Постанова 4821 № 711/1542/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м. Черкаси Справа № 711/1542/17 Провадження № 22-ц/821/1778/21 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Вініченка Б. Б., Єльцова В. О., секретаря: Захарченко А. Д., учасники справи: заявник - Смілянська окружна прокуратура, позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Смілянська місцева прокуратура Черкаської області, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Смілянської окружної прокуратури Сухомудренка В. В. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року у справі за заявою керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри В. Ю. про поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року у справі № 711/1542/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, у складі головуючої судді Скляренко В. М., повний текст ухвали складено 03 серпня 2021 року, в с т а н о в и в : У березні 2021 року керівник Смілянської окружної прокуратури Танцюра В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 у справі №711/1542/17. Заяву мотивовано тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017 у справі № 711/1542/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного Бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 288000 грн. В подальшому, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017 скасоване, ухвалено нове рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 900000 грн. На виконання вказаного рішення Казначейством згідно з платіжним дорученням від 25.03.2019 № 341 ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 900000 грн. Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 скасовано постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017, яким на користь ОСОБА_1 стягнуто 288000 грн, залишено в силі. Зазначив, що у зв`язку із змінами у штатному розписі обласних прокуратур, відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш та утворенням 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур, Смілянську місцеву прокуратуру реорганізовано в Смілянську окружну прокуратуру. Просив допустити поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 у справі №711/1542/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 900000 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України безпідставно стягнуті, згідно постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018, кошти в розмірі 612000 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року в задоволенні заяви керівника Смілянської окружної прокуратури Танцюри В. про поворот виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 у справі № 711/1542/17 відмовлено. Ухвала мотивована тим, що у даній справі відповідачем залучена Державна казначейська служба України, яка і сплатила позивачу кошти держави з державного бюджету та представляє державу, тому суд дійшов висновку, що права Смілянської окружної прокуратури не порушені. Також суд першої інстанції зазначив, що відшкодування шкоди має здійснюватися не за рахунок коштів Державної казначейської служби України, а через органи казначейства з Державного бюджету України. В своїй заяві керівник Смілянської окружної прокуратури просив допустити поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 шляхом стягнення із ОСОБА_1 саме на користь Державної казначейської служби України безпідставно стягнуті кошти в сумі 612000 грн, тоді як вказані кошти були сплачені з державного бюджету. Вважаючи, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильної відмови у задоволенні заяви органу прокуратури, Смілянська окружна прокуратура, як правонаступник Смілянської місцевої прокуратури, оскаржила її в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у вказаній справі прокуратура є відповідачем, оскільки в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 19.08.2006 прокурором Чигиринського району Черкаської області було винесено постанову про порушення кримінальної справи № 2210600025 відносно нього, як арбітражного керуючого, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Слідство тривало 7 років та 6 місяців (90 місяців). Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23.12.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2014, його було виправдано та визнано невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України. Тому, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у прокуратури на звернення до суду із вказаною заявою є помилковим, оскільки ЦПК України прямо передбачено звернення відповідача з відповідною заявою. Зазначає, що Державною казначейською службою України було здійснено безспірне списання коштів з державного бюджету України для відшкодування шкоди ОСОБА_1 . Отже, на думку скаржника, у вказаних правовідносинах, помилковим є посилання суду на норми ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не виносилась, зазначене рішення органами казначейства виконувались поза межами виконавчого провадження. Вважає, що судом першої інстанції помилково здійснено посилання на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23697/16. Просила суд скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2021 у справі № 711/1542/17 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву керівника Смілянської окружної прокуратури про поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 у даній справі щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України безпідставно сплачених коштів у розмірі 612000 грн. 20.09.2021 надійшов відзив представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чорноіваненка Д. О. на апеляційну скаргу в які просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2021 залишити в силі. Зазначає, що із заявою про поворот виконання рішення мала звертатися Державна казначейська служба України, як особа, на яку законом покладено обов`язок виконання судових рішень про стягнення грошових коштів за рахунок Державного бюджету України. При цьому, позивачем було обґрунтовано визначено відповідачем по справі саме Державну казначейську Службу України, оскільки остання є розпорядником коштів держави. Вважає, що суд застосовує правову позицію в аналогічних правовідносинах, враховуючи їх характер, суб`єктивний склад, причинно-наслідковий зв`язок між діями суб`єктів правовідносин та наслідками, що настали, тому, на їх погляд, правова позиція Верховного Суду правильно застосовано судом першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження апеляційним судом встановлено, що скаржник, Смілянська окружна прокуратура, просив поновити строк на оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної ухвали оприлюднено в ЄДРСР лише 04.08.2021, який оголошено 03.08.2021, а станом на 16.08.2021 до Смілянської окружної прокуратури вказане рішення суду не надійшло. Судом встановлено, що даних про отримання копії оскаржуваної ухвали Смілянською окружною прокуратурою матеріали справи не містять, а згідно даних системи документообігу «Д-3», ЄДРСР, повний текст оскаржуваної ухвали дійсно був складений 03.08.2021, тому подавши апеляційну скаргу 16.08.2021 Смілянська окружна прокуратура не пропустила строк на оскарження. 27 серпня 2021 року Смілянською окружною прокуратурою надіслано доповнення до апеляційної скарги. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Дослідивши вказане доповнення, апеляційним судом встановлено, що воно подане поза межами строку на оскарження, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали складено 03.08.2021, крім того, до вказаного доповнення не додано доказів його надсилання іншим учасникам справи. Виходячи з викладеного, апеляційний суд не враховує надіслане Смілянською окружною прокуратурою доповнення до апеляційної скарги. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 справу призначено до розгляду на 29 вересня 2021 року на 12:30 год., оголошено перерву до 04 жовтня 2021 року до 10:00 год. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення суду. Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи викладене, розгляд апеляційної скарги Смілянської окружної прокуратури на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року здійснюється в судовому засіданні із викликом сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Черкаської обласної прокуратури - Цибань В. І., Занька М. М. та його представника - адвоката Чорноіваненка Д. О., переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, не в повній мірі відповідає приведеним вимогам закону. Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в судах апеляційної та касаційної інстанцій конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017 у справі № 711/1542/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди частково задоволено позовні вимоги позивача. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , як відшкодування моральної шкоди 288000 грн (т. 2 а.с. 28-33). Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017 скасоване. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 900000 грн. Постанова набрала законної сили 21.03.2018 (т. 2 а.с. 85-91). Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Державна казначейська служба України оскаржила їх до Верховного Суду в касаційному порядку та просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.20107 та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 по даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі (т. 2 а.с. 96-103). Прокурор Смілянської місцевої прокуратури також подав касаційну скаргу в якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.20107 (т. 2 112-118). В касаційних скаргах, крім іншого, також просили зупинити виконання постанови, зокрема Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 до розгляду справи Касаційним цивільним судом Верховного Суду. Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду відмовлено в задоволенні заяв про зупинення виконання, зокрема постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 (т. 2 а.с. 138-139, 148-150). Згідно платіжного доручення № 341 від 25 березня 2019 року на виконання вищевказаної постанови Апеляційного суду Черкаської області 27.03.2019, Державною казначейською службою на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди було перераховано 900000 грн (т. 2 а.с. 204). Тобто, постанова Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018 була повністю виконана. Постановою Верховного Суду від 20.05.2020 касаційні скарги Державної казначейської служби та Смілянської місцевої прокуратури задоволено частково, скасовано постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2018, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2017 залишено в силі. Питання про поворот виконання рішення Верховним Судом не вирішувалось (т. 2 а.с. 185-191). Згідно виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/1542/17 від 20.04.2018, боржником є Державний бюджет України (т. 2 а.с. 194 ). Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 04.03.2021 № 5-06-06/4911, Державна казначейська служба України на виконання виконавчого документа Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/1542/17, згідно платіжного доручення № 341 від 25.03.2019, кошти у розмірі 900000 грн в порядку черговості перерахувало ОСОБА_1 на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». В листі також зазначено, що при виплаті вказаних коштів, Державна казначейська служба України керувалась положеннями бюджетної програми «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхозяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб» та абз. 2 пп. 1 п. 9 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (т.2 а.с. 203). Отже, за результатами вищевказаних судових рішень, до стягнення із Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 288000 грн, тоді як в дійсності сплачено 900000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. За змістом ч. 1 - ч. 3 ст. 444 ЦПК України, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. Відповідно до ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Відповідно до ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Згідно з ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року N 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Отже, поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди згідно положень ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (ст. 4 вказаного Закону). Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (п. 63 - п. 64), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (п. 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду. В даному випадку таким органом є Смілянська окружна прокуратура. Апеляційний суд враховує, що в даному випадку виконання рішення суду відбулося в порядку безспірного списання коштів із спеціального рахунку Державного бюджету України, який і вказаний боржником у виконавчому листі, що міститься в матеріалах справи. Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; (п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою КМУ від 03.08.2011 № 845). Абзацом 2 пп. 1 п. 9 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Отже, з викладеного вбачається, що саме Державна казначейська служба є тим державним органом, який представляє Державний бюджет України. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) (п. 44)). Отже, залучення Державної казначейської служби України до участі в даній справі не було обов`язковим. Проте враховуючи, що поворот виконання рішення це форма захисту прав боржника, його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням, а відповідачем у даній справі є Держава Україна (у виконавчому листі Державний бюджет України) в особі Смілянської окружної прокуратури, апеляційний суд дійшов висновку, що останній наділений повноваженнями на подачу заяви про поворот виконання рішення суду. Заява про поворот виконання рішення, подана прокуратурою в межах строків визначених ст. 444 ЦПК України, а до заяви додані докази виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року, а саме сплати на користь ОСОБА_1 900000 грн (т.2 а.с. 204). У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення по справі нового судового рішення про задоволення заяви Смілянської окружної прокурату про поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року уданій справі в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 612000 грн. Згідно з ч. 7 ст.444 ЦПК України, за подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується, а тому сплачений Смілянською окружною прокуратурою судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2270 грн підлягає поверненню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Смілянської окружної прокуратури Сухомудренка В. В. задовольнити. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2021 року - скасувати. Заяву керівника Смілянської окружної прокуратури Сухомудренка В. В. про поворот виконання рішення задовольнити частково. Допустити поворот виконання постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2018 року у справі № 711/1542/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 612000 грн наступним шляхом: стягнути із ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 612000 грн, безпідставно сплачених на відшкодування моральної шкоди. Повернути Черкаській обласній прокуратурі сплачений нею судовий збір у сумі 2270 грн за подачу апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1142 від 08 липня 2021 року, код 02911119, Банк платника Державна Казначейська служба України у м. Київ, № UA138201720343160001000003751, отримувач ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси/22030101, код 37930566, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 05 жовтня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: Б. Б. Вініченко В. О. Єльцов