Постанова Київський апеляційний суд № 754/5304/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2023 року місто Київ справа № 754/5304/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/14087/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського пансіонату ветеранів праці на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Зотько Т.А. від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського пансіонату ветеранів праці про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського пансіонату ветеранів праці про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Позов обґрунтовано тим, що 5 березня 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий до Київського пансіонату ветеранів праці на посаду інженера з охорони праці, а наказом від 10 червня 2020 року № 294-к звільнений із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року, наказ від 10 червня 2020 року № 294-к про звільнення ОСОБА_1 скасовано, поновленого його на роботі з 11 червня 2020 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 93 952 грн. 95 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Посилаючись на те, що станом на момент подання позову ОСОБА_1 не був поновлений на роботі, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 липня 2021 року по 14 липня 2022 року в сумі 90 196 грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 19 348 грн. 19 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15 липня 2021 року по 14 липня 2022 року в розмірі 90 196 грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 19 348 грн. 19 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір в розмірі 1 195 грн. 44 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі, що стало підставою для стягнення середнього заробітку за вказаний час, а також інфляційних втрат. При цьому строк звернення до суду щодо стягнення заробітної плата, якою є і середній заробіток за час затримки виконання рішення суду щодо поновлення на роботі, не обмежений. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є частково обґрунтованими і з урахуванням обставин справи підлягають задоволенню в розмірі 5 000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі Київський пансіонат ветеранів праці, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що наказом від 27 квітня 2023 року № 156-к ОСОБА_1 поновлено на роботі, а наказ від 10 червня 2020 року № 294-к - скасовано, позивачу неодноразово направлялись листи з вимогою з`явитись до роботодавця з трудовою книжкою, однак він проігнорував їх, наведене свідчить про відсутність вини з боку відповідача; позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП Українитрьохмісячний строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом, оскільки середній заробіток за час виконання судового рішення про поновлення на роботі за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому обмежується строком позовної давності. При цьому скаржник посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не скористався своїм правом на поданні відзиву на апеляційну скаргу. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник Київського пансіонату ветеранів праці - Костюк Л.О. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що наказом Київського пансіонату ветеранів праці від 5 березня 2020 року № 85-к ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера з охорони праці з 10 березня 2020 року з випробувальним терміном три місяці. Відповідно до наказу Київського пансіонату ветеранів праці від 10 червня 2020 року № 294-к ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з охорони праці на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі № 754/10910/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського пансіонату ветеранів праці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 294-к від 10 червня 2020 року Київського пансіонату ветеранів праці про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці з 11 червня 2020 року. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 93 952 грн. 95 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2020 року по 14 липня 2021 року. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 409 грн. 25 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 005 грн. Стягнуто з Київського пансіонату ветеранів праці на користь держави судовий збір в розмірі 2 636 грн. 40 коп. (а.с. 16-28). 11 лютого 2022 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заєць О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/10910/20 (а.с. 29). 21 листопада 2022 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заєць О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником; направлено до уповноваженого органу подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України (а.с. 40). В грудні 2021 року Київським пансіонатом ветеранів праці перераховано на рахунок ГУК у Деснянському районі ГУ ДКСУ у м. Києві грошові кошти в сумі 93 952 грн. 95 коп. (призначення платежу: згід. вик. лис. Деснянського рай. суду м. Києва від 29/07/хххх по спр. 754/хххх/20 ПДФО із сер. заробітку - хххх, 53 грн.: без ПДВ) (а.с. 71-73). Наказом Київського пансіонату ветеранів праці від 27 квітня 2023 року № 156-к скасовано наказ від 10 червня 2020 року № 294-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці (а.с. 64) Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України, стаття 430 ЦПК України). Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Як убачається з матеріалів справи, на виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року Київський пансіонат ветеранів праці видав наказ № 156-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці лише 27 квітня 2023 року (а.с. 64), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору визначено статтею 233 КЗпП України. Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини 1 статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Аналізуючи зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат. Таким чином, у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини 2 статті 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, яка відповідно до статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення до суду. Встановивши, що ОСОБА_1 поновлено на роботі лише 27 квітня 2023 року, в той час як на підставі постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у відповідача виник такий обов`язок з 15 липня 2021 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з Київського пансіонату ветеранів середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за визначений позивачем період в сумі 90 196 грн. 05 коп. Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач пропустив трьохмісячний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на неактуальні правові позиції Верховного Суду та без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Доводи скаржника про те, що позивач не реагував на листи з вимогою з`явитись до роботодавця з трудовою книжкою, а тому вина з боку відповідача відсутня, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем відповідного наказу, який відповідач видав лише 27 квітня 2023 року (через півтора роки з дня набрання рішення про поновлення на роботі законної сили) Інших доводів апеляційна скарга не містить. Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Київського пансіонату ветеранів праці залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: