Постанова 4824 № 759/9098/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/9098/21 головуючий у суді І інстанції: Ул`яновська О.В. провадження №22-ц/824/13351/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 28 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Мостової Г.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в якості представника неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка діє також в якості представника неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову, позивач вказує, що 15.11.1985 між її батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, за актовим записом 5417. Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась вона, позивач по справі, ОСОБА_1 . За період перебування батьків у шлюбі, вони придбали 08.01.2007, квартиру АДРЕСА_1 . Право власності було оформлено на батька, ОСОБА_5 17.02.2009 року шлб, між батьками було розірвано, за актовим записом №

270. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_4 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, та єдиним спадкоємцем після померлої, як зазначив позивач була вона. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько, ОСОБА_5 , після його смерті відкрилась спадщина, серед іншого і на майно, яке оспорюється позивачем. Яку прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 та отримали оспорювані свідоцтва про право на спадщину. Як вказав позивач, у відповідно до вимог ст.60 СК України, майно, яке було нажито подружжям за час шлюбу, належить на праві спільної сумісної власності чоловіку та дружині. За переконанням позивача 1/2 частина спірної квартири, хоч позивачем у встановленому законом порядку не оформлялась, але з моменту смерті її матері повинна належати їй на праві приватної власності. А тому, в квітні 2021 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківськго А.В. із зверненням щодо оформлення спадщини на майно, яке залишилось після смерті. Та листом роз`ясненням № 27/01-16 від 27.07.2021 їй було зазначено, що оскільки нею неподані документи, які б свідчили підтверджували право власності спадкодавця на спірне майно, вирішення даного питання має бути здійснено виключно у судовому порядку, що й змусило позивача звернутися до суду з вказаним позовом. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2021 відкрито по справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 26) та ухвалою суду від 06.05.2021 витребувано докази по справі, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В., копію спадкової справи відносно майна померлих (а.с. 29). 07.06.2021 року до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В., надійшли копії спадкових справ (а.с. 37, 38-196). З урахуванням вищезазначеного позивач просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину з заповітом (серія та номер 72), яке видано 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В. спадкоємниці ОСОБА_1 , що становить 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 та частково недійсним свідоцтво про право на спадщину з заповітом, яке видано 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В. спадкоємниці ОСОБА_3 , що становить 1/12 частин квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного майна. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в якості представника неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Вказує, що зазначена справа, розглядалась у загальному порядку і була розглянута за одне засідання, за відсутності Відповідачів та 3-ї особи, хоча, а ні Позивачка, а ні її представник не були ознайомлені з матеріалами справи, а саме з спадковими справами що надійшли до суду за декілька днів до засідання та, головне з Відзивом на позовну заяву і доданими до нього документами і доказами, що також надійшли перед засіданням по пошті. Вважає, що позивач дійсно оформлювала заяву, але відразу ж скористалась своїм правом і не подала її будя яким органам, чим фактично відликала її. До того ж, відмовитись від права власності, що набуте на підставі спадкування у такий спосіб як написання заяви, - неможливо, існує алгоритм припинення права власності чітко визначений законом. Зазначає, що на той час, коли позивач складала вищезазначену заяву, нотаріус не мав змоги оформити право власності на спільне сумісне майно колишнього подружжя оскільки за видачею відповідного свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя або колишнього подружжя, має звернутися один з подружжя(колишнього подружжя). Так, вказує, що обоє колишнього подружжя померли. Нотаріусом позивачці було роз`яснено, щодо права на звернення в суд для вирішення питання, а саме, успадкування належної позивачки матері частки в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру. Але, позивачка не мала наміру на той час позиватися до суду, у відповідності до вимог чинного законодавства, що також було однією з умов такої заяви. Після невиконання відповідачкою домовленостей, позивачка змінила свій намір. Звертає увагу суду на те, що майно яке є спільною сумісною власністю подружжя, не змінило свого правового значення і після розлучення батьків позивачки. У зв`язку з чим, позивачка має успадкувати все те, що належало її матері. Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач в засіданні стверджувала, що заява, яка датована 15.02.2019 року в якій вона зазначила, що вона ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері та не претендує на поділ (перерозподіл) спірного майна між колишніми подружжями її батьків у будь-який спосіб, в тому числі і через суду (а.с. 203), була написана під тиском, і не стосується подій які мали місце в 2012 році, коли померла її матір. Однак позивачем у судовому засіданні не спростована наявність даної заяви та того, що дана заява була написана під будь яким тиском чи примусом. Будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76-81 ЦПК України, що дана заява була написана під примусом, суду не надано. Крім того, позивачем не заявлялось клопотань про призначення по справі експертизи, на підтвердження того, що дана заява була написана під тиском, як і не заявляла клопотань про приєднання будь-яких доказів на підтвердження своїх показань щодо написання даної заяви під тиском. Тому, позовні вимоги не підлягають до задоволення. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.ч. 1, 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п.4 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що 15.11.1985 року між батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, за актовим записом 5417 (а.с. 6) Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась, позивач по справі, ОСОБА_1 (а.с.7). За період перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , придбали 08.02.2007 року, квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 141). Право власності було оформлено на, ОСОБА_5 17.02.2009 року шлюб, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, за актовим записом № 270 (а.с. 8). ОСОБА_5 (спадкодавець) та ОСОБА_2 (відповідач по справі) 28.10.2009 року зареєстрували шлюб за актовим записом 1504 (а.с. 119). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с. 9). Після її смерті відкрилась спадщина, та була заведена спадкова справа № 3/2013 відносно майна померлої (а.с. 38-96). З заявою про прийняття спадщини відносно майна померлої звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В., ОСОБА_1 , яка також повідомила, що окрім неї є ще спадкоємцями майна померлої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 42). 23.05.2013 року ОСОБА_7 , подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В. заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 51). 23.05.2013 року ОСОБА_8 , подав до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В. заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 50 - зворотння сторона). В подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., 31.10.2013 року було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , на автомобіль марки Хонда, д.н.з НОМЕР_1 (а.с. 75). 13.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 92). 13.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,1210 га, кадастровий номер 7122081900:02:002:0279, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 94- зворотня сторона). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а.с. 10-12). Після його смерті відкрилась спадщина, та була заведена спадкова справа № 10/2018 відносно майна померлої (а.с. 97-196). З заявою про прийняття спадщини відносно майна померлого звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В., ОСОБА_2 , яка також повідомила, що окрім неї є ще спадкоємцями майна померлого обов`язкової частки малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 104). Спадкодавець ОСОБА_5 , за життя склав 20.02.2015 року заповіт на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 124). 06.09.2018 року позивач по справі ОСОБА_1 , подала приватному нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківському А.В., заяву про відмову від спадщини відносно свого батька ОСОБА_5 (а.с. 122 - зворотня сторона). Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , яка датована 15.02.2019 року та є нотаріально посвідченою, остання заявляла, що їй відомо, що її батькам належала спірна квартира, та автомобіль, дане майно було придбано за час їх шлюбу. Також писала в даній заяві, що хоч і майно було придбано за період шлюбу її батьків, однак за власні кошти її батька, та стверджувала, що дане майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В даній заява вона також зазначила, що вона ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері та не претендує на поділ (перерозподіл) спірного майна між колишніми подружжями її батьків у будь-який спосіб, в тому числі і через суду (а.с. 203). 19.02.2019 року відповідач по справі діючи в своїх ітересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Борківського А.В., з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлого (а.с. 130-132). 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , на спірну квартиру на 1/6 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 144). 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , на 1/6 частин автомобілів Хонда, д.н.з. НОМЕР_2 та Хонда, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 146). 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , на спірну квартиру на 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 148). 19.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , на 5/6 частин автомобілів Хонда, д.н.з. НОМЕР_2 та Хонда, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 150). 11.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , на 1/6 частки в статутному капіталі ТОВ Прайм Технолоджі Лімітед» (а.с. 166). 11.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , на 5/6 частки в статутному капіталі ТОВ Прайм Технолоджі Лімітед» (а.с. 168). 19.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 ,., на 1/18 частки квартири АДРЕСА_4 (а.с. 191). 19.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В., було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , на 5/18 частки квартири АДРЕСА_4 (а.с. 191). Як вбачається з роз`яснення наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В. від 27 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , остання звернулось до нотаріуса щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину спірної квартири АДРЕСА_1 , нотаріус зазначив, що з огляду на те, що нею не було надані документи, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно, то вирішення даного питання має бути здійснено виключно в судовому порядку (а.с. 5). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не спростувала свою нотаріально посвідчену заяву від 15.02.2019 року. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів про визнання недійсним заповіта від 20.02.2015 року в частині спірної квартири, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 , за життя розпорядився всією квартироюАДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , зазаничивши саме це нерухоме майно у заповіті. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена справа, розглядалась у загальному порядку і була розглянута за одне засідання,за відсутності відповідачів та 3-ї особи, хоча, а ні позивачка, а ні її представник не були ознайомлені з матеріалами справи, а саме з спадковими справами що надійшли до суду за декілька днів до засідання та, головне з відзивом на позовну заяву і доданими до нього документами і доказами, що також надійшли перед засіданням по пошті, апеляційний суд відхиляє, оскільки позивачі завчасно були повідомлені про судове засідання та мали можливість ознайомлюватись з матеріалами справи в суді першої інстанції, однак останні своїми процесуальними правами не скористались. Крім того, вони мали можливість на стадії апеляційного розгляду ознайомлюватись з усіма матералами цивільної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач дійсно оформлювала заяву, але відразу ж скористалась своїм правом і не подала її будя яким органам, чим фактично відликала її. До того ж, відмовитись від права власності, що набути на підставі спадкування у такий спосіб як написання заяви, - неможливо, існує алгоритм припинення права власності чітко визначений законом. Зазначає, що на той час, коли позивач складала вищезазначену заяву, нотаріус не мав змоги оформити право власності на спільне сумісне майно колишнього подружжя оскільки за видачею відповідного свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя або колишнього подружжя, має звернутися один з подружжя(колишнього подружжя). Так, вказує, що обоє колишнього подружжя померли. Нотаріусом позивачці було роз`яснено, щодо мого її права на звернення в суд для вирішення питання, а саме, успадкування належної позивачки матері частки в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру. Але, позивачка не мала наміру на той час позиватися до суду, у відповідності до вимог чинного законодавства, що також було однією з умов такої заяви. Після невиконання відповідачкою домовленостей,позивачка змінила свій намір. Звертає увагу суду на те, що майно яке є спільною сумісною власністю подружжя, не змінило свого правового значення і після розлучення батьків позивачки. У зв`язку з чим, позивачка має успадкувати все те, що належало моїй матері, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені доводи могли б знайти своє підтвердження, у разі визнаного недійсним заповіту в частині спірної квартири, якою розпорядився спадкодавець (батько позивача) за життя. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 13 ЦПК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «29» вересня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко Г.І. Мостова