Постанова 4873 № 910/13806/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" вересня 2021 р. Справа№ 910/13806/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Андрієнка В.В. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.09.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 (повний текст рішення складено 12.03.2021) у справі №910/13806/20 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" 2) Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС" 3) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним аукціону, визнання недійсним протоколу аукціону та біржового контракту В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос", Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та ОСОБА_1 , в якому просив суд: визнати недійсним аукціон проведений 17.03.2020 Акціонерним товариством "Фондова біржа ПФТС" з продажу цінних паперів, а саме: простих іменних бездокументарних акцій, емітент: Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", код ЄДРПОУ 21570492, ISIN НОМЕР_1, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн кожна, загальною номінальною вартістю 12 244 270,00 грн, що складає 6,122 % статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", покупцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос"; визнати недійсним протокол аукціону та біржовий контракт, що були укладені за результатами аукціону проведеного 17.03.2020 Акціонерним товариством "Фондова біржа ПФТС" з продажу цінних паперів, а саме: простих іменних бездокументарних акцій, емітент: Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", код ЄДРПОУ 21570492, ISIN НОМЕР_1, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн кожна, загальною номінальною вартістю 12 244 270,00 грн, що складає 6,122 % статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", покупцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос". В обґрунтування позовних вимог позивач вказав (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову від 01.12.2020), що незважаючи на встановлену заборону відчуження, зокрема, арешт простих іменних акцій у кількості 10 376 500 штук, що становить 6,122% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк", 17.03.2020 Акціонерним товариством "Фондова біржа ПФТС" проведено аукціон з продажу зазначених акцій. Аукціон, протокол аукціону та біржовий контракт, що укладені за його результатами вчинені без додержання вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою їх недійсності, оскільки, на момент проведення такого аукціону та оформлення його результатів існувала, встановлена судом, заборона на відчуження акцій, що реалізовані на даному аукціоні. Крім того, виконавцем не додержано порядку накладення арешту на цінні папери (акції), а саме не подано постанову про арешт акцій депозитарній установі, що свідчить про те, що на реалізацію передано не арештоване в установлено законом порядку майно (порушено порядок арешту акцій). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що станом на 04.02.2020 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було наявне лише одне обтяження на цінні папери (дата реєстрації 17.12.2019) за постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь М.В. про арешт майна боржника від 16.12.2019, а обтяження за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 752/24858/18 зареєстроване лише 16.03.2020, у зв`язку з чим, у приватного виконавця був пріоритет на звернення стягнення на цінні папери. Також, суд зазначив, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не доведено в чому саме полягає порушення, невизнання або оспорення його прав чи законних інтересів, оскільки, за наслідками проведення спірного аукціону, в повному обсязі були задоволені й інтереси позивача за виконавчим листом № 752/24858/18, що перебував на примусовому виконанні. Щодо посилання позивача на те, що виконавцем не додержано порядку накладення арешту на цінні папери (акції) суд вказав, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що згідно із статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», частини 3 статті 16 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 4 Закону України «Про депозитарну систему» будь-які обмеження/обтяження на права, що виникають стосовно особливого виду майна - цінних паперів, акцій в бездокументарній формі набирають чинності, і їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису в реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться депозитарною установою та реєструється в системі депозитарного обліку та відображається у виписці про стан рахунку в цінних паперах, а не в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Скаржник стверджує, що на момент проведення оспорюваного аукціону не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки акції, які виступали предметом оскаржуваного аукціону на час його проведення перебували під арештом, не пов`язаним із виконавчим провадженням в рамках здійснювалось звернення стягнення на акції. Вказаний арешт мав вищий пріоритет перед іншими обтяженнями, оскільки запис про таке обтяження був внесений в реєстр власників іменних цінних паперів раніше (22.03.2019), і таке обтяження набуло чинності раніше та надає переважне право ТОВ "Кредитні ініціативи" на звернення стягнення на предмет обтяження. На думку апелянта, оскільки на момент передачі на реалізацію акції були обмежені в обігу внаслідок накладення на них арешту за ухвалою Голосіївського районного суду від 08.02.2019, зареєстрованого в системі депозитарного обліку 22.03.2019, а отже не могли бути допущені до торгів на фондовій біржі до припинення арешту, накладеного в забезпечення позову. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що за наслідками спірного аукціону в повному обсязі задоволенні й інтереси позивача за виконавчим листом №7752/24858/18, що перебував на примусовому виконанні, є помилковим, оскільки наразі виконавчий лист від 19.02.2020 про стягнення заборгованості у розмірі 107 760 166 грн перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця Шмідт К.В., а отже мети для якої застосовані заходи забезпечення позову не досягнуто. Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" у своєму відзиві, наданому до суду 05.05.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-1 вказує, що на момент відкриття приватним виконавцем Білоконь М.В. виконавчого провадження з виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва за заявою ОСОБА_2, вчинення арешту на акції, реєстрації обтяження на акції у державному реєстрі та передачі біржі на реалізацію акцій, в державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було зареєстрованого жодного обтяження на акції. Отже, це було перше зареєстроване у реєстрі публічне обтяження у вигляді арешту на акції. Відповідач-1 вказує, що з відома та за участі ТОВ "Кредитні ініціативи" відбулась реалізація акцій з належним розподілом коштів між існуючими кредиторами. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" стверджує, що заходи забезпечення позову за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва стосуються обмежень прав на цінні папери, які здійснюється у загальному порядку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а пріоритет звернення стягнення встановлюється відповідно до статей 38-40 цього закону із внесенням відомостей про такі обтяження в Державній реєстр обтяжень рухомого майна. Узагальнені доводи відзиву Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС" на апеляційну скаргу Заперечуючи проти апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС" у своєму відзиві, наданому до суду 11.05.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-2 вказує, аукціон з продажу 10 376 500 акцій ПАТ "Айбокс Банк", що відбувся на біржі, проведений у повній відповідності до вимог Порядку. Відповідач-2 звертає увагу, що апелянтом було ініційовано виконання виконавчого листа №752/24858/18 від 19.02.2020 приватним виконавцем Білоконем Є.М., ним було отримано кошти від реалізації акцій на аукціоні, які не повертались та перебувають у володінні апелянта. Тобто, аукціон був спрямований на задоволення інтересів позивача та на виконання судового рішення у справі №752/24858/18, що відповідає меті, з якою вживались заходи забезпечення позову. Акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС" наголошує, що наявність арешту накладеного на цінні папери не є підставою для припинення аукціону щодо реалізації арештованих цінних паперів, на які звернено стягнення в процесі виконавчого провадження. Узагальнені доводи відзиву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича на апеляційну скаргу У відзиві, наданому до суду 26.05.2021, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Білоконь М.В. зазначає, що станом на 04.02.2020 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було наявне лише одне обтяження на цінні папери (дата реєстрації 17.12.2019) за постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя М.В. про арешт майна боржника від 16.12.2019, а обтяження за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 752/24858/18 зареєстроване лише 16.03.2020, тобто через 4 місяці після реєстрації обтяження приватним виконавцем, а тому, у приватного виконавця був пріоритет на звернення стягнення на цінні папери. Відповідач-3 вказує, що реалізація цінних паперів відбулась в межах зведеного виконавчого провадження № 61555425, в тому числі з виконання виконавчого листа № 752/24858/18 виданого 19.02.2020 Голосіївським районним судом міста Києва з метою виконання якого і був накладений арешт ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 752/24858/18. Відповідач-3 наголошує, що норма, яка регулює правовідносини з передачі прав за цінними паперами не відноситься до предмету спору, а пріоритет за звернення на цінні папери встановлюють публічні обмеження, відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та підлягають державній реєстрації відповідно до статті 39 вказаного Закону і саме з цього моменту встановлюється пріоритет. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Білоконь М.В. стверджує, що рішення та дії приватного виконавця мають самостійний спосіб оскарження та не відносяться до процедури проведення аукціону з реалізації майна боржника, а з огляду на те, що позивачем не оскаржено дії або рішення приватного виконавця, тому відсутність порушеного права позивача презюмується. Узагальнені доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 у своєму відзиві, наданому до суду 20.05.2021, зазначає, що у даній справі, застосовуються виключно приписи статей 11, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки заходи забезпечення позову стосуються прав на цінні папери. У зв`язку з чим, пріоритет таких обтяжень встановлюється в порядку черговості їх реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Третя особа-2 стверджує, що звернення стягнення на цінні папери відбулось приватним виконавцем Білоконем М.В. в рамках зведеного виконавчого провадження, в якому одним із стягувачів був позивач, який отримав з продажу цінних паперів майже всю заявлену до стягнення суму. Тобто, звернення стягнення на цінні папери відбулось, в тому числі, на виконання рішення суду по справі, в якій вжиті заходи забезпечення позову. ОСОБА_1 звертає увагу, позивачем не наведено жодних аргументів та не обґрунтовано з точки зору законодавства наявність підстав для визнання аукціону, протоколу аукціону та біржового контракту недійсним. Узагальнені доводи додаткових пояснень та письмових пояснень учасників справи Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" подало письмові пояснення до судових дебатів від 29.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" подало додаткові пояснення від 30.06.2021, письмові пояснення до судових дебатів від 27.07.2021 та додаткові письмові пояснення до судових дебатів від 23.09.2021, Акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС" подало письмові пояснення від 03.09.2021 та додаткові письмові пояснення від 24.09.2021, які за своїм змістом є тотожними апеляційній скарзі та відзивам. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021 справу №910/13806/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/13806/20 та справу призначено до розгляду на 31.05.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/13806/20 та оголошено перерву у розгляді справи до 30.06.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 оголошено перерву у розгляді справи до 26.07.2021. Зобов`язано представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" надати до суду підтвердження щодо поважності причин неявки у судове засідання 30.06.2021 та попереджено учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 оголошено перерву у розгляді справи № 910/13806/20 до 29.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/13806/20 та оголошено перерву до 06.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Крос" про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/13806/20 та оголошено перерву у розгляді справи № 910/13806/20 до 27.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про відвід головуючого судді Майданевича А.Г. від розгляду справи №910/13806/20. Явка представників сторін Третя особа-1 у судове засідання, призначене на 27.09.2021, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви, наявною в матеріалах справи. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та беручи до уваги, що явка третьої особи-1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник відповідача-3 у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Представник третьої особи-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа №752/24858/18 за позовом ТОВ "Паритет фінанси" (ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 752/24858/18 стягувача було замінено на ТОВ "Кредитні ініціативи") про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованості. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема на прості іменні акції у кількості 10 376 500 (десять мільйонів триста сімдесят шість тисяч п`ятсот) штук, що становить 6,1220% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк". Зобов`язано депозитарну установу, в якій відкрито рахунок в цінних паперах депонента ОСОБА_1 внести зміни до системи депозитарного обліку щодо накладення арешту на цінні папери. Зобов`язано ПАТ "Національний депозитарій України" направити депозитарним установам повідомлення з судовим рішенням про арешт акцій та про заборону вчиняти будь-які дії із зазначеними цінними паперами. ТОВ "Паритет Фінанс" направило відповідну заяву від 15.03.2019 із зазначеною ухвалою на адресу ПАТ "Національний депозитарій України". Також, у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа №752/16838/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 9 326 450,33 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №752/16838/18 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 9 326 450,33 грн. Постановою приватного виконавця Білоконь М.В. від 13.12.2019 відкрито виконавче провадження №60886079 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16838/18. 13.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Постановою приватного виконавця Білоконь М.В. від 16.12.2019 накладено арешт на прості іменні акції ПАТ "Айбокс Банк", ідентифікаційний код 21570492, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн кожна, що складає 6,1220% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк" (далі по тексту - цінні папери/акції). 17.12.2019 приватним виконавцем зареєстровано публічне обтяження на вищевказані цінні папери в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 09.01.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, в якій описано майно, яке належить боржнику, а саме прості іменні бездокументарні акції, емітент: ПАТ "Айбокс Банк", код ЄДРПОУ 21570492, ISIN НОМЕР_1, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн (UA) кожна, загальна номінальна вартість 12 244 270,00 грн, що складає 6,1220% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк". 04.02.2020 приватним виконавцем Білоконь М.В. передано на реалізацію наступне майно: прості іменні бездокументарні акції, емітент: ПАТ "Айбокс Банк", код ЄДРПОУ 21570492, ISIN НОМЕР_1, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн (UA) кожна, загальна номінальна вартість 12 244 270,00 грн, що складає 6,1220% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк". 13.03.2020 приватним виконавцем Білоконь М.В. відкрито виконавче провадження №61554043 за заявою ТОВ "Паритет Фінанс" з примусового виконання виконавчого листа №752/24858/18 щодо стягнення з ОСОБА_1 1 541 750 грн судового збору, виданого 19.02.2020 Голосіївським районним судом міста Києва. Також, 13.03.2020 приватним виконавцем Білоконь М.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 60886079 (виконавчий лист №752/16838/18) та № 61554043 (виконавчий лист №752/24858/18) у зведене виконавче провадження № 61555425. 17.03.2020 відбувся аукціон, проведений Акціонерним товариством "Фондова біржа ПФТС" з продажу цінних паперів на які звернуто стягнення. Покупцем цінних паперів (прості іменні бездокументарні акції, емітент: ПАТ "Айбокс Банк", код ЄДРПОУ 21570492, ISIN НОМЕР_1, у кількості 10 376 500 акцій, номінальною вартістю 1,18 грн кожна, загальна номінальна вартість 12 244 270,00 грн, що складає 6,122% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк") стало ТОВ "Альфа Крос". Звертаючись позовними вимогами позивач вказав (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову від 01.12.2020), що незважаючи на встановлену заборону відчуження, зокрема, арешт простих іменних акцій у кількості 10 376 500 штук, що становить 6,122% статутного капіталу ПАТ "Айбокс Банк", 17.03.2020 Акціонерним товариством "Фондова біржа ПФТС" проведено аукціон з продажу зазначених акцій. Аукціон, протокол аукціону та біржовий контракт, що були укладені за його результатами, вчинені без додержання вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою їх недійсності, оскільки, на момент проведення такого аукціону та оформлення його результатів існувала, встановлена судом, заборона на відчуження акцій, що реалізовані на даному аукціоні. Крім того, виконавцем не додержано порядку накладення арешту на цінні папери (акції), а саме не подано постанову про арешт акцій депозитарній установі, що свідчить про те, що на реалізацію передано не арештоване в установлено законом порядку майно (порушено порядок арешту акцій). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням. У відповідності до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, та у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. Статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до публічних обтяжень належать: накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом. Приписами ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження (стаття 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"). За умовами статті 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону. Слід зазначити, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають виший пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов 'язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Велика Палата Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17. Суд першої інстанції встановив, що публічне обтяження на вищевказані цінні папери за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Фінанс" на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 752/24858/18, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна лише 16.03.2020. Отже, станом на 04.02.2020 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було наявне лише одне обтяження на цінні папери (дата реєстрації 17.12.2019) за постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь М.В. про арешт майна боржника від 16.12.2019, а обтяження за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 752/24858/18 зареєстроване лише 16.03.2020, тобто, через 4 місяці після реєстрації обтяження приватним виконавцем. Твердження апелянта про те, що цінні папери, акції в бездокументарній формі набирають чинності і їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису в реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться депозитарною установою та реєструється в системі депозитарного обліку та відображається у виписці про стан рахунку в цінних паперах, а не в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №752/24858/18 стосуються прав на цінні папери, а саме заборона відчуження цінних паперів та проведення з ними облікових операцій. Тобто, передбачають обмеження права власності на цінні папери. Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему" передбачено, що набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією. Передбачені абзацом першим цієї частини фіксація, обмеження у разі їх вчинення щодо цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених Комісією. Вимоги до інформації, яка вноситься до системи депозитарного обліку, встановлюються Центральним депозитарієм за погодженням з Комісією. В той час, як обмеження прав на цінні папери за публічним обтяженням здійснюється у загальному порядку, передбаченому статтями 11, 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". У зв`язку з чим, згідно із статтями 38 - 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пріоритет таких обтяжень встановлюється в порядку черговості їх реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову за ухвалою Голосїївського районного суду міста Києва стосуються обмежень прав на цінні папери, а саме: заборона відчуження цінних паперів та проведення з ними облікових операцій. Отже, передбачають обмеження права власності на цінні папери. Із Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Закону України "Про депозитарну систему" вбачається проведення реєстрації обтяження на цінні папери як у Системі депозитарного обліку, так і у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Однак, пріоритетність звернення стягнення на цінні папери встановлюється тільки якщо обтяження зареєстровано у реєстрі обтяжень та у порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ст.ст. 14, 37-40). Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що норми Закону «Про депозитарну систему» та норми Закону «Про забезпечення вимог кредиторів» не створюють колізію та не суперечать одна одній, а регламентують можливість паралельного існування інформації про обтяження у двох реєструючих системах, але для різних цілей. Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 у приватного виконавця Білоконь М.В. був пріоритет на звернення стягнення на цінні папери. Доводи скаржника про те, що, оскільки на момент передачі на реалізацію акції були обмежені в обігу внаслідок накладення на них арешту за ухвалою Голосіївського районного суду від 08.02.2019, тому не могли бути допущені до торгів на фондовій біржі до припинення арешту, накладеного в забезпечення позову, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. Нормативним документом, який регламентує порядок продажу цінних паперів в рамках виконавчого провадження є Порядок реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, затверджений рішенням НКЦБФР від 25.12.2012 № 1853 (далі - Порядок). Згідно із п. 4.1 Порядку аукціон може бути припинено фондовою біржею, цінні папери знято з продажу в разі невиконання умов порядку проведення аукціону, визначених фондовою біржею та цим Порядком. У цьому випадку аукціон вважається таким, що не відбувся. Відповідно до Порядку наявність арешту накладеного на цінні папери не є підставою для припинення аукціону щодо реалізації арештованих цінних паперів, на які звернено стягнення в процесі виконавчого провадження. Суд зазначає, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16. Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 917/1541/19 вказано, що звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу, суду належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Як вбачається з матеріалів справи, правопопередником позивача - ТОВ "Паритет Фінанс" у зведеному виконавчому провадженні (відкритому приварним виконавцем Білоконь М.В.) заявлено лише судовий збір в розмірі 1 541 750, 00 грн за виконавчим листом № 752/24858/18. Реалізація акцій ПАТ "Айбокс Банк" у кількості 10 376 500 акцій, відбулася саме в межах зведеного виконавчого провадження 61555425 з виконання виконавчих листів: № 752/24858/18 від 19.02.2020 виданого Голосіївським районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 1 541 750 грн. на користь ТОВ "Паритет Фінанс" (яке є повним правопопередником позивача у вказаному зобов`язанні згідно з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 752/24858/18) в розмірі 1 541 750, 00 грн судового збору та № 752/16838/18 від 13.12.2019 виданого Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9 326 450,33 грн на користь ОСОБА_2 . Відтак, аукціон з продажу 10 376 500 акцій ПАТ "Айбокс Банк", що відбувся на біржі 17.03.2020 був спрямований, зокрема, й на задоволення інтересів позивача (його правопопередника) та на виконання судового рішення в справі № 752/24858/18, що цілком відповідає меті, з якою вживались заходи забезпечення позову в справі № 752/24858/18. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом отримано кошти від реалізації акцій на аукціоні від 17.03.2020, вказані кошти останнім не повертались та перебувають у його володінні. Таким чином, оскільки за наслідками проведення спірного аукціону в повному обсязі були задоволені й інтереси позивача за виконавчим листом № 752/24858/18, що перебував на примусовому виконанні, тому за таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорення його прав чи законних інтересів. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія, керуючись стандартом вірогідності доказів, дійшла висновку, що місцевим господарським судом на підставі повного дослідження усієї сукупності доказів вірно встановлено, що позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорення його прав чи законних інтересів, оскільки, за наслідками проведення спірного аукціону в повному обсязі були задоволені й інтереси позивача за виконавчим листом № 752/24858/18, що перебував на примусовому виконанні. Щодо посилання позивача на те, що виконавцем не додержано порядку накладення арешту на цінні папери (акції), а саме - не подано постанову про арешт акцій депозитарній установі, що на переконання позивача свідчить про те, що на реалізацію передано не арештоване в установлено законом порядку майно (порушено порядок арешту акцій), слід зазначити наступне. У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі № 668/5633/14-ц. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 537/1566/18 зазначив, що порушення допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, справа № 6-116цс12. Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова приватного виконавця про арешт майна боржника є рішенням, а передача приватним виконавцем майна на реалізацію є дією, які відповідно до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" мають самостійний спосіб оскарження та не відносяться до процедури проведення аукціону з реалізації майна боржника. Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю порушення прав чи законних інтересів позивача. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/13806/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/13806/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/13806/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/13806/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи".

4. Матеріали справи №910/13806/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 04.10.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун В.В.Андрієнко