Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/945/20

Справа № 305/945/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 25 березня 2021 року (у складі судді Марусяк М.О.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Рахівської міської ради про скасування свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у липні 2020 р. Просив скасувати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 2123610100:53:002:0008, площею 0,10024 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_2 . Заявлена вимога обґрунтована тим, що 28.11.2017 р. позивач звернувся до Рахівської міської ради задля передачі йому у приватну власність земельної ділянки 0,12 га для ведення садівництва, яку він використовує понад 15 р. на підставі рішення Рахівської міської ради народних депутатів № 19 від 24 березня 1996 р. 04 січня 2013 р. Рахівська міська рада надала дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ), площею 1,0024 га. Земельну ділянку, якою користувався позивач,площею 0,12 га ОСОБА_2 включила без його відома в загальну площу 1,0024 га, яку приватизувала згідно з рішенням Рахівської міської ради № 477 від 04 січня 2013 р., у результаті чого порушено право позивача на отримання у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва. Рішенням Рахівського районного суду від 25 березня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено. Указане судове рішення мотивоване необґрунтованістю і недоведеністю вимог. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення як упереджене та необґрунтоване, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого: -судом безпідставно взято до уваги постанову Верховного Суду в справі № 303/216/18, оскільки там справа розглядалася не по суті, а стосувалася підсудності спору; -відповідачеві виділено земельну ділянку без погодження меж із позивачем; -суд не взяв до уваги, що 25.05.1994 р. Рахівською міською радою позивачу виділено в постійне користування земельну ділянку площею 0.25 га для сінокосіння, а 28.10.1996 р. - земельну ділянку площею 0,11 га для ведення особистого підсобного господарства, і саме так з`явилась земельна ділянка площею 1,0024 га, яка була виділена ОСОБА_2 ; -суд першої інстанції не відновив порушено право позивача на отримання у власність земельної ділянки площею 0,1200 га. Письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано. У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Позивач (апелянт) ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні відомості з приводу встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), яка у 1996 р. рішенням Рахівської міської ради народних депутатів виділена ОСОБА_1 , та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.Позивачем, не надано суду жодних документів та доказів, які б підтверджували, що земельну ділянку, яка перебувала у його користуванні, незаконно передано у власність відповідачеві.Посилання позивача на те, що земельна ділянка площею 0,12 га в урочищі «Вільшинський» належить йому на праві користування згідно з рішенням виконкому Рахівської міської ради від 24.03.1996 р. № 19, є безпідставним, оскільки відповідно до цього рішення земельна ділянка була надана ОСОБА_1 строком на 10 р. Отже, строк дії указаного рішення сплив у 2006 р. Після спливу цього строку позивач не звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою для оформлення права власності або права користування земельною ділянкою.Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач незаконно приватизувала земельну ділянку загальною площею 1,0024 га, позивачем не надано. Натомість, із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Рахів. При цьому, нею у процесі оформлення права власності на земельну ділянку було дотримано всіх передбачених чинним законодавством норм і процедур. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 уже звертався у суд з позовом до Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання рішення Рахівської міської ради недійсним(адміністративна справа №305/216/18). Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2019 р. залишено без змін. Під час розгляду вказаної справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 звернулася до Рахівської міської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ) площею 1,0024 га. Комісією Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування на засіданні 21.12.2012 р. вирішено винести на розгляд пленарного засідання міської ради питання про надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку (протокол засідання № 56), а рішенням Рахівської міської ради № 477 від 04.01.2013 р. ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 ) площею 1,0024 га. 28.11.2017 р. ОСОБА_1 також звернувся до Рахівської міської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки біля його будинку на АДРЕСА_1 для ведення садівництва площею 0,12 га, просив передати її у власність, надати дозвіл на виготовлення проектної документації. Рахівська міська рада листом від 28.12.2017 р. № 1779 повідомила позивачу, що на земельну ділянку, яку він має намір отримати безоплатно у власність, вже надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0024 га у власність для ведення особистого селянського господарства рішенням сесії міськради від 04.01.2013 р.за №

477. Згодом, рішенням Рахівської міської ради від 25.06.2018 р. за № 493 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянкиОСОБА_2. та передано їй у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0024 га, кадастровий номер: 2123610100:53:002:0008,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 17.07.2018 р. ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на вказану земельну ділянку, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131483170 від 19.07.2018 р. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку та не дають підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення. Так, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги постанову Верховного Суду в справі № 303/216/18, оскільки там справа не розглядалася по суті, а стосувалася підсудності спору, не заслуговує на увагу як підстава для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Постановою ВП ВС від 21.08.2019 р. у справі № 305/216/18 (за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування) встановлено зокрема, що спірна земельна ділянка межує із землями ОСОБА_1 та була передана у спадок ОСОБА_4 ОСОБА_2 , а як видно з витягу з рішення Рахівської міської ради № 493 від 25.06.2018 р. останньою передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.0024 га (кадастровий номер 2123610100:53:002:0008) у АДРЕСА_2 . При цьому, ВП ВС зазначила, що скасування рішення міськради про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку (а.с.6-9). Між тим, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив лише скасувати свідоцтво про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (не зазначивши при цьому ідентифікаційні характеристики документу) без оскарження самого правовстановлюючого документу (рішення Рахівської міської ради № 493 від 25.06.2018 р.). Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку без погодження меж із ОСОБА_1 , не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору, оскільки рішенням Рахівської міської ради № 565 від 28.12.2018 р. затверджено протокол № 16 засідання узгоджувальної комісії Рахівської міської ради від 01.11.2018 р. та погоджено межу земельної ділянки ОСОБА_2 без погодження із суміжним землевласником - ОСОБА_1 (а.с.56). Окрім того, непогодження меж із суміжним землевласником (землекористувачем) не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації (аналогічна правова позиція висловлена ВП ВС, зокрема, в постановах від 22.01.2020 р. у справі № 455/856/18-а та від 12.02.2020 р. у справі № 545/1149/17. Попри це, орган місцевого самоврядування не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку двом різним особам на одну і ту ж земельну ділянку (постанови ВС від 25.04.2018 р. у справі № 3 461/2132/17, від 31.07.2019 р. у справі № 472/1286/17, від 11.09.2019 р. у справі № 472/1284/17, від 27.11.2019 р. у справі № 671/464/17, від 22.01.2020 р. у справі № 707/2230/18. Колегія суддів відхиляє також довід апелянта про те, що земельна ділянка площею 1,0024 га надана ОСОБА_2 у приватну власність за рахунок наданої йому 25.05.1994 р. у постійне користування земельної ділянки площею 0.25 га для сінокосіння і наданої 28.10.1996 р. земельної ділянки площею 0.11 гадля ведення особистого підсобного господарства, як бездоказовий. До того ж, фактичною підставою позову є земельна ділянка площею 0.12 га, виділена позивачу ( ОСОБА_1 ) рішенням Рахівської міської ради № 19 від 24.03.1999 р. в урочищі «Вільшинський» для розкорчовки та сінокосіння строком на 10 років. (а.с.5). Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не відновив його порушеного права на отримання у власність земельної ділянки площею 0,1200 га, є безпідставним і надуманим, оскільки порушення земельних прав позивача не встановлено, а питання отримання у власність земельної ділянки (приватизації) виходить за межі пред`явленого позову. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 28.09.2021 р. Судді: