Постанова 4817 № 607/12769/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/12769/21Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо С.В. Провадження № 33/817/516/21 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи притягнутої до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні). Згідно постанови ОСОБА_1 18 липня 2021 року о 14 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул. Живова, 37А, керуючи транспортним засобом марки «Fiat 500E», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед поворотом праворуч не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, та в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.4, 10.11 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2021 року, та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Також, просить викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_3 та призначити судову автотехнічну експертизу. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не проведено ретельного аналізу слідової інформації з місця ДТП та пошкоджень транспортних засобів; не надано належної оцінки його показанням. Звертає увагу суду на те, що для об`єктивного дослідження обставин ДТП суд першої інстанції мав призначити автотехнічну експертизу та транспортно-трасологічну, однак, цього не було зроблено. Вважає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом. Зазначає, що жодних порушень ПДР України з його сторони допущено не було, вважає, що ДТП трапилося з вини водія транспортного засобу марки «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_2 . Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Майки М.Б., які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши обставини і матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на наявних у справі доказах. Так, судом правильно враховані дані які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №200550 від 18.07.2021 року; схемі місця ДТП, яка сталася 18.07.2021 року о 14.30 год. в м. Тернополі, вул. Живова, 37А; фотографіях транспортних засобів після ДТП; показаннях допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , показання ОСОБА_1 надані в судовому засіданні. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Твердження ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не проведено ретельного аналізу слідової інформації з місця ДТП та пошкоджень транспортних засобів; не надано належної оцінки його показанням спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту оскарженої постановою від 17 серпня 2021 року вбачається, що у ній вищевказані відомості зазначені. Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання апелянта про призначення у справі авто-технічної експертизи, оскільки вихідні дані, які зазначає апелянт (порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу марки «Fiat Ducato»: без дотримання швидкісного режиму, недотримання дистанції) ґрунтуються лише на його поясненнях, які не підтверджуються матеріалами справи і іншими об`єктивними даними. Крім того, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення такого дослідження в суді першої інстанції. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом, таких визначених законом підстав апелянт не наводить. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом, оскільки він не є самостійним беззаперечним доказом суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи. Суд частково погоджується з доводами апелянта, що рапорт працівника поліції не може бути доказом винуватості, але це не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки інші докази в справі підтверджують те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.4, 10.11 Правил дорожнього руху України і вчинив інкриміноване правопорушення за ст. 124 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те, що він п. 2.3(б), 10.4, 10.11 Правил дорожнього руху не порушив, оскільки рухався з додержанням ПДР України та те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ДТП відбулась у зв`язку з порушенням ним ПДР України, є безпідставними, так як вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. В ході судового розгляду було встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3(б), 10.4, 10.11 Правил дорожнього руху. Пункт 2.3 (б) ПДР України передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; Пункт 10.4 ПДР України передбачає, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Пункт 10.11 ПДР України передбачає, що у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку. Наявні в цій справі та досліджені в ході судового розгляду докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху та виїхав на сусідню смугу руху, де відбулось зіткнення з іншим автомобілем, який рухався по ній у попутному напрямку. Повідомлені допитаним в ході апеляційного розгляду свідком ОСОБА_3 обставини про те, що він був очевидцем події ДТП і на його думку ОСОБА_1 , автомобіль якого рухався зі швидкістю 30 км/год, не порушував правил дорожнього руху, а інший автомобіль значно перевищив дозволену швидкість, рухався зі швидкістю 60 км/год спочатку по лівій смузі руху, а потім за 30 м до місця зіткнення перемістився у праву смугу і через 10 секунд відбулось зіткнення, апеляційний суд оцінює критично і вважає їх суперечливими. Крім того, цей свідок повідомив, що він знає ОСОБА_1 близько двох років і стверджує, що перебував на місці події увесь час оформлення матеріалів ДТП працівниками поліції, однак його письмові пояснення безпосередньо після події ДТП в матеріалах справи відсутні. Також, в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв клопотання про допит цього свідка як очевидця події. За таких обставин, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вказаних вимог ПДР і як наслідок складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП є правильним. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2021 року відносно нього без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя