Постанова 4857 № 140/484/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/484/22 пров. № А/857/17985/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (прийняту в порядку письмового провадження у м. Луцьку суддею Валюхом В.М.) в адміністративній справі № 140/484/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 10 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №140/484/22 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 10.07.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Судом видано виконавчий лист. 30.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява в порядку статті 383, 382 КАС України, в якій він просив визнати протиправними дії, вчинені суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 140/484/22, щодо нарахування з 10.07.2021 підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зобов`язати вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання вказаного судового рішення (а саме, здійснити нарахування та виплачувати доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат), а також зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в частині доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат. В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області при виконанні рішення суду у справі неправомірно нараховано підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які установлені на відповідний календарний рік, відтак вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать рішенню суду. Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року вищезазначену заяву залишено без задоволення. З цією ухвалою суду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив істотне порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що при виконанні рішення у вищезазначеній справі відповідач на свій розсуд змінив рішення суду в частині нарахування та щомісячної виплати підвищення до пенсії. Суд фактично погодився з відповідачем про зміну рішення суду щодо суми доплат, тим самим в такий спосіб змінив рішення суду по суті, що є недопустимим, адже рішення суду має бути виконане саме так, як воно звучить. Апелянт зазначає, що для виконання рішення суду щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна застосовуватись розрахункова величина у розмірі мінімальної заробітної плати, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На сьогоднішній день рішення суду належно не виконується, що є перепоною у завершенні судового провадження і реалізації права на справедливий суд. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржену ухвалу суду від скасувати, постановити ухвалу, якою задовольнити подану заяву. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у цій справі позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати з 10.07.2021 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 10.07.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у цій справі видано виконавчий лист від 29.11.2022 № 14211/2022, який стягувачем поданий для примусового виконання та перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2022 ВП №70569345. Виконуючи рішення суду від 17.03.2022 у цій справі ГУ ПФУ у Волинській області проведено позивачу нарахування підвищення до пенсії, проте застосовано як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Наведеними вище правовими нормами передбачено, що такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. ст. 383, 382 КАС України у зв`язку з тим, що на виконання вказаного вище рішення суду від 17.03.2022 в адміністративній справі №140/484/22 відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте сума підвищення повинна бути обрахована із двох мінімальних заробітних плат, а не із двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто, із змісту цієї заяви позивача та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції видно, що позивач фактично не згідний із перерахунком підвищення до пенсії, проведеним на виконання судового рішення, зокрема, в частині обрахунку розміру підвищення до пенсії за розглядуваний період із 10.07.2021. Колегія суддів враховує, що в силу положень частини четвертої статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. За правилами частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016. Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII. В свою чергу, положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Суд зазначає, що станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статей 383, 382 КАС України і по цей час існує відкрите виконавче провадження ВП № 705669345 щодо виконання виконавчого листа від 29.11.2022 № 14211/2022. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Суд апеляційної інстанції зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, є передчасними та безпідставними вимоги заяви позивача ОСОБА_1 про застосування приписів статті 383 КАС України, а саме, про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 140/484/22, зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення, установлення ГУ ПФУ у Волинській області строку для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не є обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права. Щодо вимог заявника про застосування приписів статті 382 КАС України, а саме, про зобов`язання відповідача ГУ ПФУ у Волинській області подати звіт про виконання судового рішення від 17.03.2022 у справі № 140/484/22, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Правовою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. У розглядуваній справі судом встановлено, що на виконання рішення суду від 17.03.2022 у справі № 140/484/22 ГУ ПФУ у Волинській області проведено нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ. Перевірка повноти і правильності виконання боржником (відповідачем) цього судового рішення здійснюється в межах відкритого виконавчого провадження ВП №70569345, про що апеляційний суд уже зазначав вище. Тобто, учасникам справи та адміністративному суду відомі фактичні обставини щодо стану виконання відповідачем рішення суду від 17.03.2022. В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 382 КАС України щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень (відповідача) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, є безпідставними вимоги заяви позивача про застосування приписів статті 382 КАС України, а саме, про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області подати звіт про виконання судового рішення від 17.03.2022 у справі № 140/484/22. За наведених фактичних обставин та із врахуванням норм чинного законодавства колегія суддів погоджується із резолютивною частиною ухвали суду першої інстанції від 10.07.2023 про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статей 383, 382 КАС України. Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що висновки суду першої інстанції в ухвалі від 10.07.2023 про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статей 383, 382 КАС України, обґрунтовані іншими, аніж апеляційним судом, мотивами. Так, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідач ГУ ПФУ у Волинській області здійснюючи виконання судового рішення від 17.03.2022 у справі №140/484/22 правомірно застосовує при нарахуванні підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункову величину мінімальної заробітної плати у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки такі обґрунтування (мотиви) суду першої інстанції, які відображені в оскарженій ухвалі від 10.07.2023, є передчасними і як наслідок помилковими, тому, цю ухвалу суду від 10.07.2023 необхідно змінити в частині мотивів щодо відсутності підстав для задоволення заяви поданої в порядку статей 383, 382 КАС України. Отже, колегія суддів роз`яснює, що заява ОСОБА_1 , яка подана в порядку статей 383, 382 КАС України, задоволенню не підлягає з мотивів, які наведені вище у цій постанові судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 328, 370, 382, 383 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в адміністративній справі № 140/484/22 змінити в частині мотивів щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статей 383, 382 КАС України. У решті ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в адміністративній справі № 140/484/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин