Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/1490/20

Справа № 299/1490/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», на заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 жовтня 2020 року (у складі судді Бак М.Д.) за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних утрат і трьох відсотків річних, - ВСТАНОВИВ: АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (надалі Банк), звернувся до суду з позовом у травні 2020 р. Просив стягнути з відповідача на свою користь 49 160,01 грн., із яких: 34 823,04 грн. інфляційні втрати та 14 336,97 грн. 3% річних, а також 2102 грн. у відшкодування судового збору. На обґрунтування позовних вимог указав, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. у справі № 16/111 позов Банку до ФОП ОСОБА_1 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 01-07/07 від 12.07.2007 р. у розмірі 246 467,69 грн. Станом на 01.03.2020 р. рішення суду виконано частково і заборгованість позичальника перед Банком усього становить 163 204,78 грн. У зв`язку з цим Банк вважає необхідним звернутися до відповідача із цим позовом. Беручи до уваги суму заборгованості в розмірі 159 009,33 грн. (основний борг) підлягає стягненню із відповідача на користь позивача 34 823,04 грн. інфляційних втрат і 14 336,97 грн. 3% річних, а всього 49 160,01 грн. Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 20 жовтня 2020 р. у задоволенні позову Банку відмовлено за недоведеністю. Банк просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків стосовно недоведеності позивачем належними та допустимим доказами тих обставин, на які він посилається у своєму позові. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача адвокат Лишенко Н.С. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені заперечення зводяться до того, що в період часу з 2007 р. по 2018 р. позичальником здійснювалися платежі на погашення заборгованості, але станом на березень 2020 р. інформація про залишок суму боргу в позичальника відсутня. Банк, посилаючись на суму заборгованості відповідача в розмірі 163 207,78 грн., не надає жодних належних і допустимих доказів у підтвердження такої суми. Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку з наступним. Суд першої інстанції дійшов таких висновків: -копія із копії рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р., ухваленого в справі № 16/111, вірність якої оригіналу засвідчено 20.05.2020 р. представником позивача ОСОБА_2 , не є належно засвідченою копією відповідного письмового доказу, отже, цей доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, тому є недопустимим доказом; -розрахунок сум інфляційних втрат та 3 % річних від прострочених сум стягнутих за рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. № 16/111 з 19.05.2017 р. по 18.05.2020 р. щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не є документом, тобто, письмовим доказом, оскільки не містить один із обов`язкових реквізитів документів - дату його складення (формування), який передбачений у підпункті 4.1 пункту 4 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлюваннядокументів ДСТУ 4163-2003, затвердженої наказом Державного комітетуУкраїни з питаньтехнічногорегулювання та споживчоїполітикивід 07.04.2003 року №

55. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому із матеріалів справи вбачається, що Банком було надано розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних від прострочених сум, стягнутих за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. справа № 16/111 (а.с.4). Також Банком додано і рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. у справі № 16/111, на підставі якого і просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних і інфляційні втрати (а.с.5-6). За приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором (у нашому випадку за договором позики), яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18) (постанова ВП ВС від 08.11.2019 р., № 127/15672/16-ц|14-254цс19). Згідно з правовою позицією ВП ВС, викладеній у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц|14-254цс19, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність Банком своїх позовних вимог. На обґрунтування своїх доводів Банк посилається лише на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. і розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до боржника з вимогою про сплату боргу в період часу з 14.10.2010 р. по 22.05.2020 р. Банком не надано доказів того, чи виконувалися якісь примусові виконавчі дії у процесі виконання судового рішення, яка фактично сума заборгованості на час звернення до суду з цим позовом. Наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за умови відсутності інформації про те, чи виконувалося рішення суду першої інстанції у примусовому порядку, не може слугувати належним і допустимим доказом у контексті спірних правовідносин. Окрім того Банком 14.09.2021 р. до Закарпатського апеляційного суду було подано довідку № 106.09-07/1365 від 08.09.2021 р., видану ОСОБА_1 про те, що заборгованість згідно з договором відновлювальної кредитної лінії № 01-07/07 від 12.07.2007 р. (на підставі якого було прийнято рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 р. у справі № 16/111) погашена в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов цілком правильних висновків про недоведеність вимог Банку. Доводи апеляційної скарги не спростовують ці висновки. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Закарпатського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення. 2.Заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 р. Судді: