Постанова 4857 № 140/11734/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2021 рокуСправа № 140/11734/20 пров. № А/857/12426/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (суддя Димарчук Т.М., м.Луцьк), - ВСТАНОВИВ : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ, ПФУ відповідно), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) та щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру передбаченого статтею 39 вказаного Закону в період з 17.07.2018 по даний час; зобов`язати провести перерахунок та виплату державної (основної) пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, щодо якого встановлений причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (з урахуванням раніше виплачених сум); зобов`язати ГУПФ провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог статті 50 Закону №796-XII в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати з 17.07.2018 провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позов ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 01.01.2020 залишено без розгляду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII. Зобов`язано ГУПФ провести ОСОБА_1 з 02.01.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі із покликанням на норми матеріального права вказує, що на момент подання позовної заяви зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №987-VII) Конституційним Судом України неконституційними не визнавались, такі підлягали виконанню на всій території України. Діючою з 01.01.2016 нормою статті 39 Закону №796-XII передбачено право на доплату лише громадянам, які працюють у зоні відчуження, проте позивач до такої категорії осіб не належить. Із 22.05.2013 позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем (далі ФОП). ФОП вважається працюючою до дати внесення до державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Зазначає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивач є ФОП, тобто працюючим пенсіонером, а відповідно до статті 39 Закону №796-XII, в зазначеному випадку, пенсійний орган не виплачує доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наведеного правового регулювання позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, однак, вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням від 20.06.2019 серії НОМЕР_1 (а.с.7). ОСОБА_1 проживає в с. Нові Березичі Любешівського району Волинської області, яке відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою КМУ від 23.07.1991 №106, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.8). З листа-довідки відповідача від 09.06.2020 №1192-Б, наданої у відповідь на звернення позивача, видно, що підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018 ОСОБА_1 не нараховувалось (а.с.6). Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення передбачено Законом №796-XII. Відповідно до статті 39 цього Закону №796-XII, у редакції чинній до 01.01.2015, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. 28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі Закон №76-VIII; який набрав чинності 01.01.2015), приписами підпункту 7 пункту 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону №796-XII шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. 04.02.2016 прийнято Закон №987-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 та яким включено до Закону №796-XII норму статті 39 такого змісту: Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України . Згідно статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків. Статтею 151-2 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Відповідно до частин другою-третьою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 75 Конституції України визначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Приписи статті 97 Закону України Про Конституційний Суд України закріплюють порядок виконання рішень та висновків Суду. Стаття 98 цього Закону передбачає, що за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 (далі Рішення №6-р/2018), яке стало однією з підстав звернення до суду з позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII. Стаття 39 в редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження, натомість редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів. З огляду на наведене, у спірних відносинах відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта статті 39 Закону №796-XII до внесення змін Законом №76-VIII, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 01.01.2016 норми статті 39 Закону №796-XII в редакції Закону №987-VIII. Наведена колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Системний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що саме з 17.07.2017 відновлено дію норми статті 39 Закону №796-XII у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 76-VІІІ, оскільки Рішенням № 6-р/2018 норми підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). З урахуванням зазначеного, з 17.07.2018 норма статті 39 Закону №796-XII має такий зміст: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: -у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; -у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; -у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. . В іншій частині норма статті 39 Закону №796-XII діє у редакції Закону 987-VIII. Системний аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII (в редакції до 01.01.2015), - тобто, в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшла правового висновку про те, що відповідно до Рішення № 6-р/2018 та статті 39 Закону №796-XII із 17.07.2018 непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-XII. З урахуванням встановлених обставин справи, наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до Рішення №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-XII позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 зазначеного Закону (із урахуванням строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів). В частині доводів апелянта про наявність у позивача статусу ФОП, що не надає їй можливості отримувати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.05.2013 позивач була зареєстрована ФОП; відомості про припинення суб`єкта господарювання до вказаного Реєстру внесені 20.11.2020 (а.с.23, 30-31). Як установлено приписами частини третьої статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької й інших видів діяльності, не заборонених законом. Державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до ЄДРПОУ. Згідно із статтею першою Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-ІV) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Частиною дев`ятою статті 4 Закону №755-ІV визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця із дати внесення до ЄДРПОУ запису про реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. З огляду на вказане, ФОП вважається працюючою до дати внесення до державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Станом на час апеляційного розгляду справи підприємницька діяльність позивача є припиненою. Отже, на думку апеляційного суду, буквальне тлумачення норми статті 39 Закону №796-XII в частині поняття непрацюючий пенсіонер вказує на те, що у цьому випадку законодавець мав на увазі пенсіонера, який не перебуває у трудових правовідносинах з відповідними роботодавцями; не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З огляду на зазначене, заявлений позов підлягає до часткового задоволення шляхом, зобов`язання відповідача з 21.11.2020 здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статті 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік); решта позовних вимог (за період 02.01.2020 по 20.11.2020) задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчинити відповідні дії скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), починаючи з 21 листопада 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 01 жовтня 2021 року.