Постанова 4803 № 180/810/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7166/21 Справа № 180/810/21 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 06.03.2007 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 150 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податків, зборів та інший платежів. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2021 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач відчуває обмеження рухомості в попереко-крижовому відділі хребта з іррадіацією у праву ногу, біль в області верхньої третини правого стегна, скутість, обмеження рухів в правому тазостегновому суглобі, оніміння у правому стегні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, суд першої інстанції вважав необхідним визначити розмір компенсації в сумі 25 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 150 000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача. 07 липня 2004 року о 14-45 год. з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: під час посадки заходки, при вилученні 17 окладу металокріплення, з покрівлі заходки сталося раптове обвалення брили породи розміром 1,5х1,1х0,4 м, в результаті чого ОСОБА_1 був збитий з ніг і притиснутий до прочви виробітки. Внаслідок чого отримав забій правого тазобедреного суглобу, верхньої третини правого стегна. За даним випадком складено акт за формою Н-1 №15 від 10.07.2004 року та Н-5 від 09.07.2004 року (а.с.14-21). Відповідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.03.2007 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою, з 12.02.2007 року (а.с.9). Відповідно довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 17.03.2001 року ОСОБА_1 при повторному огляді залишено 25% втрати професійної працездатності, з 01.03.2011 року (а.с.10-11). Відповідно довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 04.03.2020 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 15% втрати професійної працездатності, з 01.03.2020 року (а.с.12-13). Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що враховуючи тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач відчуває обмеження рухомості в попереко-крижовому відділі хребта з іррадіацією у праву ногу, біль в області верхньої третини правого стегна, скутість, обмеження рухів в правому тазостегновому суглобі, оніміння у правому стегні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, суд першої інстанції вважав необхідним визначити розмір компенсації в сумі 25 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач зазнав ушкоджень здоров`я, при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок: під час посадки заходки, при вилученні 17 окладу металокріплення, з покрівлі заходки сталося раптове обвалення брили породи розміром 1,5х1,1х0,4 м, в результаті чого ОСОБА_1 був збитий з ніг і притиснутий до прочви виробітки; встановивши, що позивачу при первинному огляді встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання під час перебування в трудових стосунках з відповідачем. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу здоров`я, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). За таких обставин рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко