Ухвала КАС ВС № 826/18788/14

УХВАЛА 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 826/18788/14 адміністративне провадження № К/9901/33964/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №826/18788/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань захисту персональних даних, у якому просила суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.12.2020 вх.№03-14/188264/20): - визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №979-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» згідно пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань захисту персональних даних від 27.10.2014 №73-К про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних з 05 листопада 2014 року відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України; - змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 , і вважати звільненою з 18 листопада 2014 року на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з вступом до навчального закладу. - зобов`язати Кабінет Міністрів України внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково та вирішено вийти за межі позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань захисту персональних даних від 27.10.2014 №73-К про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних з 05 листопада 2014 року відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №979 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних" в частині звільнення з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України). Зобов`язано Кабінет Міністрів України прийняти рішення, яким змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 виклавши його в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з питань захисту персональних даних з 18.11.2014 на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з вступом до навчального закладу». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кабінетом Міністрів України подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 05.06.2019 року у справі №826/7019/16, у якому Верховний Суду надав оцінку положенням Закону України «Про очищення влади», зокрема статтям 1, 3 та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону. Разом з тим, зазначене посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки, як вбачається із постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року №817/3431/14 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вирішила за необхідне відійти від правової позиції застосування норм частини третьої статті 1 та частини першої статті 3 Закону № 1682-VII, викладеної у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №826/7019/16, оскільки при вирішенні вказаної категорії справ застосуванню підлягають положення статті 8 Конвенції, тлумачення якої надано у справі "Полях та інші проти України". А отже, скаржником не викладено підстави касаційного оскарження належним чином. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №826/18788/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська