект приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке", яким передбачено: 1.1. Кількість працівників підприємства та пенсіонерів, що мають право на земельну частку (пай) 79 чоловік. Кількість працівників державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа, що мають право на земельну частку (пай) 65 осіб. 1.2. Загальна площа проекту приватизації 609,8318 га, в т.ч. ріллі 560,9681 га: - площа сільськогосподарських угідь (рілля), що підлягає поділу на земельні частки (паї) 409,8048 га; - загальна площа резервного фонду (рілля) 61,1872 га; - загальна площа земель водного фонду 17,4549 га; - загальна площа забудованих земель (господарські двори) 7,6461 га; - землі, не надані у власність або користування 48,4222 га, в т.ч. землі сільськогосподарського призначення (окремі дерева та групи дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях) - 22,0403 га, забудовані землі (господарські двори) -1,7224 га та землі, стосовно яких трудовим колективом погоджено рішення про припинення права постійного користування 26,3819 га. 1.3. Землі загальною площею 61,1872 га , в т.ч. рілля 61,1872 га віднести до земель державної власності (резервний фонд) Лісовогринівецької сільської ради. 1.3. Уточнений розмір земельної частки (паю) ріллі 5,1874 умовних кадастрових га. 1.4. Грошова оцінка сільськогосподарських угідь становить 7447173,63 грн. 1.5. Розрахунок вартості земельної частки (паю) 94268,02 грн. Згідно пункту 2 розпорядження надано дозвіл ДП "Хмельницьке" на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок (паїв) із земель Державного підприємства "Хмельницьке" на території Лісовогринівецької сільської ради громадянам згідно із списками (додається) та врахувавши рішення зборів від 27 грудня 2011 року щодо виділення працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа окремої земельної ділянки площею (з державного акту ЯЯ №334670 від 30 квітня 2009 року). У пункті 3 розпорядження доручено ДП "Хмельницьке" розроблену технічну документацію щодо передання у власність земельних ділянок (паїв) подати на затвердження згідно з чинним законодавством. Пунктом 4 оскаржуваного розпорядження державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 334670, серії ЯЯ № 334676, серії ЯЯ № 334680, серії ЯЯ № 334671, серії ЯЯ № 334669, серії ЯЯ № 334673, серії ЯЯ № 334674, серії ЯЯ № 334678, серії ЯЯ № 334677 визнано такими, що втратили чинність. Також зобов`язано ДП "Хмельницьке" зазначені державні акти на право постійного користування земельною ділянкою повернути до Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області та Управлінню Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (пункти 5-6 розпорядження). 01 лютого 2018 року Радгосп "Лісогринівецький" видав наказ №2 про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження. Рішенням №12 від 29 березня 2018 року Лісогринівецька сільська рада надала дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування радгоспу "Лісогринівецький" (ЄДРПОУ 00481548) згідно державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території села Лісові Гринівці та села Скаржнеці Хмельницького району Хмельницької області. Радгоспу "Лісогринівецький" (ЄДРПОУ 00481548) виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) подати на розгляд та затвердження в порядку, передбаченому чинним законодавством. Хмельницький міськрайонний суд рішенням від 06 грудня 2018 року у справі №686/13875/18 відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП радгосп "Лісогринівецький" про визнання недійним державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 з мотивів не доведення позивачем порушення його права. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2020 року у справі №686/17131/19 відмовлено в позові ОСОБА_2 до ДП радгосп "Лісогринівецький" про позбавлення права користування деревними насадженнями в межах державного акту, оскільки ДП радгосп "Лісогринівецький" продовжує користуватись землею та деревними насадженнями у відповідності до Державного акту на вічне користування землею №536253 від 28 вересня 1951 року, які знаходяться та мають назви: ліс Лісогринівецький, ліс біля урочища Видрові Доли, ліс біля урочища Козярка. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року у справі №924/971/20 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року, яким задоволено позов ДП радгосп "Лісогринівецький" до ДП "Хмельницьке" та до Хмельницької РДА, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради; про визнання недійним виданий державним підприємством "Хмельницьке" Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року; про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року. У постанові, зокрема, зазначено, що відповідачем 1 не спростовано, що ДП радгосп "Лісогринівецький" є правонаступником колгоспу "Перемога" та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники. В матеріалах справи наявний технічний висновок за результатами проведення дослідження земельних ділянок, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, "за межами населених пунктів", складений інженером-землевпорядником Я.В. Бабич на замовлення ДП Радгосп "Лісогринівецький" на підставі договору №5 від 20 жовтня 2020 року, укладеного із ПП "Терн Інвест". Технічний висновок складено для відповіді на запитання: чи накладаються земельні ділянки, які розпаювало ДП "Хмельницьке", на земельну ділянку за державним актом на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253 За результатами проведеного інженером-землевпорядником дослідження на основі копій документів, що надані замовником (державний акт на право вічного користування від 28 вересня 1951 року №536253, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зведений інвентаризаційний план, розпорядження №1598/2012р. від 07 вересня 2012 року), зроблено висновок, що земельні ділянки згідно зведеного інвентаризаційного плану накладаються повністю на земельну ділянку за державним актом на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, процент накладення 100%. Розглянувши викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. З позовної заяви вбачається, що Державне підприємство Радгосп "Лісогринівецький" просить визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 вересня 2012 року №1598/2012-р, яким затверджено проект приватизації земель ДП "Хмельницьке"; надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок громадянам, а також визнано ряд державних актів на право постійного користування земельними ділянками такими, що втратили чинність. Вимоги мотивує належністю земельних ділянок ДП "Хмельницьке", якими розпорядилась адміністрація у спірному розпорядженні, радгоспу на праві постійного користування згідно акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28 вересня 1951 року. За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України). У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу). У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: - право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством; - права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); - постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати; - земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування. Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц). В свою чергу, Велика Палата Верховного суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №922/2723/17 зазначила, що складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами. Так, відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 Земельного кодексу України). У свою чергу, стаття 118 Земельного кодексу України передбачає (в редакції на час видання спірного розпорядження), що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Оскаржуваним в даній справі розпорядженням РДА затверджено проект приватизації 609,8318 га земель державного підприємства, в тому числі, надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передання у власність земельних ділянок працівникам ДП "Хмельницьке" згідно доданого списку; зобов`язано ДП "Хмельницьке" розроблену технічну документацію щодо передання у власність земельних ділянок подати на затвердження згідно чинного законодавства, а також визнано такими, що втратили чинність, ряд державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДП "Хмельницьке". Тобто, на підставі розпорядженням РДА від 07 вересня 2012 року у результаті поділу земель за фізичними особами закріплено земельні ділянки, встановлено та погоджено їх зовнішні межі та визначено суміжних землекористувачів (аналогічна оцінка розпорядження надана Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №686/8121/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Лісогринівецької сільської ради про визнання рішення про передачу земельної ділянки у власність і рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку незаконним та скасування цих рішень). З викладеного, судами вбачається, що земля у кількості 609,8318 га, проект приватизації якої затверджено оскаржуваним розпорядженням та яку позивач вважає належною йому на праві постійного користування, зазначаючи це як підставу позову, станом на даний час перебуває у власності третіх осіб внаслідок приватизації ними земельних ділянок (список яких сторонами до справи не надано). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. При цьому, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/13755/17. В даному випадку ДП "Радгосп "Лісовогринівецький", стверджуючи про належність йому на праві постійного користування земельних ділянок площею 609,8317 га, фактично оспорює право третіх осіб на приватизовані ними земельні ділянки внаслідок затвердження Хмельницькою РДА проекту приватизації земель Державного підприємства "Хмельницьке" розпорядженням №1598/2012-р від 07 вересня 2012 року. Тобто, існує прихований спір з громадянами суб`єктами приватизації земель, який пов`язаний з правомірністю підстав набуття громадянами прав на земельні ділянки внаслідок приватизації. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17). Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів. В силу статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що ДП "Радгосп "Лісовогринівецький", вважаючи себе постійним землекористувачем земельних ділянок, які вибули з його постійного користування поза його волею та були приватизовані третіми особами внаслідок затвердження проекту приватизації земель державного підприємства оскаржуваним розпорядженням, не відновить своє право постійного землекористувача, яке він вважає порушеним, у вибраний спосіб. Крім того, відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі №914/73/18. Питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень (постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі 500/5291/13-ц). З огляду на зазначене, не приймається до уваги як доказ на підтвердження накладення земельних ділянок, розпайованих внаслідок приватизації ДП "Хмельницьке", та земель, вказаних в державному акті на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року лише технічний висновок за результатами проведення дослідження земельних ділянок, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, "за межами населених пунктів", складений інженером-землевпорядником Бабич Я.В. на замовлення ДП Радгосп "Лісогринівецький" на підставі договору №5 від 20 жовтня 2020 року, укладеного із ПП "Терн Інвест"). Таким чином, враховуючи неефективність способу захисту в даному випадку, оспорювання поданим позовом речових прав третіх осіб на землю, недоведеність порушеного права, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Отже, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ДП Радгосп "Лісовогринівецький" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02 червня 2021 року у справі №924/316/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №924/316/21 повернути до Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "05" жовтня 2021 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р.