Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 216/7196/18(2-а/216/94/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 216/7196/18(2-а/216/94/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП Терещенка Олександра Олександровича на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Бондарєва О.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 1 роти полку патрульної поліції у місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України старшого лейтинанта Терещенка Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП Терещенка О. О., в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ № 780455 від 08.12.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що ним не було допущено порушень ПДР України, про що він пояснював співробітнику поліції, проте його пояснення не були прийняті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови. Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута без врахування пояснень позивача, за відсутності з його боку порушень ПДР України, які зазначені в оскаржуваній постанові та відсутності жодних доказів того, що позивач допустив правопорушення. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАВ № 780455 від 08 грудня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття неправильного рішення. Стверджує, що оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є законною та обґрунтованою. У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП Терещенка О. О., серії ЕАВ № 780455 від 08.12.2018 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. (а.с.7) Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 08.12.2018 року о 07.55 год., керував транспортним засобом Opel Vektra, номерний знак НОМЕР_1 та не був пристебнутий ременем безпеки, тим самим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху за що передбачено відповідальність ч. 5 ст. 121 КУпАП. Згідно з пункту 2.3 в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі. Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 ПДР України). Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Серед вимог ч.1 ст. 280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. Відповідно до матеріалів справи, позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення та стверджує, що лише після зупинки інспектором транспортного засобу, яким керував позивач, останній відстібнув ремінь безпеки з метою дістати документи які знаходились позаду нього, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП. Відповідачем не доведено жодними доказами того факту, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу, яким керував. З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення. При цьому, колегія суддів зазначає, що в спірній постанові міститься графа: «до постанови додається», яка є не заповнена. Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 72 КАС України, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції При цьому, сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визначені відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів, на підставі яких відповідачем зроблено висновки про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки доведення вчинення особою адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами законодавством покладено на суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17. При цьому в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98) Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення). Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1) Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини,колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП Терещенка Олександра Олександровича залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров