Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/34/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року Справа № 916/34/21 м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: М.А.Мишкіної, суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко секретар судового засідання Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від ФОП Котова С.М. - не з`явився; від Міністерства оборони України - не з`явився; від Концерну «Військторгсервіс» - не з`явився Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26 травня 2021 року у справі №916/34/21 за позовом Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерн «Військторгсервіс» до Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича про усунення перешкод у користуванні майном суддя суду першої інстанції: Ю.І. Мостепаненко час і місце ухвалення рішення: 26.05.2021р., 11.28год., м.Одеса, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань №15 повне рішення складене 01.06.2021р. Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 29.09.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини постанови. встановив: 31.12.2020р. Міністерство оборони України (надалі - позивач, Міноборони України) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича (надалі - відповідач, ФОП Котов С.М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Концерн «Військторгсервіс», в якому (з урахуванням клопотання про виправлення описки від 25.02.2021р.) просило суд зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця №4973, яке розташоване по вул.Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Базова,

20. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн «Військторгсервіс» в особі Одеської філії, та відповідачем було укладено договір №ВКС-1420 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, терміном дії до 31.05.2019р. Згідно п. 1.1 договору, відповідачу надавалось право платного користування місцем №4973 на виділеній відкритій території, за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н , смт. Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул.Рожева. З урахуванням внесених змін до договору доручення від 14.06.2016р. шляхом укладення додаткової угоди до нього та збільшення вартості за користування торговельним місцем, листом від 29.03.2018р. № 406/45 відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, для чого йому необхідно було прибути до філії «ОУВТ» у визначений термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин. Відповідач не вчинив дій щодо врегулювання договірних відносин з позивачем на запропонованих умовах. Листом від 04.06.2018р. №747/35 відповідача було повідомлено про припинення Міністерством оборони України договору про надання права користування торговельним місцем в односторонньому порядку відповідно до п. 7.3 Договору; листом від 22.06.2018р. №06/1300 відповідача було повторно повідомлено про припинення договору з 06.08.2018р. та запропоновано, у разі бажання продовжувати договірні відносини, звернутися до Філії з заявою про укладання договору. Позивач зазначав, що хоча рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. у справі №916/1664/18 було відмовлено у задоволені позовних вимог Міністерства оборони України, цим рішенням було встановлено наступне: факт існування договірних відносин між Концерном «Військторгсервіс» та відповідачем у вигляді укладеного між сторонами договору від 01.12.2016р. №ВКС-1420. Термін дії договору з 01.12.2016р. до 31.05.2019р.; Міноборони України є належним користувачем вказаного торговельного місця на підставі договору від 21.02.2000р. №181/9-83, укладеного між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та ТОВом «Промтоварний ринок». Листом від 22.02.2019р. №228/14 відповідача було повідомлено про закінчення терміну дії Договору від 01.12.2016р. №ВКС-1420 31.05.2019р. та непродовження з відповідачем договірних відносин; листом від 14.08.2019р. №03/1423/8 відповідача було повідомлено про необхідність звільнення торговельного місця та контейнера від речей. Відповіді не отримано, перешкоди для користування не усунуто. Незважаючи на те, що термін дії договору закінчився 31.05.2019р., та жодних додаткових угод між Міністерством оборони України та відповідачем про продовження терміну дії договору укладено не було, ФОП Котов С.М. й надалі продовжує використовувати торговельне місце №4973, що позбавляє Міністерства оборони України права вільно використовувати зазначене торгове місце та передавати його у користування з метою отримання коштів на рахунки спецфонду Міністерства оборони України. З посиланням на норми ст.ст.15, 391, 631, 1000 ЦК України, ст.ст.237, 284, 91, 193 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Ухвалою суду першої інстанції від 26.01.2021р. прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справі. 15.02.2021р. Концерн «Військторгсервіс» подав суду пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. 04.03.2021р. відповідач подав місцевому господарському відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що: - Договір від 01.12.2016р. №ВКС-1420 є поновленим на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України; - Договір продовжував діяти до 31.05.2019р., після чого відповідач продовжував користуватись торговим місцем, а у період з 01.06.2019р. по 30.06.2019р. на адресу відповідача не надходило жодних заперечень Міністерства оборони України проти продовження такого користування, отже договір є поновленим на новий строк тривалістю у 2 роки 6 місяців з 01.06.2019р. по30.11.2021р. на тих самих умовах; - позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019р. №228/14, а відповідач вказаний лист не отримував та вказує про наявність сумнівів щодо відповідності наданих позивачем доказів направлення/вручення листа від 22.02.2019р. №228/14, у зв`язку з чим просив суд витребувати від Міністерства оборони України оригінали письмових доказів, поданих позивачем у копіях, а саме: реєстру на відправлення поштової кореспонденції - листи вих. №228/1-228/26 від 22.02.2019р., опису вкладення до цінного листа щодо відправлення №6505809798565, поштової накладної до вказаного відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565. 26.03.2021р. Міноборони України подало суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій зазначило, що п. 7.3. Договору від 01.12.2016р. передбачено, що дія цього договору припиняється у випадках: закінчення терміну дії договору, на який він був укладений, та за ініціативою однієї із сторін, яка повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місці. Так, будь-які додаткові угоди між сторонами договору щодо зміни (продовження) терміну його дії не укладались, а 22.02.2019р. за вихідним №228/14 начальником філії «Одеського управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», що діяв від імені Міністерства оборони, на адресу відповідача направлено лист про неналежне виконання ним умов договору, закінчення терміну дії договору 31.05.2019р. та про відмову від його продовження. Отже посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України щодо автоматичного поновлення договору є безпідставними, так як умови вказаного договору не передбачають можливості його автоматичного продовження. 01.04.2021р. відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що: - позивачем не доведено суду обставини направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019р. №228/14, у зв`язку з ненаданням розрахункового документа (касового чеку, квитанції тощо), який би підтверджував прийняття поштовим відділенням до пересилання поштового відправлення №6505809798565; - за відсутності чеку, видача накладної свідчить лише про попереднє оформлення відправлення поштовим відділенням, однак не про фактичне надання послуг поштового зв`язку, за фактом якого видається розрахунковий документ; - система відстеження реєстрованих відправлень АТ «Укрпошта» не містить інформації про поштове відправлення за №6505809798565; - непідписання сторонами додаткової угоди про продовження дії договору не впливає на факт поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відповідно до імперативних приписів ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст.284 ГК України. 08.04.2021р. позивач подав суду першої інстанції пояснення, в яких повторно наголосив на припиненні дії договору оренди №ВКС-1420 від 01.12.2016р. у зв`язку із закінченням його строку, про належне повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини. 25.05.2021р. третя особа подала суду пояснення, в яких зазначила, що Концерном «Військторгсервіс» було вжито усіх заходів, встановлених законом, щодо повідомлення відповідача про припинення дії Договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р., - лист від 22.02.2019р. №228/14 був отриманий відповідачем через АТ «Укрпошта» та Новою поштою. 26.05.2021р. відповідач подав місцевому господарському суду пояснення. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. (суддя Ю.І.Мостепаненко) позов задоволено - зобов`язано ФОП Котова С.М. усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем, шляхом звільнення торгівельного місця №4973, розміщеного по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20; стягнуто з ФОП Котова С.М. на користь Міністерства оборони України 2102грн. судових витрат. Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст.11, 6, 626-628, 509, 525, 629,759, 761, 631 (ч.1), 763(ч.1), 764, 391 ЦК України, ст.ст.173, 193 (ч.ч.1,2,7 ), ч.ч.1,6 ст.283 ГК України та вмотивоване наступним. Судом встановлено, що договір від 01.12.2016 №ВКС-1420 відповідно до п.7.1, набув чинності з 01.12.2016р. та діє до 31.05.2019р. Цей договір припиняється у випадку, зокрема закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 7.3). Також судом встановлено, що до закінчення терміну дії договору позивач шляхом направлення 25.02.2019р. листа від 22.02.2019р. за вих.№ 228/14 повідомив ФОП Котова С.М. про закінчення 31.05.2019р. терміну дії Договору від 01.12.2016р. та відсутність наміру для подальшого продовження з відповідачем договірних відносин, пов`язаних з наданням права платного користування торговельним місцем №4973. Як встановлено судом, відповідач 04.03.2019р. особисто отримав адресоване йому поштове відправлення №6505809798565, однак, останнім до суду не надано ні оригіналу, ні копії отриманого ним листа №228/14 від 22.02.2019р., з якого б вбачалось, що його зміст не є ідентичним листу, копія якого міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для неврахування вказаного доказу при вирішенні справи по суті. З огляду на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і протягом всього строку дії такого договору. Встановивши наявність повідомлення орендодавця про відсутність наміру продовжувати договірні відносини, пов`язані з наданням права платного користування торгівельним місцем №4973 за Договором від 01.12.2016р. та доведення його до відома орендаря до закінчення терміну дії договору, тобто до 31.05.2019р., судом встановлено припинення 31.05.2019р. дії договору №ВКС-1420 від 01.12.2016р., що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача на продовження дії договору на той самий строк згідно ч. 4 ст. 284 ГК України та ст.764 ЦК України. Договір від 01.12.2016р. припинив свою дію з 01.06.2019р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, отже з цього часу між сторонами у справі не існує договірних відносин щодо користування належним позивачу майном. В свою чергу, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність на торговому місці №4973, чим створює позивачу перешкоди щодо здійснення правомочностей стосовно такого майна, з огляду на що суд доходить обґрунтованого висновку про обрання позивачем належного та ефективного способу захисту права шляхом звернення до суду з негаторним позовом, що є підставою для задоволення позовних вимог. 18.06.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича, в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що: - суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону взяв до уваги копію письмового доказу (листа від 22.02.2019р. №228/14, з яким позивач пов`язує факт повідомлення ФОП Котова С.М. про відсутність наміру у Міністерства оборони України продовжувати дію Договору від 01.12.2016 після закінчення його дії 31.05.2019р.) за відсутності оригіналу та за наявності заяви відповідача про виключення такої копії з числа доказів через його сумнів у відповідності копії оригіналу; - оригінал листа від 22.02.2019р. не було надано з посиланням на виготовлення його в єдиному примірнику, який було направлено на адресу ФОП Котова С. М. за допомогою АТ «Укрпошта». На уточнююче питання суду щодо змісту відправлення на адресу ФОП Котова С.М., яке було надіслано за допомогою ТОВ «Нова пошта» (якщо єдиний примірник листа було надіслано за допомогою АТ «Укрпошта»), представники позивача і третьої особи не змогли надати відповідь; - суд першої інстанції ухвалою від 26.05.2021р. відмовив відповідачу у встановленні нового строку для подання доказів, зазначивши: «з огляду на те, що клопотання відповідача, яке викладене у письмових поясненнях від 26.05.2021р., зумовлено суб`єктивною поведінкою відповідача щодо наміру спростувати доказ, який наданий позивачем до позову копію листа №228/14 від 22.02.2019р., та, відповідно, відповідач мав можливість подати свої докази - на спростування доказів позивача - у підготовчому засіданні, суд доходить висновку про відмову у встановленні додаткового строку для подання відповідачу доказів, в порядку ч. 5 ст. 80 ГПК України»; - заперечення на зазначену ухвалу суду від 26.05.2021р. включаються до даної апеляційної скарги згідно з ч.3ст. 255 ГПК України - суд необгрунтовано не взяв до уваги докази, надані відповідачем (повну Інструкцію) після надання третьою особою витягу з Інструкції, який не містив важливих положень Інструкції та який так само було надано з порушенням строку надання доказів, проте взято судом до уваги (з останнім відповідач погоджується, оскільки питання оформлення копій документів стало спірним тільки після виявлення відсутності оригіналу листа №228/14 від 22.02.2019р., однак у такому разі суд мав прийняти докази всіх учасників справи щодо цього спірного питання, а не вибірково брати до уваги одні докази і відмовляти у прийнятті інших з посиланням на недотримання строку їх подання); - наявна у справі копія листа від 22.02.2019р. № 228/14 могла б мати юридичну силу в разі: виготовлення її з оригіналу, який має бути наданий на вимогу учасника справи або суду. Однак оригінал листа позивачем або третьою особою не надано; виготовлення її із засвідченої копії (якщо оригінал відсутній або отримати його неможливо), яка залишилася в діловодстві установи-відправника, із зазначенням посади особи, яка засвідчила таку копію, її особистого підпису, дати засвідчення та відбитком печатки служби діловодства. Однак копія листа, що наявна у матеріалах справи, виготовлена із незасвідченої копії, про що свідчить відсутність будь-яких написів посадової особи служби діловодства та відбитку печатки служби діловодства, які мали бути проставлені при виготовленні копії вихідного документа, що залишалася в установі, перед відправленням листа (тобто, у період з 22.02.2019р., коли датований лист, по 26.02.2019р., коли його начебто було відправлено поштою). Таким чином, у матеріалах справи наявна копія листа від 22.02.2019 № 228/14, виготовлена із незасвідченої копії, що суперечить Інструкції та Правилам; - судом першої інстанції не взято до уваги суперечливість доказів щодо вручення поштового відправлення № 6505809798565. В матеріалах справи наявна копія бланку рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення, в якому зазначено про його вручення представнику Котова С. М. за довіреністю. В матеріалах справи також наявна копія накладної про вручення того самого відправлення, в якій зазначено про його вручення особисто Котову С. М.; - у постанові від 20.04.2021р. у справі № 916/2590/20, обставини якої є аналогічними (у тому числі в частині надсилання листа від 22.02.2019р. в якості повідомлення про відсутність наміру у Міністерства оборони України продовжувати договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20- футових контейнерів), Південно-західний апеляційний господарський суд також зазначив, що належним доказом направлення відповідачу листа від 22.02.2019р. мали бути поштова накладна з фіскальним касовим чеком та опис вкладення із зазначенням в ньому вказаного листа; - в обставинах даної справи Міністерство оборони У країни не є володіючим власником, оскільки торгівельне місце займає інша особа. Неволодіючий власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна від володіючого не власника відповідно до ст.387 ЦК України, тобто звернутися з віндикаційним позовом. Ухвалами суду апеляційної інстанції: - від 23.03.2021р. витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/34/21; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ФОП Котова С.М. на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. у даній справі до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області; - від 06.07.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Котова С.М. на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. у справі №916/34/21; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.07.2021р.; призначено справу до розгляду у судовому засіданні 03.08.2021р. з повідомленням учасників справи. 15.04.2021р. позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що: - на підтвердження факту направлення на адресу відповідача - ФОП Котова С.М. ( АДРЕСА_1 ) листа від 22.09.2019р. до суду надано копії опису вкладення до цінного листа з номером поштового відправлення № 6505809798565, адресованого ФОП Котову С.М., надісланого засобами АТ «Укрпошта» 26.02.2019р., накладної на приймання 26.02.2019р. поштового відправлення № 6505809798565 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6505809798565 з відмітками, здійсненими в об`єкті поштового зв`язку місця призначення (м. Миколаїв-30), про його вручення; - Верховний Суд у постанові від 18.03.2021р. у справі № 911/3142/19 висловив позицію що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Неподання позивачем розрахункового документа за пересилання поштового відправлення №6505809798565, за наявності наведених вище обставин та письмових доказів, що їх підтверджують, не спростовує факт здійснення такого пересилання; - вищезазначені опис вкладення, накладна та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565 є належними та допустимими доказами (у розумінні норм ст.ст.76, 77 ГПК України) наявності заяви представника наймодавця про небажання Міністерства оборони України продовжувати дію Договору від 01.12.2016р. після 31.05.2019р. та її направлення на адресу відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, зазначаючи, що позивач виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до ФОП Котова С.М., відтак Договір припинив свою дію з 01.06.2019р. внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений; - з урахуванням встановленої в ході судового розгляду і не спростованої будь -якими доказами з боку відповідача обставини отримання ним поштового відправлення №6505809798565, заява апелянта про наявні у нього сумніви у відповідності поданої до суду копії листа № 228/14 від 22.02.2019р. оригіналу не є обґрунтованою та підтвердженою відповідними доказами; - звернення до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (як у належний, на думку апелянта, спосіб захисту), без зобов`язання відповідача звільнити торгівельне місце №4973 у будь-якому разі не забезпечить реального, а отже і ефективного захисту прав позивача. 02.08.2021р. представник ФОП Котова С.М. - адвокат Цимбал С.Ю. подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю 03.08.2021р. у іншій справі у Верховному Суді. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021р. (яка занесена до протоколу судового засідання) відкладено розгляд справи на 29.09.2021р на задоволення клопотання представника ФОП Котова С.М. В засідання суду апеляційної інстанції 29.09.2021р.учасники справи своїх представників не направили. Міністерство оборони України та Концерн «Військторгсервіс» 29.09.2021р. подали суду апеляційної інстанції клопотання з проханням розглянути справу за відсутності їх представників та відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 15.04.2021р. на сайті Південно-західного апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення за посиланням (https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1106396/) про зупинення відправки судової кореспонденції, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції та надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів виключно засобами електронного зв`язку. Пунктом 2 наказу керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду «Про забезпечення фіксації повідомлення або виклику учасників справи» від 20.04.2021 р. №6-ОД визначено помічникам та секретарям судових засідань використовувати шаблон «Телефонограма» для фіксації повідомлення або виклику учасників судових справ про судове засідання. ФОП Котов С.М. був повідомлений про день та місце проведення судового засідання телефонограмою, копія ухвали-повідомлення суду від 03.08.2021р. була 05.08.2021р. надіслана на електронну адресу представника ФОП Котова С.М. - адвоката Цимбала С.Ю. Додатково відповідач був повідомлений про призначення судового засідання на 29.09.2021р. шляхом розміщення на офіційному сайті «Судова влада» 21.07.2021р. публікації про час, місце проведення та дату судового засідання. Суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 29.09.2021р. з огляду тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, та судом апеляційної інстанції вжито усіх заходів для повідомлення учасників справи у способи, що є актуальними та можливими на час вирішення справи судом. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 14.06.2016р. між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» укладено договір доручення №1, відповідно до умов п.1.1. якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул.Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожевій наведена у додатку № 1 до цього договору (т.1, а.с.13-16). 06.03.2018р. до Договору Доручення №1 від 14.06.2016р. було укладено Додаткову угоду №1 (т.1, а.с.17-19). Згідно із п.2.1. Договору доручення №1 від 14.06.16р. (в редакції додаткової угоди №1 від 06.03.18р.) мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футових контейнерів згідно з цим договором, з урахуванням Звіту про оцінку майна від 12.01.18 р, станом на 31.12.17 р. складає 16 925,40грн. (з ПДВ). Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ «Промтоварний ринок» чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до п.2.8. цього договору визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб`єктом оціночної діяльності, та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок". В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць. У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця". Пунктом 2.8. Договору доручення №1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 06.03.18р.) передбачено, що Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії договору), організовує проведення відповідним суб`єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог ст.13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Рецензований Звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок». Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ «Промтоварний ринок» Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору), укладених між концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами додаткової угоди № 1 до цього договору. Згідно п. 5.1. договору доручення №1 від 14.06.2016р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії. 01.12.2016р. між Міністерством оборони України в особі якого діє Концерн «Військторгсервіс» (сторона-1) на підставі договору-доручення №1 від 14.06.2016 та Фізичною особою-підприємцем Котовим Сергієм Миколайовичем (сторона-2) укладено договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів № ВКС-1420, за умовами п.1.1. якого передбачено надання стороною-1 стороні-2 права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (майна) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору (т.1, а.с.20-22). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.02.2016р. № ВКС-1420Сторона1 надає Стороні2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а Сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце №4973, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною договору (додаток №1). Пунктами 3.2, 3.3 Договору від 01.12.2016р. передбачено, що загальна вартість наданих послуг по розміщенню одного 20-футового контейнеру на виділеній території за цим договором в місяць складає з урахуванням ПДВ - 2 680,00 грн. Вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати Сторона1 повинна попередити про це Сторону2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру оплати оформлюється додатковою угодою сторін. Згідно із п.7.1 Договору від 01.12.2016р. він набуває чинності з 01.12.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору від 01.12.2016р. він розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше ніж два місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. Пунктом 7.4 Договору від 01.12.2016р. передбачено, що Сторона2, за умови належного виконання умов договору, має переважне право на укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору згідно вимог законодавства України. Листом від 29.03.2018р. за вих. №406/45 Філія Одеське управління військової торгівлі Концерну повідомила ФОП Котова С.М. про укладення 06.03.2018р. між Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з`явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельним місяцем № 4973. У листі також зазначено, що в разі нез`явлення до Філії у зазначений термін, дію укладеного з Котовим С.М. договору буде припинено відповідно до пункту 7.3 договору (т.1, а.с.23-24). Листом № 747/35 від 04.06.2018р. Філія повідомила ФОП Котова С.М. про припинення дії Договору № ВКС-1420 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктом 7.3 цього Договору. Крім того, в листі зазначено, що за наявності у ФОП Котова С.М. бажання надалі користуватися торговельними місцями та за умови, що ці місця будуть вільні, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018р. із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40грн. (з ПДВ) на місяць. Позивачем до матеріалів справи надано опис вкладення на адресу ФОП Котова С.М. про відправлення листа із повідомленнями і проектом договору у новій редакції, які повернулись на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання. Листом №06/1300 від 22.06.2018р. позивач повідомив відповідача про необхідність, у разі наявності бажання, звернення до філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну про намір укласти договір про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок", за яким мінімальна вартість за користування торгівельним місцем становить 16925,40грн. щомісячно (а.с.26-27). 22.02.2019р. Філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» надіслала відповідачу лист №228/14, яким повідомила відповідача, що 31.05.2019р. закінчується термін дії договору, після закінчення терміну дії якого Міністерство оборони України не має наміру продовжувати договірні відносини, пов`язані з наданням права платного користування торгівельним місцем. У листі повідомлено, листом від 04.06.2018 Котова С.М. повідомляли про припинення дії договору в порядку п.7.3 договору, та у зв`язку з припиненням дії договору відповідач не має права користуватися торгівельним місцем; зазначено про необхідність звільнити торгівельне місце №4973 від наявного майна та не вчиняти будь-яких перешкод Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем (т.1, а.с.28). Лист від 22.02.2019р. був надісланий відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 та отриманий ФОП Котовим С.М. 04.03.2019р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.66) та копією накладної, наданої Миколаївською дирекцією АТ. «Укрпошта» на вимогу суду (т.2, а.с.17). 14.08.2019р. Концерн «Військторгсервіс» надіслав відповідачу лист №1423/28, в якому вимагав невідкладно, але не пізніше 20.08.2019р. звільнити торговельні місця та розміщені на них 20-ти футові контейнери від речей та не чинити Концерну «Військторгсервіс» перешкоди у виконанні договору доручення від 14.06.2016р. №1 (т.1, а.с.30). 09.07.2019р. комісією у складі представників Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» складено акт огляду торговельного місця №4973, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, яким засвідчено, що торговельне місце №4973 зачинено на момент огляду, 20-футові контейнери знаходяться на торговельному місці (т.1, а.с.31). 01.07.2020р. комісією у складі представників Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» складено акт огляду торговельного місця №4973, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, яким засвідчено, що торговельне місце №4973 фактично використовує ФОП Середа Т.Д., як суборендар Котова С.М . Особа Котов С.М. яка фактично користується торговельним місцем, відмовляється його звільнити у добровільному порядку та усунути перешкоди у користуванні ним Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб (т.1, а.с.32). Звертаючись до суду з позовом Міноборони зазначило, що торговельне місце №4973 підлягає поверненню позивачу у зв`язку із закінченням 31.05.2019р. терміну дії Договору від 01.12.2016р. за рішенням суду про усунення перешкод у користуванні. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду наступного. Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно із ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Укладений між сторонами Договір №ВКС-1420 від 01.12.2016р. за своєю правовою природою є договором найму (оренди) майна, за яким відповідач набув право платного користування місцем для встановлення контейнеру. Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно із ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Згідно із ч.4 ст.284 ГПК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Наведені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Відсутність такого заперечення в силу статті 764 ЦК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Разом з цим, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії. Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця. Договір від 01.12.2016р. відповідно до його умов, а саме - пункту 7.1, набуває чинності з 01.12.2016р. та діє до 31.05.2019р. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений, за ініціативою однієї із сторін. Законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. При цьому істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково має бути спрямоване на припинення, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця після закінчення строку його дії. Близький за змістом висновок наведений у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №906/742/18, №906/743/18, №906/746/18, від 16.07.2019р. у справі №906/744/18, від 03.08.2019р. у справі № 916/707/18, від 21.10.2019р. №902/862/15, від 22.10.2019р. у справі № 910/3705/19. Як на підставу припинення Договору від 01.12.2016р. позивач посилається на лист №228/14 від 22.02.2019р., в якому висловлені заперечення щодо продовження договору на новий строк та однозначне заперечення проти продовження користування торговельним місцем після 31.05.2019р. Вказаний лист надіслано відповідачу 26.02.2019р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист 6505809798565 та одержаний останнім 04.03.2019р. (т.1, а.с.66). Оскільки Філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» від імені Міністерства оборони України відповідно до вимог законодавства та положень договору своєчасно (22.02.2019р.) та належним чином вчинила дії щодо попередження відповідача про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії, укладений 01.12.2016р. між позивачем та відповідачем Договір №ВКС-1420 є припиненим з 01.06.2019р., внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна. Згідно із ст.765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно із п.2.4.7. Договору №ВКС-1421 при припиненні дії договору або його розірванні відповідач зобов`язаний звільнити виділену територію від майна, розміщеному на ній. Матеріалами справи підтверджується (та не спростовано відповідачем), що ФОП Котов С.М. торговельне місце №4973 не звільнив, чим чиняться перешкоди у користуванні належним позивачу майном. Оскільки Договір №ВКС-1420 припинив свою дію з 01.06.2019р., у відповідача наразі відсутні будь-які правові підстави для користування торговельним місцем №4973, отже суд першої інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Міністерства оборони України про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов) підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного. З приводу доводу відповідача стосовно того, що додана до позову копія листа №228/14 від 22.02.2019р. прийнята судом у якості доказу за відсутністю у позивача оригіналу вказаного листа та виготовлена з незасвідченої копії колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч.ч.2, 4 - 6 ст.91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Відповідно до ч.6 статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, суд може не брати до уваги копію письмового доказу, якщо сторона не подала його оригіналу, проте якщо у суду або у учасника сторони є обґрунтовані сумніви щодо відповідності цієї копії оригіналу. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3699/18. Враховуючи, що відповідач не обґрунтував сумнівів щодо відповідності поданої позивачем копії листа №228/14 оригіналу, а у місцевого господарського суду таких сумнівів не виникло, колегія суддів доходить висновку що судом обґрунтовано взято вказаний лист до уваги як доказ. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що скаржник не обґрунтував зазначених сумнівів і у апеляційній скарзі, а лише вказував на їх наявність, зосередивши свої зауваження на недотриманні порядку посвідчення відповідності копії оригіналу, встановленого відомчою Інструкцією. Матеріалами справи підтверджується, що Міністерством оборони України у якості доказів на підтвердження надіслання відповідачу листа від 22.02.2019р. № 228/14 разом із заявою про усунення недоліків (вхідний номер суду 2103/21 від 25.01.2021р.) надано суду копії наступних документів: опис вкладення до цінного листа з номером поштового відправлення 6505809798565, адресованого ФОП Котову С.М., надісланого засобами АТ "Укрпошта" 26.02.2019р.; накладну на приймання 26.02.2019р. поштового відправлення №6505809798565; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6505809798565, з відмітками, здійсненими в відділенні поштового зв`язку місця призначення. Та обставина, що у повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено отримання відправлення за довіреністю, а в накладній, наданій АТ «Укртошта» - особисто Котовим С.М. підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення слугувати неспроможна, оскільки незважаючи на вищезазначені розбіжності, зазначені під час вручення поштового відправлення, в обох документах зазначена дата 04.03.2019р. та прізвище «Котов» із проставленням підпису про отримання. У справі №916/2590/20 Південно-західним апеляційним господарським судом було зазначено про те, що належним доказом направлення відповідачу листа №228/6 від 22.02.2019р. мали бути поштова накладна з фіскальним касовим чеком та опис вкладення із зазначенням в ньому вказаного листа. Обставини справи №916/2590/20 та даної справи відрізняються - у справі №916/2590/20 позивач не подав суду докази надіслання відповідачу листа під час підготовчого засідання та такі докази в подальшому не були прийняті судом першої інстанції, з обґрунтованістю чого погодився суд апеляційної інстанції. У справі ж №916/34/21 докази надіслання ФОП Котову С.М. копії листа від 22.02.2019р. та отримання відповідачем листа 04.03.2019р. були надані суду до відкриття провадження у справі - разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви, наданої на виконання ухвали суду від 11.01.2021р. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно із ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно із ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу;2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. З урахуванням заперечення відповідачем факту отримання ним поштового відправлення № 6505809798565 саме на відповідача було покладено обов`язок доведення факту вручення відправлення «Укрпошта Експрес» № 6505809798573 не Котову С.М., а іншій особі або отримання вказаним за вказаним номером накладної іншого відправлення (не листа №228/14), відтак саме відповідач несе і ризик настання наслідків, пов`язаних з неподанням до суду першої інстанції відповідних доказів. Колегія суддів вважає, що позивачем доведена обставина повідомлення ФОП Котова С.М. про заперечення продовження користування торговельним місцем після 31.05.2019р. належними та допустимими доказами (копія листа №228/14 від 22.02.2019р., докази надсилання 26.02.2019р. та отримання цього листа відповідачем 04.03.2019р.) виходячи з положень ст.79 ГПК України, якими встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В даному випадку докази, надані на підтвердження надсилання та вручення листа від 22.02.2019р. №228/14 відповідачу, надані позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування цього , а саме, пояснення та докази відповідача, які у сукупності не доводять, що 04.03.2019р. ФОП Котов С.М. отримав поштове відправлення іншого змісту та форми, ніж лист №228/14. Щодо тверджень скаржника про те, що Міноборони України є неволодіючим власником та має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна від володіючого не власника відповідно до ст.387 ЦК України, тобто звернутися з віндикаційним позовом колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна. Відповідно до ст.765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Згідно із ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до п.2.4.7. Договору №ВКС-1420 при припиненні дії договору або його розірванні відповідач зобов`язаний звільнити виділену територію від майна, розміщеному на ній, отже наявність майна на торговельному місці (контейнера) утворює перешкоди Міністерству для користування ним. Матеріалами справи підтверджується (та не спростовано відповідачем), що ФОП Котов С.М. торговельне місце №4973 не звільнив від встановленого на ньому контейнера. 01.07.2020р. комісією у складі представників Міноборони України та Концерну «Військторгсервіс» складено акт огляду торговельного місця №4973, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, яким засвідчено, що торговельне місце №4973 фактично використовує ФОП Середа Т.Д., як суборендар Котова С.М . Так, негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Як було зазначено вище, Договір №ВКС-1420 припинив свою дію 31.05.2019р., а тому обраний позивачем спосіб захисту є належним, оскільки у відповідача наразі відсутні будь-які правові підстави для користування торговельним місцем №4973. Своїми діями із незвільнення від контейнера та передачі торговельного місця із встановленим на ньому контейнером у користування іншій особі відповідач створює перешкоди Міністерству оборони України як власнику у користуванні торговельним місцем, отже наявні підстави згідно ст.391 ЦК України для зобов`язання ФОП Котова С.М. усунути перешкоди шляхом звільнення торговельного місця №4973 Міністерству оборони України. Решта доводів апелянта у своїй сукупності істотного значення для вирішення справи не мають, не спроможні спростувати обставини, що були встановлені судом. За таких обставин доводи апеляційної скарги ФОП Котова С.М. не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову виходячи із встановлення обставини припинення 31.05.2019р. дії Договору від 01.12.2016р. та наявність заперечень проти продовження користування з боку орендодавця. Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України. Відповідно до п.п. «в» п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 26.05.2021р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021р. у справі №916/34/21 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ФОП Котова С.М. Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України. Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко