Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/98/21

Справа № 125/98/21 Провадження № 22-ц/801/1893/2021 Категорія: 11 Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 рокуСправа № 125/98/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Кузьменко Б. І. За участю: позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката Мазур О. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод у користуванні, Рішення ухвалила суддя Салдан Ю. О. Рішення ухвалено о 10:40 год у м. Бар Вінницької області Повний текст судового рішення складено 09 липня 2021 року, Встановив: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Барської міської ради Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником 4/25 частини будівлі по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 31 жовтня 2019 року. 27 листопада 2019 року він уклав договір із Барським КВ УВКГ «Барводоканал» на постачання питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної мережі каналізації. Відповідач ОСОБА_2 , яка є власником 11/25 часток зазначеної будівлі, чинить йому перешкоди у користуванні водою та водовідведенням, оскільки перекрила у належному їй підвальному приміщенні воду та каналізаційну трубу, відмовляє йому у доступі до мереж та для їх підключення, чим створює незручності з дотриманням особистої гігієни працівників та забезпеченням вологого прибирання в умовах карантину. Зазначені перешкоди встановлені актом комісії Барської міської ради від 11 червня 2020 року, а також вбачаються із відповіді на адвокатський запит КВУВКГ «Барводоканал». Вирішити спір мирним шляхом відповідач категорично відмовляється. Такі дії відповідача порушують принципи колективного водопостачання зазначеної будівлі і порушують його права та інтереси як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг, створюють йому перешкоди у користуванні належною йому часткою будівлі. Такими неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яку він оцінює у 10 000 грн. У зв`язку з цим позивач просив ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 , як власника 11/25 часток у будівлі по АДРЕСА_1 , усунути перешкоди водопостачання та водовідведення, доступу до мереж для їх підключення у будівлі по АДРЕСА_1 і відновити водопостачання та відведення, доступ до мереж для їх підключення у будівлі по АДРЕСА_1 , 4/25 якої належить йому; а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Барської міської ради, про усунення перешкод у користуванні відмовлено повністю. Судові витрати позивача залишено за позивачем. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на те, що рішення ґрунтується на припущеннях та поясненнях відповідача, які не були підтверджені належними доказами, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яка задовольнити його позовні вимоги і зобов`язати ОСОБА_2 , як власника 11/25 часток у будівлі по АДРЕСА_1 , усунути перешкоди водопостачання та водовідведення, доступу до мереж для їх підключення у будівлі по АДРЕСА_1 та відновити водопостачання і відведення, доступ до мереж для їх підключення у будівлі по АДРЕСА_1 , 4/25 частини якої належить йому. Доводи апеляційної скарги позивача полягають в тому, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що підключення його до мережі водопостачання було здійснено відповідно до технічних умов і за згоди власниці труби, до якої було його підключено, і на момент підключення ОСОБА_3 не вимагав згоди інших співвласників, в тому числі і відповідача; жодних доказів про те, що підключення його до мереж було неправомірним чи таким, що порушує чиєсь право, суду не надано. Також позивач вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що ним не надано доказів того, що забезпечення його права на підключення до мереж водопостачання можливе лише шляхом підключення до комунікацій, які знаходяться у належному відповідачу підвальному приміщенні, оскільки під час підключення до мереж ним було виконано усі вимоги ОСОБА_3 та підключення відбувалось відповідно до виданих ними технічних умов. Також суд першої інстанції помилково називає підключення його до мереж водопостачання втручанням у право власності відповідача, адже до труб, які знаходяться у підвальному приміщенні відповідача, де було перекрито водопостачання позивача, ніхто не підключався та не проникав до підвального приміщення без її згоди. Відповідач визнала той факт, що особисто перекрила водопостачання та водовідведення до його приміщень та такі її дії слід розцінювати як чиненням йому перешкод у користуванні його власністю. Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача відхилити та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, пославшись на те, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою і такою, що суперечить засадам чинного законодавства України. Зазначила, що єдиним доказом чинення нею перешкод позивачу слугував акт комісії з обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складеного за участю представників Барської міської ради, з тексту якого вбачається, що в ході роботи комісії ОСОБА_1 заявлено до ОСОБА_2 перешкоду у користуванні водою та водовідведенням; а судом першої інстанції в ході допиту свідків, чиї підписи містяться у зазначеному акті, встановлено, що ніхто з них не спускався до підвалу, щоб перевірити чи дійсно створюються перешкоди ОСОБА_1 у користуванні каналізаційною трубою, ким та яким чином. Позивач не надав жодного доказу в підтвердження того, що він здійснив підключення до будинкової каналізації мережі у підвалі будинку АДРЕСА_1 у відповідності до виконавчої схеми, яка міститься на звороті Технічних умов № 179 від 14 листопада 2019 року, а також за згодою всіх власників каналізаційної труби; що власником труби, до якої позивач здійснив підключення, є лише ОСОБА_4 , копію заяви якої позивач додав до апеляційної скарги; що в будинку наявний лише один водопровід; що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні водою та водовідведенням. Третя особа Барська міська рада Вінницької області відзиву на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні позивач і його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Відповідач і представник третьої особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами того, що його підключення до мереж водопостачання та водовідведення було правомірним, зокрема, не довів, що на підключення він повинен був отримати лише згоду власниці приміщення на другому поверсі, не отримавши згоди власниці підвального приміщення, з якого безпосередньо відбувається водопостачання позивача; не надав доказів того, що забезпечення його права на підключення до мереж водопостачання можливе лише шляхом підключення до комунікацій, які знаходяться в належному відповідачу підвальному приміщенні; а наданий позивачем акт комісії з обстеження земельної ділянки від 11 червня 2020 року не містить жодних фактичних даних щодо чинення перешкод у користуванні мережами водопостачання і водовідведення, у зв`язку з чим за встановлених судом обставин дії відповідача не можна вважати чиненням перешкод позивачу у користуванні його власністю. Враховуючи, що неправомірність дій відповідача не підтвердилася, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та обґрунтованим. Судом встановлено, що будівля АДРЕСА_1 , є нежитловим приміщенням загальною площею 252,16 кв. м. та перебуває у частковій власності кількох осіб, що підтверджується даними із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 187064735 від 31 жовтня 2019 року (а. с. 12). Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить 4/25 (16/100) зазначеної будівлі, що підтверджується договором дарування від 31 жовтня 2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 187064735 від 31 жовтня 2019 року (а. с. 11, 12). Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 належить підвальне приміщення у зазначеній будівлі, оскільки така обставина визнана сторонами в судовому засіданні і під час судового розгляду не оспорювалася, тому не підлягає доказуванню. Однак із таким не можна погодитися, оскільки згідно вимог частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 не подавала до суду заяву по суті справи про визнання нею такої обставини. Належність на праві власності нерухомого майна особі має бути підтверджена відповідним правовстановлюючим документом. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказуванням, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. На підставі усного визнання обставини належності відповідачу ОСОБА_2 підвального приміщення, не можна встановити дійсну обставину справи, а саме належність відповідачу спірного підвального приміщення, у якому проходять водопровідна та каналізаційна мережі. Отже, визнання відповідачем обставини належності їй підвального приміщення, у якому проходять мережі, не може бути визнана допустимим та достовірним доказом. 14 листопада 2019 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Барське КВУВКГ «Барводоканал» видало технічні умови № 179 на водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено про підключення до будинкової водопровідної мережі в зазначеному будинку за згодою власників водопровідної труби, до будинкової каналізаційної мережі у підвалі будинку за згодою власників каналізаційної труби. У пункті 4 примітки до технічних умов зазначено, що технічні умови є основою для проектування і не дають права на виконання робіт і підключення об`єкта до водопровідно-каналізаційних мереж (а. с. 19). 27 листопада 2019 року між Барським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства «Барводоканал» Барської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 57 на постачання питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної мережі каналізації (а. с. 13-15). Із акта комісії з обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 11 червня 2020 року слідує, що комісію було створено на виконання адвокатського запиту № 7 від 02 червня 2020 року для обстеження земельної ділянки за вказаною адресою з метою виявлення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Комісією встановлено наявність перешкод у використанні та обслуговуванні своєї частки приміщення ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю доступу до приміщення. Фактично виник спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування прилеглою до будівлі земельною ділянкою і комісію було створено саме з метою обстеження земельної ділянки (а. с. 17). Також із цього акта вбачається, що в ході роботи комісії ОСОБА_1 заявлено до ОСОБА_2 перешкоди в користуванні водою та водовідведенням, оскільки вона перекрила у належному їй підвальному приміщенні каналізаційну трубу та відмовляє у доступі до мереж для їх підключення, що створює певні незручності з дотримання особистої гігієни працівників і забезпечення вологого прибирання приміщення, зокрема в умовах боротьби з коронавірусом. На пропозицію комісії ОСОБА_2 відмовилась вирішити спір із ОСОБА_1 мирним шляхом (а. с. 17). Надавши оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України даному акту, суд першої інстанції вірно визнав цей доказ неналежним, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування у справі. Згідно відповіді Барського КВУВКГ «Барводоканал» від 10 червня 2020 року № 80 водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 /комерційна будівля/ не припиняли та не перекривали, тому ніяких актів не складалось. За заявою ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року було встановлено факт закриття вхідного крану на водопостачання в абонента /споживача/ ФОП ОСОБА_2 , від якого здійснюється водопостачання до абонента ОСОБА_1 (а. с. 18). Із даної відповіді вбачається встановлення факту закриття вхідного крана на водопостачання в абонента ОСОБА_2 , від якого здійснюється водопостачання до абонента ОСОБА_1 , проте не вбачається ким здійснено таке закриття вхідного крана, коли закрито вхідний кран та підставу і причину такого закриття. Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до правил, визначених статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1). Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2). Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 3). Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ч. 4). Як вбачається із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, він просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди водопостачання та водовідведення, доступу до мереж для їх підключення у будівлі по АДРЕСА_1 і відновити водопостачання та відведення, доступ до мереж для їх підключення у належних йому 4/25 часток будівлі (а. с. 2-6). При цьому позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_2 чинить йому такі перешкоди: що саме вона перекрила кран і що саме вона не допускає його до будинкової водопровідної і каналізаційної мереж, які по твердженню ОСОБА_1 у його позові, проходять у належному їй на праві власності підвальному приміщенні. При цьому, стверджуючи, що водопровідна і каналізаційна мережі проходять у належному відповідачу ОСОБА_2 підвальному приміщенні, позивач не зазначив яким чином він просить надати доступ до цих мереж, які знаходяться у приміщенні, що на праві власності належить відповідачу, як і не зазначив та не надав таких належних доказів, які б свідчили про належність відповідачу ОСОБА_2 того приміщення у якому знаходяться ці мережі, по яких здійснюється водопостачання і водовідведення до належного йому на праві власності приміщення. Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року, визначено, що приєднання житлових та нежитлових будівель до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється згідно з технічними умовами на підключення споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення. У пункті 34 цих Правил зазначено, що споживач має право на підключення в установленому порядку до систем централізованого водопостачання та водовідведення (підпункт 1). Виконавець має право видавати технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення (підпункт 2 пункту 41 Правил). Позивач в обґрунтування позовних вимог надав Технічні умови № 179 на водопостачання і водовідведення ФОП ОСОБА_1 , із зазначеним переліком робіт, які необхідно йому виконати: І. підключитись до будинкової водопровідної мережі в будинку за згодою власників водопровідної труби; на місце підключення встановити запірну арматуру і лічильник обліку води (підключення і установка лічильника виконується працівниками водоканалу); ІІ. підключитись до будинкової каналізаційної мережі у підвалі будинку за згодою власників каналізаційної труби; до місця підключення прокласти поліетиленову трубу діаметром 110 мм (підключення виконати в присутності працівників водоканалу). У примітці до цих Технічних умов вказано, що технічні умови є основою для проектування і не дають права на виконання робіт і підключення об`єкта до водопровідно-каналізаційних мереж (пункт 4); після виконання робіт підприємству «Барводоканал» представити для реєстрації наступні документа: акт прийому виконаних робіт; виконавчу схему (пункт 2). ОСОБА_1 у своєму позові не зазначив доказів і не надав їх до суду на підтвердження виконання ним цих вимог Технічних умов, зокрема не надав: належних доказів на підтвердження згоди власників водопровідної труби та каналізаційної труби на підключення до них, у тому числі згоди співвласника відповідача ОСОБА_2 ; проектної документації на водопостачання і водовідведення, акту прийому виконаних робіт та виконавчої схеми. Таким чином твердження позивача про чинення йому перешкод відповідачем не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і такі обставини не встановлені судом першої інстанції, тому висновок суду про відмову у задоволенні позову є законним і обґрунтованим. Наведені в апеляційній скарзі доводи незаконності оскаржуваного позивачем рішення є безпідставними та необґрунтованими; на правильний висновок суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовані встановленими по справі обставинами на підставі наданих сторонами доказів, правильно оціненими судом у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги також спростовуються тим, що позивач не надав належних доказів виконання саме ним, як споживачем послуг, всіх вимог Технічних умов № 179 на водопостачання і водовідведення, а також недоведеністю позивачем протиправності дій саме відповідача ОСОБА_2 , які б виразилися у чиненні йому перешкод у користуванні його власністю. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Барького районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року