Постанова 4819 № 662/2401/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи 662/2401/20 Головуючий у 1-й інстанції Решетов В.В. Номер провадження 22-ц/819/1185/21 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Полікарпової О.М. суддів: Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. Секретар Автонагова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді Решетова В.В. від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ 02.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи її такими обставинами. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті була зареєстрована одна, за адресою АДРЕСА_1 . За життя, а саме, 11.04.2001 року ОСОБА_4 склала заповіт на його ім`я, яким заповіла йому земельну частку (пай), яка розташована на території Іванівського району Херсонської області. Позивач зазначає, що він пропустив строк звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що не знав про існування заповіту, оскільки ОСОБА_4 не є його родичкою і про заповіт не повідомляла. Дізнався про нього наприкінці лютого 2020 року і вже 05.03.2020 року звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Єпур Н.В., у чому йому було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку на подачу такої заяви. Станом на 05.03.2020 року ніхто зі спадкоємців першої черги померлої ОСОБА_4 до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини не звертався. Просив визначити йому додатковий строк, який буде достатнім, для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . Рішенням суду в задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначив, що суд надав неправильну оцінку викладеним ним обставинам, не врахував правові позиції Верховного Суду та безпідставно вважав його позов недоведеним. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено достатніми та належними доказами, що про існування заповіту він дізнався саме в кінці лютого 2020 року. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.02.2020 року. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 6,10 га, яка знаходиться на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області. Згідно заповіту від 11.04.2001 року ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку ОСОБА_1 . При звернені позивача до нотаріальної контори з питанням прийняття та оформлення спадщини йому було повідомлено, що він пропустив строк для подачі заяви про оформлення спадщини та рекомендовано звернутися до суду. Відповідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.03.2020 року №59720439 спадкову справу після померлої ОСОБА_4 заведено, але спадщину ніхто не прийняв. З інформації Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області від 28.05.2020 року №263-2/18 вбачається, що на момент смерті громадянки ОСОБА_4 з нею фактично проживав її син ОСОБА_2 без реєстрації місця проживання, який на даний час перебуває у місцях позбавлення волі. Окрім цього у померлої є ще один син ОСОБА_3 , який зареєстрований з 12.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2020 року позивач вже звертався з аналогічним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що у встановлений шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він не звертався, оскільки він не знав про смерть ОСОБА_4 , так як проживав в іншій місцевості та працював експедитором, мав довгострокові відрядження. Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У даній справі позивач мотивує свої вимоги тим, що він не проживав зі спадкодавцем і про існування заповіту йому стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, а саме у 2020 році. Перевіряючи заявлені підстави, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, за яких обставин і коли він дізнався про існування заповіту. Про обставини, за яких він дізнався про існування заповіту позивач не зазначає і в апеляційній скарзі. Беручи до уваги цей факт, а також те, що позивач, звертаючись до у суду з першим позовом у квітні 2020 року не зазначав про свою необізнаність щодо існування заповіту, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду є обґрунтованим. Арґументи апелянта про те, що суд при постановленні рішення не врахував правові висновки Верховного Суду у цих правовідносинах колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем не доведений факт його необізнаності про існування заповіту, що є вирішальним у такій категорії справ. Є такими, що не ґрунтуються на законі твердження апелянта про те, що відсутність заперечень з боку відповідача звільняє позивача від доказування. У відповідності до положень статті 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 серпня 2020 року, яке позивач не оскаржував і воно набрало законної сили, встановлено, що фактично спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її син ОСОБА_2 , який на момент смерті проживав з нею. Судом першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були залучені до участі у справі як треті особи. Останній не визнавав позов ОСОБА_1 , однак позивач не надав доказів своєї необізнаності про існування заповіту. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки оцінених судом доказів та скасування судового рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складено 30 вересня 2021 року Суддя О.М. Полікарпова