Постанова 4857 № 260/3352/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3352/20 пров. № А/857/13888/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Пензов С.В., представника позивача Сочка В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Калинич Я.М. о 13 год. 37 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 10 червня 2021 року) у справі № 260/3352/20 за адміністративним позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 за № 00000567719, прийняте Закарпатською митницею Держмитслужби, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання у вигляді сплати ввізного мита у розмірі 71202, 10 грн та штрафні санкції (пеня) у розмірі 17800, 53 грн. визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 за № 00000577719, прийняте Закарпатською митницею Держмитслужби, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 14240, 42 грн та штрафні санкції (штрафи) у розмірі 3560, 11 грн. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що товар транспортний засіб марки VOLVO, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією типу IM 40 ДЕ від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143 на підставі Сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року №Ty0386744, та транспортний засіб марки KOEGEL, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 року №UA305160/2017/020443 на підставі декларації інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274, є такими, що походять з країн ЄС та мають преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги зі сплати ввізного мита отримані позивачем правомірно. При цьому, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товарів, а сам сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744 є чинним та не скасованим. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 за № 00000567719, прийняте Закарпатською митницею Держмитслужби, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання у вигляді сплати ввізного мита у розмірі 71202, 10 грн та штрафні санкції (пеня) у розмірі 17800, 53 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 за № 00000577719, прийняте Закарпатською митницею Держмитслужби, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 14240, 42 грн та штрафні санкції (штрафи) у розмірі 3560, 11 грн. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було належним чином підтверджено право на пільгову ставку щодо необхідних митних платежів та сплачено такі в повному обсязі, а відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, оскільки компетентні органи Словацької Республіки та Чеської Республіки не вказали та не встановили факт помилкової видачі чи підробки декларації-інвойсу від 30.08.2017 за №20170274 та сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що уповноважений орган Словацької Республіки листом від 11.11.2019 № 618159/2019-2000102/80 та уповноважений орган Чеської Республіки листом від 07.04.2020 № 19314/5/99-99-19-04-02-16 повідомили митні органи України, що декларація інвойс № 20170274 та сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744 не відповідають вимогам щодо достовірності й правильності, так як експортер товару не надав документи, які підтверджують статус походження товару, тому товар не може вважатися таким, що підпадає під преференції відповідно до Протоколу І Угоди про Асоціацію, тобто зазначений товар не може бути віднесений до товарів, які походять з ЄС. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до декларації інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274 за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 № UA305160/2017/020443 задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар: «напівпричіп, платформа з тентом, марки KOEGEL модель SN24 (Ідент) № Шасі: WK0S0002400154470, вантажопідйомність - 28,75т., маса в разі максимального завантаження-35,000т, категорія О4, трьохосьовий, такий, що був у використанні, колір - чорний, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення не визначено, призначений для перевезення вантажів, торговельна марка «KOEGEL» фірма-виробник «KOEGEL FAHRZEUGWERKE GMBH» Німеччина (DE), країна виробництва Німеччина (DE), країна походження ЄС» за кодом згідно з УКТЗЕД 8716398000, країна походження: Європейська Спільнота, фактурна вартість 5900 євро, заявлена декларантом митна вартість 208024, 43 грн, задекларовано ставку ввізного мита 5%. Заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відправником (продавцем) товару зазначена словацька компанія «Zoran Ivanics CENTRUM AВС» (94301 Sturovo, Komenskeho 62, Slovakia), одержувач (покупець) товару - ФОП ОСОБА_1 . Також, ФОП ОСОБА_1 відповідно до поданого Сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 № Ty0386744, за митною декларацією типу IM 40 ДЕ від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143 задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар: «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, двохосний, марки VOLVO модель FH13.460 тип 24A3C ідент. № (шасcі): YV2RTY0А6ЕВ699979 загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, Тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12777см3, номер двигуна: НОМЕР_1 , потужність двигуна - 345кВт, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014 маса у разі максимального завантаження - 18,00т. Категорія №3, колір-червоний, колісна формула 4х2.2, призначення-для використання по дорогах загального користування l шт. Торговельна марка «VOLVO» виробник продукції «VOLVO TRUСК CORPORATION» Швеція (SE), країна виробництва-Швеція (SE) Країна походження: ЄС», за кодом згідно з УКТЗЕД 8701209000, країна походження: Європейська Спільнота, фактурна вартість 40000 євро, заявлена декларантом митна вартість 1216017, 72 грн, задекларовано ставку ввізного мита 5%. Заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Експортер (продавець) товару - словацька компанія «SLOVAK FINANCE s.r.o.» (85104 Bratislava, Medvedovej 15, Slovensko), одержувач (покупець) товару - ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання платником податків ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларації типу IM 40 ДЕ від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143 та митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 року № UA305160/2017/020443, за результатами якої складено Акт № 0034/20/7.7-19/ НОМЕР_2 від 24.07.2020. Відповідно до Акту № 0034/20/7.7-19/ НОМЕР_2 від 24.07.2020 встановлено порушення позивачем:

1. Пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, ч. 7 ст. 36 та ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 № UA305160/2017/020443 та від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143, на загальну суму 71202, 10 грн;

2. Пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 № UA305160/2017/020443 та від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143 на загальну суму 14240, 42 грн. На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 року за № 00000567719, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання у вигляді сплати ввізного мита у розмірі 71202, 10 грн та штрафні санкції (пеня) у розмірі 17800, 53 грн та податкове повідомлення-рішення від 06.08.2020 за № 00000577719, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 14240, 42 грн та штрафні санкції (штрафи) у розмірі 3560, 11 грн. Позивач вважаючи спірні податкові повідомлення рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з п. 216.4 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках. Крім цього, п. 190.1 ст. 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Згідно із ст. 272 МК України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (ч. 4 та 5 ст. 272 МК України). Частиною 1 ст. 281 МК України, встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Відповідно до ч. 7 ст. 36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної, енергії і їхніми державами-членами. Статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»). Судом встановлено, що товар транспортний засіб марки VOLVO, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією типу IM 40 ДЕ від 09.08.2017 № UA305160/2017/017143 на підставі Сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744, та транспортний засіб марки KOEGEL, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 13.09.2017 № UA305160/2017/020443 на підставі декларації інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274. Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у ст.22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу. Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: - Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - У випадках, вказаних у ст.22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь- якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в ст.17(3) та 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a)прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b)документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповіде країни; (c)документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d)сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e)належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями ст.12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані. Отже, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції. Проведення перевірок стосовно підтвердження походження товарів здійснюється, митним органом країни походження товару, які мають обґрунтовані сумніви достовірності задекларованої країни походження товару. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було зазначено обґрунтованих сумнів щодо достовірності декларації - інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274 та Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744, які стали підставою для проведення перевірки позивача. Акт № 0034/20/7.7-19/2361600023 від 24.07.2020, складений за результатами перевірки, а також інші наявні у справі матеріали не містять доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, поданих позивачем для митного оформлення. Разом з цим, висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах митних органів Словацької Республіки від 11.11.2019 № 618159/2019-2000102/80Не та Чеської Республіки від 07.04.2020 № 19314/5/99-99-19-04-02-16, в яких зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару. При цьому вказані листи викладені іноземною мовою, однак належним чином завірені переклади таких листів відсутні в матеріалах справи та матеріалах перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Більше того, вказані листи уповноважених органів Словацької Республіки та Чеської Республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надала національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України. Також зі змісту таких листів не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) декларації - інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274 та Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744 чи підтвердження походження товару іншого, ніж ЄС. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що наявні докази, що підтверджують статус походження товарів з ЄС. Відповідно до листа ТОВ «КОГЕЛЬ Україна» № 001-22/2020 від 22.09.2020 року напівпричіп марки KЦEGEL тип SN24 WIN: WK0S0002400154470 вироблений KЦEGEL TRAILER GmbH&Сo. KG, Industriestrasse, 1, D-89349 Burtenbach, Німеччина. Листом ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «ВОЛЬВО Україна» від 14.09.2020 підтверджується, що Сідельний тягач марки VOLVO модель FH13.460 WIN: YV2RTY0А6ЕВ699979 був вироблений у Бельгії у Європейському Союзі і відповідає вимогам преференційного походження товару, в тому числі у відносинах з Україною. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноважених митних органів Словацької Республіки та Чеської Республіки до відповідних експортерів за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортерів. В свою чергу відповідачем не надано докази визнання недійсними декларації інвойсу від 30.08.2017 за № 20170274 та Сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.07.2017 року № Ty0386744, чи докази притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів. З урахуванням наведених вище норм матеріального права та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 260/3352/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05 жовтня 2021 року