Постанова Київський апеляційний суд № 755/10796/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9453/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м. Київ Справа № 755/10796/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення грошової компенсації вартості майна, встановив: У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення грошової компенсації вартості майна. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 квітня 2010 року він з відповідачем ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу належної йому квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.Г. У липні 2015 року звернувся до суду з позовом про визнання цього договору купівлі продажу квартири недійсним. 21 липня 2015 року приблизно о 10 год. відповідач ОСОБА_3 з невідомими особами, користуючись відсутністю позивача в квартирі, самоправно зламала вхідні замки вищевказаної квартири та з цими особами потрапила в квартиру. Частина особистий речей позивача, які знаходилися в квартирі, була викинута в загальний коридор під`їзду, а більша їх частина залишилась в квартирі. Тому позивач звернувся із заявою про самоправство вищезазначених осіб, а 22 липня 2015 року було відкрито кримінальне провадження за № 12015100040010940 стосовно факту правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. Особою, яка вчинила це правопорушення, була вказана відповідач ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 , не дивлячись, що у даній квартирі залишилось майно, та що квартира перебувала під забороною на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва. Загальна сума вартості майна, яке незаконно перебуває у відповідачів, складає 290 000 грн. Майно, яке було викинуто в коридор біля ліфту, зламане, зіпсоване, що унеможливило його використання за призначенням: килим розміром 120x240, 2004 року, вартістю 6 000 грн.; предмети авіамоделізму, моделі літаків, вертольотів, пульти дистанційного керування до моделей, акумулятори до моделей, 2013 і 2014 рр., вартістю 9 000 грн.; постільна білизна, з 2003 по 2015 роки вартістю 9 000 грн.; різні предмети одягу, з 2012 по 2015 роки, вартістю 15 000 грн. Залишені в квартирі речі, судячи з фотографій на сайтах продажу нерухомості, а також фотографій, які були позивачем ще до подій 22 липня 2015 року: електронне піаніно Yamaha Clavinova CLP 990, приблизно 2000 року (чек знаходиться в Києві), вартістю 105000 грн. Численні свідки засвідчили винесення піаніно з під`їзду; меблі у дитячій кімнаті фірми Snite - оранжевого та жовтого кольору: ліжко з піддоном-шухлядою, матрац, комод з шухлядами, стелаж для книг, письмовий стіл, куплене з 2012 по 2013 рр., вартістю 30 000 грн.; жовтий розкладний диван, 2004 р., вартістю 15 000 грн.; дитячі ігри та іграшки, з 2010 по 2015 рр., вартістю 15 000 грн.; дитяча коляска, 2005 р., вартістю 15 000 грн.; різні книги, з 2003 по 2015 рр., вартістю 6000 грн.; туалетні особисті речі, 2010 р., вартістю 3000 грн.; кухонний посуд та кухонне приладдя, вартістю 25 000 грн.; меблі великої кімнати, диван, стіл, шафа у коридорі - 37 000 грн. У зв`язку з викладеним просить витребувати у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з незаконного володіння майно, а саме: електронне піаніно Yamaha Clavinova СLР 990, приблизно 2000 року, вартістю 105 000 грн.; меблі у дитячій кімнаті фірми Snite - оранжевого та жовтого кольору: ліжко з піддоном-шухлядою, матрац, комод з шухлядами, стелаж для книг, письмовий стіл, вартістю 30 000 грн.; жовтий розкладний диван, 2004 року, вартістю 15 000 грн.; дитячі ігри та іграшки, з 2010 по 2015 роки, вартістю 15 000 грн.; дитяча коляска, 2005 року, вартістю 15 000 грн.; різні книги, з 2003 по 2015 роки, вартістю 6000 грн.; туалетні особисті речі, 2010 року, вартістю 3000 грн.; кухонний посуд та кухонне приладдя, вартістю 25 000 грн.; меблі великої кімнати, диван, стіл, шафа у коридорі - 37 000 грн. У випадку пошкодження, знищення, перероблення вищевказаного майна, позивач просив стягнути з відповідачів в якості компенсації 290 000 грн. Стягнути з відповідачів судовій збір у розмірі 2900 гривень. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, двічі судді Арапіній Н.Є. позивачем було заявлено відвід, однак у задоволенні відводу було відмовлено, що на думку позивача та його представника призвело до постановлення незаконного рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суддя Арапіна Н.Є до цієї справи приймала участь у розгляді цивільної справи № 755/12358/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Позивач та його представник вважають, що суддя Арапіна Н.Є. не може приймати участь у розгляді даної справи, однак 03 грудня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді Арапіної Н.Є. було відмовлено. Зазначає, що висновок суду про те, що позивачем не визначено індивідуальні ознаки спірного майна спростовуються переліком речей, які були вказані у позові. Позивачем були надані суду квитанції на майно, крім того у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який повно та послідовно пояснив суду, що він неодноразово був у квартирі позивача ОСОБА_1 . Крім того він був свідком незаконного виселення позивача з квартири АДРЕСА_1 , був присутній при виклику працівників поліції. Також позивач звернувся до відділу Національної поліції Дніпровського району м. Києва із заявою про незаконні дії відповідача ОСОБА_3 внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження за № 12015100040010940. В матеріалах кримінального провадження позивач також вказує на те, що відповідачем ОСОБА_3 він незаконно був позбавлений майна, яке залишилось в цій квартирі. Стверджує, що суд залишив поза увагою, що позивача ОСОБА_1 було незаконно виселено з квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 скориставшись тим, що позивача не було у місті Києві, незаконно у його відсутність проникла до квартири АДРЕСА_1 , частину речей було виставлено у загальний коридор, а частина речей залишилась в квартирі. Крім того, суд залишив поза увагою, що позивачем були надані фотографії, з яких вбачається, що дане майно знаходилось у спірному житловому приміщенні. Крім того, розташування та знаходження майна в квартирі підтвердив свідок у справі. Також суд безпідставно відхилив квитанції на придбане майно, які були надані суду представником позивача. Звертає увагу на те, що піаніно Yamaha Clavinova CLP 990 відображене на фотознімках, які надав позивач, наявність цього піаніно підтверджує квитанція, а також про піаніно, що знаходилось у квартирі позивача, вказує і свідок. Крім того, про піаніно згадується в матеріалах кримінального провадження, за якими позивач був визнаний потерпілим та був попередженій за неправдивий донос. Доступу до квартири після заміни замків позивач ОСОБА_1 вже не мав, тому був змушений звернуться з відповідною заявою до правоохоронних органів. Факт наявності майна у відповідачів є очевидним з фотографії, які були надані до справи, наявним матеріалам кримінального провадження, показам свідка та показам відповідача, що вказувала про наявність піаніно. Вказує, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки позивач був незаконно виселений 21 липня 2015 року, а з відповідним позовом позивач звернувся 19 липня 2018 року. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, а тому суд позбавлений можливості перевірити належність його позивачу. Зокрема, зазначені у позовній заяві: дитячі ігри та іграшки, з 2010 по 2015 роки, вартістю 15 000 грн.; різні книги, з 2003 по 2015 роки, вартістю 6000 грн.; туалетні особисті речі, 2010 року, вартістю 3 000 грн.; кухонний посуд та кухонне приладдя, вартістю 25 000 грн. не визначено певними індивідуальними ознаками, не вказано кольору майна, дати виготовлення, матеріалу, власних параметрів (висота, ширина, довжина), пакувальних, цифрових, номерних та інших характерних позначок тощо, що позбавляє можливості перевірити належність його позивачу. Щодо витребування електронного піаніно Yamaha Clavinova СLР 990 суд вважав , що представником позивача не доведено, що піаніно перебуває у незаконному володінні відповідачів. Крім того, матеріали кримінального провадження № 12015100040010940, витребувані у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та оглянуті в судовому засіданні, не містять будь-яких належних та допустимих доказів належності позивачу спірного майна, вибуття належного йому майна з володіння поза його волею та перебування майна в натурі у незаконному володінні відповідачів. Світлини, які містяться у вказаних матеріалах кримінального провадження, датовані 28 квітня 2014 року, тобто до подій, які сталися 22 липня 2015 року. Свідком ОСОБА_5 в судовому засідання було лише перелічено майно без зазначення будь-якого опису та його ознак. Крім того, суд зазначив, що допитаний свідок ОСОБА_5 пояснив, що дитяча коляска, 2005 року, вартістю 15 000 грн., 22 липня 2015 року була повернута позивачу до подачі позову, а тому відсутні правові підстави для її повернення позивачу. Оскільки представником позивача не доведено факт пошкодження майна та його вартість, то позовні вимоги про стягнення з відповідачів грошової компенсації 290 000 грн. за пошкодження, знищення та перероблення спірного майна також задоволенню не підлягають. Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, щовисновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 30 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1023, позивачем продано відповідачу ОСОБА_3 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9, 10-11, том 1). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2015 року зареєстровано кримінальне провадження № 12015100040010940 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального Кодексу України (а.с. 12, том 1). У фабулі заяви вказано: 21.07.2015 року близько 10-00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила самоправні дії по відношенню до ОСОБА_1 . Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 23 жовтня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 7605, відповідачем ОСОБА_3 продано ОСОБА_4 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68, том 1). Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України). Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння). Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння. Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно урахувати всі умови, передбачені статтею 388 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Зазначений правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17 та від 10.10.2018 у справі №916/759/16. У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків. Питання про можливість повернення індивідуально визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішуватись залежно від характеру таких змін, їх істотності. Якщо майно змінило своє початкове господарське призначення, слід визнати, що підстав для задоволення віндикаційного позову немає, і настають наслідки, аналогічні загибелі майна, тобто власник має право лише на відшкодування збитків. Якщо ж майно зберегло своє господарське призначення, то питання про зроблені поліпшення вирішується за правилами ч. 4 ст. 390 ЦК України, згідно якої добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 914/3366/16. Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки. Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Відповідно до ст. 184 ЦК України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді, до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками. Отже, об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Частиною 2 статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини 3 статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно. За змістом статті 387 ЦК та частини 3 ст.12 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном. Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння. У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 910/13536/19 визначено, що для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив витребувати у відповідачів з незаконного володіння майно: електронне піаніно Yamaha Clavinova СLР 990, приблизно 2000 року, вартістю 105 000 грн.; меблі у дитячій кімнаті фірми Snite - оранжевого та жовтого кольору: ліжко з піддоном-шухлядою, матрац, комод з шухлядами, стелаж для книг, письмовий стіл, вартістю 30 000 грн.; жовтий розкладний диван, 2004 року, вартістю 15 000 грн.; дитячі ігри та іграшки, з 2010 по 2015 роки, вартістю 15 000 грн.; дитяча коляска, 2005 року, вартістю 15 000 грн.; різні книги, з 2003 по 2015 роки, вартістю 6 000 грн.; туалетні особисті речі, 2010 року, вартістю 3 000 грн.; кухонний посуд та кухонні приладдя, вартістю 25 000 грн.; меблі великої кімнати, диван, стіл, шафа у коридорі - 37 000 грн., а у випадку пошкодження, знищення, перероблення вищевказаного майна, стягнути з відповідачів в якості компенсації 290 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на вибуття належного йому майна з володіння поза його волею та перебування цього майна в натурі у незаконному володінні відповідачів. Встановивши, що частина майна, яке просить витребувати позивач у відповідачів, не визначено певними індивідуальними ознаками, у зв`язку чим позивачем належним чином не доведено, що право власності на визначене в позові майно, належить саме йому, а також те, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження факту знаходження цього майна у незаконному володінні відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги про те, що індивідуальні ознаки спірного майна вказані у позові, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне. Так, позивач просить витребувати у відповідачів, зокрема, «дитячі ігри та іграшки», з 2010 по 2015 роки, вартістю 15 000 грн.; «різні книги», з 2003 по 2015 роки, вартістю 6000 грн.; «туалетні особисті речі», 2010 року, вартістю 3000 грн.; «кухонний посуд та кухонне приладдя», вартістю 25 000 грн. Таким чином, жодних індивідуальних ознак майна позивачем не зазначено, не вказано, які саме іграшки, книги чи кухонний посуд було залишено у квартирі, а також будь-яких ознак чи характеристик майна як от: виробника зазначених речей, їх кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні, назви та автора книг, та інші характерні позначки. Враховуючи те, що позивачем не зазначено належний опис, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна, що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для витребування такого майна, оскільки за змістом ст. 387 ЦК України витребуваною може бути тільки індивідуально-визначена річ, адже призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки позивачем не було визначено індивідуальні ознаки та характеристики письмового столу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав квитанцію від 18 лютого 2013 року про придбання робочого столу вартістю 2768 грн. неналежним доказом. Крім того, позивачем не надано доказів щодо належності йому ( придбання) майна, яке він вніс до переліку, зокрема, не надано доказів про придбання ним жовтого розкладного дивану, 2004 року, вартістю 15 000 грн., меблів великої кімнати, дивана, столу, шафи у коридорі - 37 000 грн., меблі у дитячій кімнаті фірми Snite - оранжевого та жовтого кольору: ліжко з піддоном-шухлядою, матрац, комод з шухлядами, стелаж для книг, письмовий стіл. При цьому, квитанція від 09 листопада 2008 року про придбання дитячих меблів «L-класу»: ліжка, комоду, надбудови на суму 7926 грн. та матрацу на суму 625 грн. (том. 2 а.с. 98) не є належним доказом на підтвердження належності цього майна позивачу, оскільки в позовній заяві позивач просить витребувати меблі у дитячій кімнаті фірми Snite - оранжевого та жовтого кольору: ліжко з піддоном-шухлядою, матрац, комод з шухлядами, стелаж для книг, письмовий стіл, вартістю 30 000 грн., які придбано з 2012 по 2013 роки. Отже, квитанція від 09 листопада 2008 року, в якій зазначена вартість дитячих меблів «L-класу» на суму 7926 грн., не підтверджує факт належності позивачу заявлених ним дитячих меблів, що були придбані у період 2012 - 2013 роки, на суму 30 000 грн., а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений доказ неналежним, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для витребування електронного піаніно Yamaha Clavinova СLР 990, оскільки позивачем не надано доказів та не доведено того, що спірне піаніно перебуває у незаконному володінні саме відповідачів. Так, в позовній заяві позивач посилається на те, що до подій, що відбулись 22 липня 2015 року, електронне піаніно Yamaha Clavinova СLР 990 знаходилось в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, в позовній заяві позивач вказує на те, що численні свідки засвідчили факт винесення електронного піаніно Yamaha Clavinova СLР 990 з під`їзду цього будинку, що є суперечливими обставинами місця знаходження спірного піаніно. Таким чином, з викладених позивачем пояснень не можливо встановити наявність спірного піаніно саме у володінні відповідачів та беззаперечно стверджувати його місцезнаходження в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи обставини, викладені позивачем в позовній заяві, щодо винесення його з квартири невідомими особами. При цьому з матеріалів справи та оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_4 заперечує факт знаходження цього піаніно в її квартирі. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем були надані фотографії, з яких вбачається, що спірне майно знаходилось у житловому приміщенні, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не є належними доказами в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, адже не можливо встановити, що майно, яке зафіксовано на цих фотографіях, знаходиться саме у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , та належність цього майна саме позивачу. Отже, надані фотографії не є достатнім доказом заволодіння відповідачами майном позивача, оскільки відсутні докази тих обставин, що вказане майно розташоване у квартирі відповідача, при цьому за відсутності доказів індивідуальних характеристик та ознак спірного майна, не можливо встановити, що саме спірне майно зафіксовано на фотографіях, а тому доводи апеляційної скарги є непереконливими. Крім того, на вказаних фотографіях зазначено час їх створення - 28.04.2014 року, тоді як в позовній заяві позивачем зазначено, що події відбувались 22.07.2015 року, а з позовом до суду про витребування майна позивач звернувся 19 липня 2018 року. Доводи апеляційної скарги про те, що факт наявності майна підтверджується показами свідка, колегія суддів відхиляє, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що 22 липня 2015 року з квартири позивача у під`їзд були виставлені особисті речі позивача та дитяча коляска. В квартирі залишилися: дуже дороге піаніно, меблі у дитячій кімнаті оранжевого та жовтого кольору, телевізор, на кухні посуд. Отже, свідком було повідомлено про наявність майна, однак без зазначення будь-якого опису та його характеризуючих ознак. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними, оскільки жодних доказів тих обставин, що перелічене позивачем майно станом на час звернення до суду 19 липня 2018 року, знаходилось у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що його вимоги підтверджуються матеріалами кримінального провадження, колегія суддів також відхиляє, оскільки наявність кримінального провадження № 12015100040010940 не підтверджує належність спірного майна позивачу та наявність майна у незаконному володінні саме відповідачів. При цьому з пояснень позивача у вказаному провадженні вбачається, що пояснення також не містять переліку майна та доказів належності його позивачу, зокрема зазначено: «меблі, побутова техніка, особисті цінні речі, заволоділа цим майном на загальну суму 250 000 грн.» ( а.с. 52, т. 2). Таким чином, належних та допустимих доказів перебування спірного майна станом на час звернення позивача до суду з даним позовом у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння не підтверджена жодними обставинами, які входять до предмета доказування у даному спорі (з вимогами віндикаційного позову), а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє. Крім того, оскільки позивачем не доведено факту пошкодження чи знищення належного йому майна відповідачами та його вартість, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів грошової компенсації 290 000 грн. за пошкодження, знищення та перероблення спірного майна. Доводи апеляційної скарги про те, що суддя Арапіна Н.Є. приймала участь у розгляді цивільної справи № 755/12358/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, а тому не може приймати участь у розгляді цієї справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України). Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції належним чином з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані позивачем докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належним чином обставини, що підтверджують належність заявленого ним до витребування майна, а також наявність майна в натурі у незаконному володінні саме відповідачів. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 01 жовтня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.