Постанова 4872 № 916/825/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/825/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів:Колоколова С.І., Разюк Г.П.,., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 07 червня 2021 року (повний текст складено 10.06.2021р.) по справі №916/825/21 за позовом Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" до відповідача: Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ТЕКОМ" про стягнення 42 080,66 грн., - суддя суду першої інстанції: Демешин О.А. дата та місце винесення рішення: 07.06.2021р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області В С Т А Н О В И В: 29.03.2021р. до Господарського суду Одеської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" (далі позивач, апелянт) із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ТЕКОМ" (далі- відповідач, ПрАТ СК "Теком") про стягнення 42 080,66 грн. В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" посилається на те, що Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ТЕКОМ" не належно виконав взяті на себе зобов`язання та не сплатило в повному обсязі виплати, відповідно до договору перестрахування №ТР.06-01/03-01, Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21 (суддя Демешин О.А.) в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з ПрАТ СК "Теком" страхового відшкодування у розмірі 42080,66 грн. не відповідають умовам укладеного Договору страхування та не підтверджені відповідними доказами. З метою з`ясування та встановлення розміру збитку замовлено та отримано звіт №67113 про оцінку вартості матеріального збитку від 31.08.2020р., та згідно якого, відповідно до умов Договору страхування й встановлено та визначено розмір збитку (п.п.26.2.15, 28.3, 28.3.9, 28.3.17, 28.3.18. Договору страхування). Тому, суд першої інстанції вважає неправомірним розрахунок страхового відшкодування від страхової суми здійснений позивачем, а саме: 486 000 грн., оскільки такий розрахунок слід було здійснити в залежності від розміру реального прямого збитку на момент пошкодження. Такий розмір і було визначено у Звіті експерта в розмірі 335 626грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнить позовні вимоги повністю. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не наведено жодних аргументів, чому має бути застосований звіт №67113 про оцінку вартості матеріального збитку від 31.08.2020р., окрім цього даний звіт містить професійну думку оцінювача щодо імовірної (ринкової) вартості об`єкта. Тобто, оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях щодо імовірної вартості об`єкта, а звіт №67113 не є документом, який може чітко встановити розмір страхового відшкодування. Апелянт зазначає, що застосовані Господарським судом Одеської області висновки Верховного суду, не можуть бути застосовані до даної справи, оскільки регулюють іншими нормами права та регулюють інші правовідносини і саме лише їх цитування не може зробити законним та обґрунтованим рішення суду. Крім того скаржник посилаючись на норми договору відзначає, що умовами договору страхування передбачено відшкодування збитків без зносу деталей, що замінюються при ремонті пошкодження ТЗ. Таким чином, договором страхування було передбачено страхування непрямих збитків. Окрім цього апелянт відзначає, що при винесені рішення суди повинні застосовувати принцип «Contra proferentem», відповідно до якого будь-які недоліки договору, повинні тлумачитись на користь страхувальника, а отже, якщо договором страхування норма не дає однозначної відповіді щодо її застосування, то ця норма має застосовуватись з максимальним дотриманням прав страхувальника. Аналогічна правова позиції у постанові Верховного суду від 02.05.2018 року у справі №910/16011/17. Підсумовуючи апелянт звертає увагу суду, що п.21 договору страхування передбачено, що визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції гарантійного СТО - у випадку, якщо транспортний засіб знаходиться на гарантії. Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент ДТП, автомобіль перебував в експлуатації 1,58 року, а пробіг становив 64 131 км, а отже застрахований автомобіль перебував на гарантії, а тому є правильним здійснення розрахунку на підставі калькуляції гарантійного СТО. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 23.08.2021р. від Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ТЕКОМ" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну, в якому відповідач, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а тому просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку судова колегія вважає за необхідне розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2020р. між Позивачем (Перестрахувальник), та Відповідачем (Перестраховик) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії за номером ФП.2020-04/04-02. (далі-Договір) ( т.1 а.с. 146-156) Пунктом 2.1. Договору передбачено, що предметом цього Договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії страхових ризиків, що взаємно передаються та приймаються Сторонами на факультативній (необов`язковій) основі, а також основні взаємні права і обов`язки Сторін, пов`язані з передачею та прийняттям страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію. В рамках цього договору передача (прийняття) Сторонами ризиків в перестрахування та передача (прийняття) страхових ризиків в ретроцесію спільно іменується «Передача (прийняття) страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію. Предметом перестрахування за цим Договором є ризик виконання частин своїх зобов`язань Перестраховиком по укладеному Перестрахувальником як Страховиком (Перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування. (п. 2.6. Договору). Відповідно до п. 2.8. Договору передбачено, що страхові ризики, передані та прийнятті в перестрахування за цим Договором вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного Договору страхування та Правил страхування Страховика, що уклав первинний Договір страхування, незалежно від того, чи є Страховик по первинному Договору страхування Стороною цього Договору. Положеннями пункту 4.3.1. Договору встановлено, що перестраховик зобов`язується перерахувати Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього Договору і Договору Перестрахування, у термін та на умовах, обумовлених в розділі 8 цього Договору, якщо інше не передбачено в Договорі перестрахування. Перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її (виконавши при цьому свої зобов`язання згідно пункту 4.3.3. цього Договору), якщо Перестрахувальник зробив виплату компромісного збитку без попереднього письмового погодження з Перестраховиком (п.4.4.2. Договору) Відповідно до п. 8.1. цього ж Договору Перестрахувальник самостійно приймає рішення по виплаті страхового відшкодування з обов`язковим дотриманням прав Перестраховика за цим Договором. Перестраховик зобов`язаний слідувати всім рішенням Перестрахувальника по виплаті страхового відшкодування, при цьому Перестрахувальник повинний діяти кваліфіковано з належним ступенем доцільності й обачності, як діяв бо в будь-який страховик на його місці за умови, що він не мав би перестрахованого захисту. Перестрахувальник зобов`язаний дотримувати інтереси Перестраховика так, як би це були його власні інтереси. В разі, коли Договором перестрахування передбачено застререження про «касовий збиток» то Перестраховик сплачує частину страхового відшкодування відповідно до своєї долі відповідальності та умов Договору перестрахування протягом 10 (десяти ) робочих днів після надання Перестрахувальником всіх документів, що підтверджують настрання страхового випадку. Розмір «касового збитку» зазначається в Договорі перестрахування. Якщо в Договорі перестрахування розмір «касового збору» не зазначений, то він приймається рівним розміру власного утримання Перестрахувальника. (п.п. 8.7.-8.8. Договору) 07.04.2020р. між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" та Управлінням поліції охорони в Одеській області було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) за №ДМт06-01-000001 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано три транспортні засоби, серед яких автомобіль «РЕНО Дастер» (д.р.н. НОМЕР_1 ), (далі- застрахований ТЗ). Страховими випадками є пошкодження, знищення, втрата транспортного засобу та додаткового обладнання внаслідок наступних страхових випадків: дорожньо-транспортна пригода;протиправні дії третіх осіб; стихійні явища, падіння тіл космічного походження, літальних апаратів або їх частин (уламків), дерев , інших предметів та зіткнення з застрахованими транспортними засобом предметів, що самостійно рухаються(окрім транспортних засобів), нападу тварин; пожежа, вибух чи самозаймання застрахованого транспортного засобу, за виключенням підпалу; інші пошкодження під час руху, зупинки або стоянки; незаконне заволодіння. (п.п. 7 - 7.6. Договору страхування) Відповідно до п. 22 Договору страхування передбачено, що визначення страхового відшкодування відбувається на підставі калькуляції гарантійного СТО. Страховик не відшкодовує непрямі збитки та інші видатки, які можуть бути викликані страховим випадком з застрахованим транспортним засобом та/або застрахованим додатковим обладнанням (штраф, використання орендованого транспортного засобу, проживання в готелі під час ремонту, витрати на відрядження,упущена вигода, втрата доходу, простій, матеріальні збитки, пов`язані з закінченням гарантійного терміну, моральний збиток, втрата товарної вартості тощо) (п.25.6. Договору страхування) Положеннями пункту 28.5 Договору страхування передбачає, що у разі страхування транспортного засобу на повну вартість та у випадку його конструктивного знищення (коли вартість відновлюваного ремонту перевищує 80 % страхової суми), страховик виплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми з вирахуванням зносу за період, що пройшов з початку страхування (якщо інше не передбачено договором страхування), та з вирахуванням безумовної франшизи. У разі настання подій, передбачених п.п. 7.1.1.-7.1.6. Договору страхування, якщо інше не передбачено Договором страхування, виплати страхового відшкодування проводяться, з вирахуванням зносу транспортного засобу на дату настання страхового випадку і тільки за умови відкриття кримінального провадження або провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відповідним фактором. (п. 28.13 Договору страхування) Згідно п.28.17 Договору страхування, сума страхового відшкодування визначається виходячи із розміру збитку з урахування: - Страхової суми (з урахуванням) проведених виплат страхового відшкодування на день страхового випадку); - Дійсної вартості (страхова вартість) транспортного засобу на час укладання договору страхування та на момент настання страхового випадку розміру франшизи, обумовленої договором страхування; - Пропорційної відповідальності страховика у випадку, коли страхова сума за договором страхування менша, ніж вартість предмета договору страхування на момент укладання договору страхування; - Суми, що відшкодована страхувальнику винною особою у заподіянні збитків або особою, яка їх відшкодовує замість винуватця; - Зменшення розміру відшкодовування у випадках, передбачених цими умовами; - Несплаченої частки страхових платежів за домовленістю між Страховиком та Страхувальником; - Розміру збитків відшкодованих Страхувальнику іншими страховиком за даними страховим випадком; - Витрати на рятування транспортного засобу у зв`язку з настанням страхового випадку, якщо це передбачено договором страхування вартості залишків застрахованого майна Відповідно до пункту 29.8. Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. 08.04.2020р. між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія та Приватним акціонерним товариством страхова компанія "ТЕКОМ" було укладено договір перестрахування №ТР.06-01/03-01 (далі-Договір перестрахування), відповідно до договору перестрахування якого сторонами погоджено Страхувальником та Вигодонабувачем є Управлінням поліції охорони в Одеській обл., яким визначалось, що в перестрахування приймаються три автомобілі, серед яких автомобіль «РЕНО Дастер». Визначення страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції гарантійного СТО -у випадку,якщо транспортний засіб знаходиться на гарантії. Відшкодування збитків здійснюється без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті пошкодженого ТЗ. Відповідальність Перестраховика складає 27,984% від загальної суми страхування. Згідно додатку до договору Перестрахування страхова сума на застрахований транспортний засіб становить 486 000,00 грн. 10.04.2020 року Позивачем було здійснено оплату премії Перестраховику, що підтверджується відповідним платіжним доручення №2546 від 10.04.2020 року на суму 12 240 грн., що міститься у матеріалах справи. 12.08.2020 року в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області. Сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «РЕНО Дастер» (д.р.н. НОМЕР_2 ) 12.08.2020 року Управлінням поліції охорони в Одеській області подано заяву до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про настання події з застрахованим транспортним засобом (т.1. а.с. 36) У матеріалах справи міститься звіт №67113 від 31.08.2020р. про оцінку вартості матеріального збитку, складений суб`єктом підприємницької діяльності Цурпаленко Є.В. (далі - Звіт), , який був замовлений Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія". Згідно якого визначено вартість матеріального збитку застрахованого визначена у розмірі 335 626,00 грн. та яка дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження, що належним чином зафіксовано в Звіті. Окрім цього, експертом 14.08.2020 р. проведено огляд пошкодженого автомобіля та за результатами огляду, на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні положення оцінки майна і майнових прав». Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092: зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №2 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика), вимоги яких обов`язкові під час проведення дослідження експертом (оцінювачем) незалежно від організаційних форм, на підставі проведених необхідних досліджень, розрахунків було встановлено: вартість відновлюваного ремонту - 414 692,25 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 315950,98 грн., ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження - 335 626,00 грн. 28.12.2020р. до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось Управління поліції охорони в Одеській області із заявою про виплату страхового відшкодування. 14.01.2021 позивачем зібравши пакет документів та розраховано суму страхового відшкодування із вирахуванням франшизи та залишків, встановлено, що сума страхового відшкодування становить 379 600 грн., що підлягає виплаті Страхувальнику, відповідно до страхового акту №15-20. Позивачем було здійснено страхове відшкодування відповідно до Договору страхування №ДМт06-01-000001 від 07.04.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №3277 від 26.02.2021р. у розмірі 379 600 грн. (т.1 а.с. 75) 15.01.2021 року на адресу Перестраховиків було направлено лист - вимогу з додатками на сплату відшкодування з перестрахування: - на адресу ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» було направлено вимогу № РЕ21 з вимогою сплатити 78 106,50 грн. та витрати на ведення справи в розмірі 534,98 грн., що разом складає 78 641,48 грн. та 03.02.2021 року ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» було здійснено виплату перестрахування в розмірі 78 641,47 грн. - на адресу ПрАТ «СК «УЛЬТРА» було направлено вимогу № РЕ22 з вимогою сплатити 78 106,50 грн. та витрати на ведення справи в розмірі 534,98 грн., що разом складає 78 641,48 грн. та ПрАТ «СК «УЛЬТРА» було здійснено виплату перестрахування в розмірі 78 641,47 грн. - на адресу ПрАТ «СК «ТЕКОМ» було направлено вимогу № РЕ23 з вимогою сплатити 106 227,26 грн. та витрати на ведення справи в розмірі 727,58 грн., що разом складає 106 954,85 грн. та ПрАТ «СК «ТЕКОМ» було здійснено виплату перестрахування в розмірі 64 874, 19 грн. - на адресу ПрАТ «СК «ПЕРША» було направлено вимогу № РЕ24 з вимогою сплатити 78 106,50 грн. та витрати на ведення справи в розмірі 534,98 грн., що разом складає 78 641,48 грн. та ПрАТ «СК «ПЕРША» було здійснено виплату перестрахування в розмірі 78 641,47 грн. Перестраховиками ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», ПрАТ «СК «УЛЬТРА» і ПрАТ «СК «ПЕРША» було здійснено виплату перестрахування в повному обсязі. Однак, ПрАТ «СК «ТЕКОМ» здійснило виплату перестрахування частково, в сумі 64 874,19 грн. Дані обставини й стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області із позовною заявою. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" та Управлінням поліції охорони в Одеській області було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) за №ДМт06-01-000001 Як передбачено ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія та Приватним акціонерним товариством страхова компанія "ТЕКОМ" було укладено договір перестрахування №ТР.06-01/03-01. Відповідно до статті 987 ЦК України передбачено, що договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником. У с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «РЕНО Дастер» (д.р.н. НОМЕР_2 ) Листом від 15.01.2021р. на адресу ПрАТ «СК «ТЕКОМ» було направлено вимогу № РЕ23 з вимогою сплатити 106 227,26 грн. та витрати на ведення справи в розмірі 727,58 грн., що разом складає 106 954,85 грн. ПрАТ «СК «ТЕКОМ» було здійснено виплату перестрахування частково в розмірі 64 874, 19 грн., вважаючи прямий збиток власника транспортного засобу дорівнює його ринковій вартості на день пошкодження, тобто на день спричинення такого прямого збитку, а не на день укладення Договору страхування. Розділом 28 Договору страхування встановлено порядок і умови здійснення страхових виплат, страхових відшкодувань. перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. Згідно якого, був складений страховий акт після отримання всіх необхідних документів по справі, у тому числі й документів, що підтверджують розмір збитку (п. 28.2.). У разі конструктивного знищення ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 80% страхової суми), Страховик виплачує страхове відшкодування у розмірі страхової суми з вирахуванням зносу за період, що пройшов з початку страхування, з вирахуванням франшизи та вартості залишків (п. 28.5.). Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. Аналогічна правова позиція зазначена у висновках Верховного суду України у постанові від 09.09.2018 року по справі №643/4161/15. В матеріалах справи міститься звіт №67113 від 31.08.2020р. про оцінку вартості матеріального збитку складений суб`єктом підприємницької діяльності Цурпаленком Євгеном Валентинович, відповідно до якого: вартість відновлюваного ремонту складає 414 692,25 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 313950,98 грн., ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження складає 335 626,00 грн. Згідно даних звіту, встановлено факт щодо неможливості відновлення автомобіля відповідно до технічних вимог виробника, тобто встановлено конструктивна загибель транспортного засобу. За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Статтею 988 ЦК України встановлено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Умовами договору страхування визначено, що виплати страхового відшкодування проводяться, з врахуванням зносу транспортного засобу на дату настання страхового випадку і тільки за умови відкриття кримінального провадження або провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відповідним фактором. (п.28.13 договору страхування). Відповідно до пункту 28.17 договору страхування, сума страхового відшкодування визначається виходячи з розміру збитків з урахуванням: страхової суми; дійсної вартості (страхової вартості) транспортного засобу на час укладання договору страхування та на момент настання страхового випадку; розміру франшизи; зменшення розміру страхового відшкодування у випадках, передбачених цими умовами; вартості залишків застрахованого майна; Відповідно до пункту 29.8. договору страхування передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц. Виходячи з аналізу зазначених норм, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком Господарського суду Одеської області, що визначення прямого збитку власника транспортного засобу дорівнює його ринковій вартості на день пошкодження, тобто на день спричинення такого прямого збитку, а не на день укладення Договору страхування. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем було прийнято обгрунтоване рішення щодо зменшення позивачу виплати частки страхового (пере страхового відшкодування згідно розрахунку : (335 626,00 грн. (реальний збиток згідно Звіту)-48 600,00 грн. (франшиза) - 57 800 грн. (залишки транспортного засобу + 2600 (витрати на врегулювання) * 27,984%=64 874,19 грн. Посилання скаржника на те, що договором страхування передбачено страхування і непрямих збитків не заслуховує на увагу, оскільки пунктом п.25.6 договору страхування передбачено, що страховик не відшкодовує непрямі збитки та інші видатки, які можуть бути викликані страховим випадком з застрахованим транспортним засобом та/або застрахованим додатковим обладнанням (штраф, використання орендованого транспортного засобу, проживання в готелі під час ремонту, витрати на відрядження,упущена вигода, втрата доходу, простій, матеріальні збитки, пов`язані з закінченням гарантійного терміну, моральний збиток, втрата товарної вартості тощо) Щодо посилання позивача на те, що місцевим господарським судом не наведено жодних аргументів, чому має бути застосований звіт №67113 про оцінку вартості матеріального збитку. Даний звіт складений на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», Національного стандарту №1 «Загальні положення оцінки майна і майнових прав», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України . Відповідно до п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (далі - Методика) затверджено, що ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу (його складників) на ринку подібного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Пунктом 2.4 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Даний висновок дає підстави встановити найбільш ймовірну ціну, за яку можливо продати аналогічний транспортний засіб, окрім цього суб`єктом оціночної діяльності застосовано норми Національного стандарту №1 «Загальні положення оцінки майна і майнових прав» відповідно до якого вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражена у найбільшій сумі, яку може отримати продавець та може сплатити покупець. Тобто, висновок №67113 про оцінку вартості матеріального збитку від 31.08.2020р. надає обґрунтований висновок щодо визначення дійсного прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Наданий позивачем рахунок-фактура ТОВ «Авто Груп+» від 15.02.2021р. не може надати відповіді щодо вартості транспортного засобу на момент ДТП. Посилання апелянта на те,що умовами договору передбачено здійснення відшкодування без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті пошкодженого транспортного засобу не заслуговує на увагу, оскільки встановлено факт неможливості відновлення транспортного засобу відповідно до технічних умов, оскільки встановлена конструктивна загибель транспортного засобу, відповідно ремонт автомобіля не здійснювався. Щодо твердження апелянта, про необхідність застосування принципу тлумачення «contra proferentem», колегія суддів зазначає. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party). Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007) Однак, скаржником не вказано та не обґрунтовано який пункт та яка умова договору не зрозуміла, тому посилання скаржника на постанову Верховного суду від 02.05.2018р. по справі №910/16011/17 є не обґрунтованою. З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" - без задоволення. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/825/21- без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Колоколов С.І. Суддя Разюк Г.П