Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 588/242/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 р.Справа № 588/242/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2026 р. (постановлену суддею Огієнко О.О.) в справі № 588/242/26 за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду в справі № 588/242/26 ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з заявою про поворот виконання рішення суду, в якій просив суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 90032,28 грн. В обґрунтування заяви зазначив, що постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 р. в справі №588/2262/24 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. За вказаною постановою, 22.01.2025 р. головним державним виконавцем Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області СМУ Міністерства юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу в розмірі 81600 грн., виконавчого збору в розмірі 8160 грн та 272,28 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, а всього 90032,28 грн. 25.02.2025 р. виконавче провадження було закінчено у зв`язку із його фактичним виконанням. Відповідно до платіжної інструкції №152 від 28.01.2025 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області СМУ Міністерства юстиції 90032,28 грн за ВП № 7689540. Платіжними інструкціями №2391, №2392, №2393, №2394 від 30.01.2025 р. підтверджується перерахування Охтирським відділом ДВС в Охтирському районі Сумської області СМУ Міністерства юстиції коштів, за ВП № 7689540 до Державної казначейської служби України. Не погодившись із постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 р. в справі №588/2262/24, ОСОБА_1 оскаржив її до апеляційної інстанції. Постановою Сумського апеляційного суду від 02.09.2025 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково та постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 р. в справі №588/2262/24 скасовано в частині накладення стягнення; прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП. Питання про поворот виконання рішення (постанови) при цьому вирішене не було, тому заявник звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення, в якому просив: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 90032, 28 грн. Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2026 р. в справі № 588/242/26 відмовлено в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2026 р. та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про поворот виконання рішення суду та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 90032,28 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Цивільного кодексу України, КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення зазначеної заяви. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 7 ст. 380 КАС України). Проаналізувавши наведену вище норму, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що її правила застосовуються до виконання (повороту виконання) саме судових рішень, тобто у випадках, коли саме за рішенням суду з відповідача стягнуто певну суму та, у разі скасування рішення суду, заява відносно повороту виконання рішення суду подається саме відповідачем. Передумовою для можливості застосування повороту виконання судових рішень, є одержання позивачем майна/коштів внаслідок застосування процедури виконання судового рішення, а виконане рішення суду скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. Також, аналіз наведеної норми надає суду апеляційної підстави для висновку, що правила статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються до випадків повернення коштів, стягнутих в порядку реалізації Закону України «Про виконавче провадження», тобто у процесі виконання рішень/постанов суб`єктів владних повноважень. Судовим розглядом встановлено, що постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 р. в справі №588/2262/24 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу. На виконання даної постанови державним виконавцем Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.01.2025 р. відкрито виконавче провадження № 76895402. У межах виконавчого провадження № 76895402 стягнуто з ОСОБА_1 кошти: штраф у розмірі 81600 грн.; виконавчий збір у розмірі 8160 грн.; витрати виконавчого провадження в розмірі 272,28 грн. 25.02.2025 р. постановою державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчено виконавче провадження у зв`язку з повною сплатою боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Тобто, кошти з ОСОБА_1 стягнуто на підставі реалізації державним виконавцем повноважень у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому постановою Сумського апеляційного суду від 02.09.2025 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково та постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 30.12.2024 р. в справі №588/2262/24 скасовано в частині накладення стягнення, та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі заявником ставиться питання про повернення коштів, сплачених ним на виконання постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, яка вже після сплати штрафу була скасована постановою судді апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 р. в справі № 910/5880/21 дійшла висновку про те, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема, в разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України як таку, що утримується в бюджеті без достатньої правової підстави. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, на момент сплати позивачем [у справі № 910/5880/21] адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав уважати, що позивач сплатив штраф у розмірі, більшому, ніж визначений у зазначеній постанові, тобто надміру. Надалі, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови, відповідна юридична підстава відпала. Зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.08.2023 р. в справі № 910/5880/21, яка, у розумінні ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватися, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стягнення коштів, сплачених до бюджету на виконання постанови суду про накладення адміністративне стягнення, має здійснюватися в судовому порядку згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.03.2025 р. в справі № 640/16646/21. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2026 р. по справі № 588/242/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.04.2026 року