Постанова Київський апеляційний суд № 754/10159/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/10159/20 Головуючий у І інстанції Таран Н.Г. Провадження №22-ц/824/11078/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 29 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київського пансіонату ветеранів праці на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського пансіонату ветеранів праці про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: у січні 2018 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Баранівську В.В., звернулась до суду з позовом до Київського пансіонату ветеранів праці про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що 15.01.2018 рокувона була прийнята тимчасово на посаду соціального працівника до Київського пансіонату ветеранів праці. 15.03.2018 року була переведена на постійну роботу, а з 05.04.2019 року була переведена на посаду заступника директора з гуманітарних питань. 08.07.2020 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, що позивач вважає грубим порушенням її трудових прав, наказ про звільнення вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а дії директора Пансіонату Малєєва О.А. - порушенням законодавства про працю. Підставою для звільнення позивача передувала наявність двох наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.Позивач вважає вказані накази незаконними та протиправними, виходячи з того, що нею не порушувалася трудова дисципліна та правила внутрішнього трудового розпорядку, до розгляду питання про застосування дисциплінарного стягнення вона не залучалася, не мала можливості надати пояснення або іншим чином захистити свої права під час розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивач вказує, що в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки відповідачем не доведено порушення або неналежне виконання покладених на позивача трудових обов`язків, не встановлено вину позивача, не встановлено причинного наслідкового зв`язку діями (бездіяльністю) та порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, а тому звільнення позивача є незаконним. Вказувала також, що при звільненні позивача не було врахованого того факту, що ОСОБА_1 має статус переселенця та сама виховує дітей до 14 років і іншої можливості утримувати себе та дітей не має, окрім заробітної плати. Враховуючи факт незаконного її звільнення, а також те, що вона є одинокою матір`ю, що самостійно виховує та утримує 2 дітей і не мала іншого доходу, окрім заробітної плати, яку втратила, розмір моральної шкоди, спричинений діями відповідача визначено нею в сумі 20 000,00 грн. На підставі вищенаведеного позивач просила суд: визнати дії директора Київського пансіонату ветеранів праці щодо її звільнення з посади заступника директора з гуманітарних питань в порядку п.3 ст. 40 КЗПп України незаконними та скасувати кадровий наказ директора Київського пансіонату ветеранів праці №361-к від 08.07.2020 року; поновити її на посаді заступника директора з гуманітарних питань Київського пансіонату ветеранів праці; стягнути відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.07.2020 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати по справі. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Київського пансіонату ветеранів праці про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №361-к від 08.07.2020 року Київського пансіонату ветеранів праці про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з гуманітарних питань в порядку п.3 ст. 40 КЗпП України.Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з гуманітарних питань Київського пансіонату ветеранів праці.Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 164 робочих дні в сумі 81 508,00 грн. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праціна користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору 2 207,10 грн. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь держави судові витрати по справі 840,80 грн. судового збору. Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праціна користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду, відповідач - Київський пансіонат ветеранів праці подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду відповідач зазначає, що вирішуючи даний трудовий спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача про те, що позивачем в порядку, передбаченому ст. 150 КЗпП України, накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень не оскаржувались. Крім того, судом першої інстанції було надано неправильну оцінку письмовим доказам по справі, зокрема: направленню на проведення інспекційного відвідування, виданого заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Стахівським С.М., Акту інспекційного відвідування № КВ1194/65/АВ від 19 жовтня 2020 року, а також особовій справі позивача. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що позивачем за час роботи в пансіонаті жодних документів, які підтверджують статус позивача, як одинокої матері, не надавалось. Вважає також, що судом не було перевірено доводів відповідача щодо сумнівів у достовірності поданих позивачем доказів, зокрема витягів з державного реєстру актів цивільного стану №00014195611 та №00014195846. На переконання апелянта, у суду відсутні повноваження на скасування кадрового наказу №361-к від 08.07.2020 року, оскільки суд, як і будь-який інший орган з розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому не може скасовувати накази та змінювати підстави розірвання трудового договору. Крім того, зазначає, що станом на 19 березня 2021 року посади заступника директора з гуманітарних питань Київського пансіонату праці у відповідача не існує. Оскаржуючи додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року, відповідач посилається на необґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Представником позивача - адвокатом Рашковою В.В. подано відзиви на апеляційні скарги відповідача, в яких представник посилається на безпідставність доводів апелянта, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Зокрема, в обґрунтування заявленого клопотання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рашкова В.В. зазначила, що не зможе взяти участь у засіданні, оскільки перебуватиме у відрядженні у м. Кропинвицький, а сама позивач ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні. Директор Київського пансіонату ветеранів праці Малєєв О. у клопотанні просив відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою та поширенням на території України пандемії коронавірусу COVID-19 та введенням карантину. Керуючись положеннями ч. 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про розгляд справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 15.01.2018 року була тимчасово прийнята на посаду соціального працівника в Київський пансіонат ветеранів праці. 15.03.2018 року позивач переведена на постійну роботу. Наказом № 51 від 04.04.2019 року ОСОБА_1 - соціального працівника, переведено на посаду заступника директора з гуманітарних питань в Київському пансіонаті ветеранів праці (том 1 а.с. 48). Окрім того, 19.05.2020 року позивач була ознайомлена та отримала копію посадової інструкції заступника директора з гуманітарних питань. Відповідно до п. 1.8. даної посадової інструкції заступник директора з гуманітарних питань підпорядковується безпосередньо директору. Другим розділом даної посадової інструкції визначаються завдання та і обов`язки які покладаються на заступника директора з гуманітарних питань при виконанні своїх службових обов`язків, а саме: Відповідно до п 2 даної посадової інструкції, директор з гуманітарних питань здійснює керівництво діяльністю та контролює роботу у підрозділах Пансіонату щодо додержання чинного законодавства, правил, стандартів, норм, положень, інструкцій з охорони праці, за наданням працівникам встановлених пільг і компенсацій за умовами праці; контролює стан трудової та виконавчої дисципліни в Пансіонаті; забезпечує у межах своїх повноважень здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції; забезпечує у межах своїх повноважень захист персональних даних. Згідно з четвертим розділом даної посадової інструкції заступник директора з гуманітарних питань несе відповідальність згідно з чинним законодавством України за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов`язків; порушення трудової чи виконавчої дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку; недотримання етичних і правових норм, зокрема: достовірність даних, які він надає; належне ведення документації. У разі невиконання, або неналежного виконання обов`язків заступника директора з гуманітарних питань може бути притягнуто до відповідальності згідно чинного законодавства України. Наказом директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. від 20.03.2020 року №50-о установлено на території пансіонату карантин. Термін - негайно, до закінчення карантину. Відповідно до п. 2 вказаного наказу заборонено відвідування підопічних пансіонату стороннім особам. З доповідних записок бухгалтера Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_3 та інженера ОСОБА_4 від 07.05.2020 року, які адресовані директору Київського пансіонату ветеранів праці Малєєву О.А. , вбачається, що при проведенні перевірки 07.05.2020 року встановлено факт відсутності ноутбука, який знаходився на відповідальному зберіганні у заступника директора ОСОБА_1 . Згідно акту приймання-передачі майна №1 від 08.05.2020 року позивач передала неушкоджений ноутбук НР 250 G7 працівнику Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_4 . Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 19.05.2020 року, яка адресована директору Київського пансіонату ветеранів праці Малєєву О.А. , остання вказувала на те, що перебуваючи у відпустці з березня по 18 травня взяла додому ноутбук, оскільки несе за нього матеріальну відповідальність. Можливості завчасно передати ноутбук не було. У зв`язку із СОVID-19 знаходилась на самоізоляції. Директор був повідомлений про те, що ноутбук знаходиться у її користуванні. Відповідно до рапорту заступника директора Київського пансіонату ветеранів праці Гриньова М.А. від 21.05.2020 року, за наказом від 07.05.2020 року №71-о «Про службове розслідування» по факту відсутності ноутбука, відібране письмове пояснення від заступника директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 . З пояснень наданих ОСОБА_1 з`ясовано, що остання самовільно безпідставно на час відпустки винесла товарно-матеріальні цінності, не повідомивши про це керівника та не маючи на це дозволу. Після звернення до поліції ОСОБА_1 повернула ноутбук зі знищеною інформацією. Виходячи з вищевикладеного заступник директора Київського пансіонату ветеранів праці Гриньов М.А. просив накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення службових обов`язків та перевищення повноважень на заступника директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 . Крім того, вважав за доцільне з метою попередження витоку даних з ноутбука звернутись до правоохоронних органів щодо встановлення можливості відновлення видалених файлів для встановлення обсягу заподіяної шкоди. Наказом директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. , від 22.05.2020 року №78-о за порушення службових обов`язків, перевищення повноважень та на підставі ст. 147-149 КЗпП України враховуючи п. 3.5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Київського пансіонату ветеранів праці на 2019-2020 роки схваленого на зборах трудового колективу 20.03.2019 року Протокол №51/1 оголошено заступнику директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 догану.Підстава: рапорт від 21.05.2020 року заступника директора з медичної частини Гриньова М.А. (члена комісії по службовому розслідуванню - наказ від 07.05.2020 року №71-о), доповідна від 08.05.2020 року бухгалтера ОСОБА_3 (члена комісії по службовому розслідуванню - наказ від 07.05.2020 року №71-о), доповідна від 07.05.2020 року інженера ОСОБА_4 (члена комісії по службовому розслідуванню - наказ від 07.05.2020 року №71-о). Відповідно до рапорту заступника директора з медичної частини Гриньова М.А. від 15.06.2020 року, лікар ОСОБА_6 , 15.06.2020 року близько 10-00 год. самовільно без попередження та отримання дозволу керівництва провів на поверх до кімнати сторонніх осіб, які представились племінниками померлої.При цьому, дав розпорядження про відкриття кімнати для проведення догляду родичами. За порушення вимог п.п. 1, 2.1 наказу Київського пансіонату ветеранів праці від 20.03.2020 року №50 «Про карантинні заходи», керуючись ст. 147 КЗпП України за перевищення повноважень та порушення посадових обов`язків просив накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани на лікаря терапевта ОСОБА_6 . Наказом директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. , від 19.06.2020 року №91-о за порушення вимог п.п 1, 2, 1 наказу Київського пансіонату ветеранів праці від 20.03.2020 року №50 «Про карантинні заходи» керуючись ст. 147 КЗпП України враховуючи п. 3.5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Київського пансіонату ветеранів праці на 2019-2020 роки схваленого на зборах трудового колективу 20.03.2019 року Протокол №51/1 оголошено заступнику директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 догану. Підстава: рапорт від 15.06.2020 року заступника директора з медичної частини Гриньова М.А . На зворотньому боці вказаного наказу позивач зазначила про те, що не згодна із наказом, карантинних заходів не порушувала. Зі слів родичів померлої підопічної стало відомо, що дозвіл їм зайти у пансіонат для вирішення своїх питань надав директор Малєєв О.А . З доганою не згодна, з рапортом заступника директора Гриньова М.А. ознайомлена. Відповідно до наказу директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. , від 26.06.2020 року №97-о, відповідно до ст. 139 КЗпП України за порушення трудової дисципліни, на підставі п.п. а п.п.2 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 року №1298, за несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи, за недбале ставлення до виконання обов`язків та порушення трудової дисципліни, скасовано ОСОБА_1 - заступнику директора з гуманітарних питань з 01.06.2020 року надбавку за складність, напруженість в роботі. Зі змісту акту за результатами службового розслідування від 07.07.2020 року, складеного заступником директора з медичної частини Гриньовим М.А. вбачається, що 07.07.2020 року заступник директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 та соціальний працівник ОСОБА_7 зробили передачу паспортів підопічних невстановленим третім особам не погоджуючи це питання у встановленому порядку з директором пансіонату. При цьому, соціальний працівник ОСОБА_7 в невстановленому журналі зробила запис щодо передачі паспортів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 невстановленим третім особам. Зібрані пояснення від охоронця ОСОБА_10 , соціального працівника ОСОБА_7 , складений акт про відмову надати пояснення Позивачем. З письмових пояснень ОСОБА_7 від 07.07.2020 року вбачається, що вона віддала паспорти в присутності ОСОБА_1 , самостійно прийняла рішення. Позивач була ознайомлена з даним поясненням під розпис. Факт передачі документів підтверджується доповідною від 07.07.2020 року, складеною завідувачем господарства ОСОБА_11 . Відповідно до листа директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. від 08.07.2020 року, який адресований Директору департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради Світлому Р.В. вбачається, що директор Київського пансіонату ветеранів праці Малєєв О.А. просив погодити звільнення заступника директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 , з 08.07.2020 року за ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, перевищення повноважень, порушенням трудової дисципліни, посадових обов`язків, та проведенням досудового розслідування кримінального провадження №12020100030004191 від 08.07.2020 року. Встановлено, що за наказом директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А . №361-к від 08.07.2020 року звільнено ОСОБА_1 , заступника директора з гуманітарних питань з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗПП України 08.07.2020 року. Підстава: результат службового розслідування від 07.07.2020 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті роботодавцем із порушенням передбаченого законом порядку. При цьому суд встановив відсутність фактупорушення позивачем своїх трудових обов`язків, а також відсутність належних та допустимихдоказів на підтвердження систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов`язків. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звільнення позивач була одинокою матір`ю при наявності дітей віком до чотирнадцяти років, а відтак відповідно до положень ч.3 ст.184 КЗпП України її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку вказуються мотиви застосування стягнення. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. За змістом частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності». Так, перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення. Згідно з вимогами п.3 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Таким чином, звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України є законним у тому випадку, коли наявні одночасно ознаки невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин, систематичність такого невиконання та попереднє застосування заходів дисциплінарного чи громадського стягнення до цього працівника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) зроблено висновок, що «роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином». Перевіряючи доводи позивача щодо безпідставності накладення на неї дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції встановив, що підставою для винесення першого наказу №78-о від 22.05.2020 року про оголошення позивачу догани було порушення нею обов`язків, передбачених п.п.1.8, 2.1, 2.8 посадової інструкції. При цьому, відповідно до п. 1.8. даної посадової інструкції заступник директора з гуманітарних питань підпорядковується безпосередньо директору. Другим розділом даної посадової інструкції визначаються завдання та і обов`язки, які покладаються на заступника директора з гуманітарних питань (Позивача) при виконанні своїх службових обов`язків, а 10ааме: Відповідно до п. 2.1. даної посадової інструкції здійснює керівництво діяльністю та контролює роботу у підрозділах Пансіонату щодо додержання чинного законодавства, правил, стандартів, норм, положень, інструкцій з охорони праці, за наданням працівникам встановлених пільг і компенсацій за умовами праці. Відповідно до п. 2.8. даної посадової інструкції забезпечує у межах своїх повноважень захист персональних даних. Відповідачем не заперечувався той факт, що вказаний наказ був винесений у зв`язку із тим, що позивач на період відпустки взяла додому робочий ноутбук, з чого не вбачається порушення нею своїх посадових (функціональних) обов`язків, таких, які зазначені у п.п.1.8, 2.1 та 2.8 посадової інструкції. Твердження відповідача щодо ймовірної причетності позивача до витоку службової інформації не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим не взяті судом до уваги. При цьому, згідно рапорту ОСОБА_12 від 21.05.2020 року по факту відсутності ноутбука було призначено службове розслідування згідно наказу №41-0 від 07.05.2020 року, однак, за його результатом не було винесено жодних комісійних рішень, акту про результат службового розслідування, натомість наданий одноособовий рапорт від 21.05.2020 року на підставі якого було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивача. Другим наказом директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А. від 19.06.2020 року №91-о за порушення позивачем вимог п.п 1, 2.1 наказу Київського пансіонату ветеранів праці від 20.03.2020 року №50 «Про карантинні заходи», керуючись ст. 147 КЗпП України враховуючи п. 3.5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Київського пансіонату ветеранів праці на 2019-2020 роки схваленого на зборах трудового колективу 20.03.2019 року Протокол №51/1 оголошено заступнику директора з гуманітарних питань ОСОБА_1 догану. Підстава: рапорт від 15.06.2020 року заступника директора з медичної частини Гриньова М.А . На зворотньому боці вказаного наказу позивач вказала про те, що не згодна із наказом, карантинних заходів не порушувала. Зі слів родичів померлої підопічної стало відомо, що дозвіл їм зайти у пансіонат для вирішення своїх питань надав директор Малєєв О.А . З доганою не згодна, з рапортом заступника директора Гриньова М.А. ознайомлена. При цьому, відповідно до вищевказаного рапорту заступника директора з медичної частини Гриньова М.А. від 15.06.2020 року, на підставі якого був винесений наказ директора Київського пансіонату ветеранів праці Малєєва О.А., від 19.06.2020 року №91-о, яким позивачу оголошено догану, лікар ОСОБА_6 15.06.2020 року близько 10:00 самовільно без попередження та отримання дозволу керівництва провів на поверх до кімнати сторонніх осіб. При цьому дав розпорядження про відкриття кімнати для проведення догляду за родичами. Тобто, з досліджених судом документів не вбачається, що позивачем під час виконання своїх посадових обов`язків, дійсно, не було допущено порушення посадових (функціональних) обов`язків. Згідно положень Наказу від 20.03.2020 року №50 контроль за дотриманням карантинних заходів було покладено керівником на заступника директора з медичної частини Гриньова М.А. , а не на позивача. 08.07.2020 року ОСОБА_1 на підставі наказу №361-к від 08.07.2020 року була звільнена з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. Підстава: результат службового розслідування від 07.07.2020 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були прийняті роботодавцем із порушенням передбаченого законом порядку, за відсутності факту порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, що свідчить про відсутність фактів систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов`язків. Відповідно, звільнення з підстав п. 3 ст. 40 КЗпП України за відсутності систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є незаконним. Та обставина , що ОСОБА_1 не було у відповідності до вимог ст. 150 КЗпП України оскаржено накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не позбавляє суд обовязку перевірити факт систематичності невиконання працівником без поважних причин обов`язків, в рамках розгляду справи про визнання незаконним звільнення з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України. Тому доводи апелянта в цій частині не можуть бути взяті до уваги. Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що станом на дату звільнення позивач була одинокою матір`ю при наявності дітей віком до чотирнадцяти років, а тому її звільнення за . 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України відбулось із порушенням гарантій захисту прав жінки, передбачених ч.3 ст.184 КЗпП України. Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Зазначена норма чітко встановлює гарантію для перелічених в ній категорій працівників у вигляді заборони їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, за виключенням випадку ліквідації підприємства, коли допускається таке звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року (справа № 820/11570/15, провадження № К/9901/6679/18) Судом встановлено, що позивач має двох дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які станом на дату її звільнення з посади 08.07.2021 року були такими, що не досягли 14-річного віку, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей. З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України вбачається, що в актових записах про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька ОСОБА_15 записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Аналіз статей 18-1-18-3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» дає підстави для висновку, що одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умови, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною). Такого ж висновку дає тлумачення пункту 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки», за змістом якого одинока матір - особа яка виховує дитину без батька. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 328/391/16-ц. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року дає визначення поняття «одинока матір», а саме такою вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Доводи апеляційної скарги щодо сумнівної достовірності витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, наданих позивачем, є голослівними та не можуть бути прийняті судом. Оскільки позивач, як одинока матір двох дітей віком до 14-ти років, підпадає під категорію працівників, гарантії захисту трудових прав яких визначені частиною третьою статті 184 КЗпП України,то в ситуації, коли не було ліквідації підприємства, її не можна було звільняти з ініціативи адміністрації (за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України). Решта доводів апеляційної скарги зводиться до переоцінки письмових доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог законодавства при звільненні ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що вивільнення позивача ві дбулося із порушенням норм трудового законодавства, що є підставою для її поновлення на роботі. Відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Доводи відповідача щодо відсутності у суду повноважень на скасування наказу про звільнення не ґрунтуються на вимогах закону та не можуть бути взяті до уваги. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року, колегія суддів виходить з наступного. 06.05.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у вищевказаній справі, оскільки судом при вирішенні позовних вимог не було вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи правова допомога надавалась позивачу адвокатом Рашковою В.В. на підставі договору № 01/10/20 від 01.10.2020 року про надання правової допомоги. В розрахунку витрат за надану правову допомогу від 01.12.2020 року вбачається, що в ньому міститься детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги у вищевказаній справі. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2021 року вбачається, що адвокат з 01.08.2020 року по 19.03.2021 року надав Клієнтові юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №01/10/20 від 01.10.2020 року, а клієнт прийняв надані послуги, щодо представництва інтересів Клієнта в Деснянському районному суді м. Києва у справі №754/10159/20. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту, згідно додатку №1 до договору становить 10000,00 грн. Всього клієнтом сплачено 10000,00 грн. Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі. Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками погоджується. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 року між адвокатом Рашковою В.В. та Димовою С.Л. укладено Договір №01/10/20 про надання правничої (правової) допомоги. та додаткову угоду до вказаного договору. Представником позивача надано додаток до Договору №01/10/20, а саме Розрахунок витрат на правову допомогу із детальним зазначенням виду правової допомоги (послуг) наданих позивачу, кількості витраченого часу та вартості послуг. (том 1 а.с 206) Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2021 року вбачається, що адвокат з 01.08.2020 року по 19.03.2021 року надав Клієнтові юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №01/10/20 від 01.10.2020 року, а клієнт прийняв надані послуги, щодо представництва інтересів Клієнта в Деснянському районному суді м. Києва у справі №754/10159/20. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту, згідно додатку №1 до договору становить 10 000,00 грн. Всього клієнтом сплачено 10 000,00 грн. Про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та значенням справи для сторони Київський пансіонат ветеранів праці не заявляв. З огляду на вказане, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом та необґрунтованості вимог про стягнення витрат на правову допомогу, спростовуються наведеними вище доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення відповідають обставинам справи, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не можуть бути скасовані з підстав, викладених в апеляційних скаргах. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Київського пансіонату ветеранів праці на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.