Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 285/2642/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 285/2642/21 Головуючий у 1-й інстанції: Коцюба О.М. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 29 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління національної поліції в Житомирській області на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоград-Волинського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області Ульянова Кирила Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ № 920127 від 20.05.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоград-Волинського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області Ульянова Кирила Володимировича, в якому просила: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 920127 від 20.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. та закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідачів на її користь понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12.08.2021 позовні вимоги задоволено частково. Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 920127 від 20.05.2021 року змінено в частині обраного ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. у зв`язку із скоєнням нею правопорушення за ознаками ч.2 ст.126 КУпАП, звільнивши її на підставі ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. В решті постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №920127 від 20.05.2021 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, з мірою адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 425 грн., залишено без змін. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у цій частині та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Сторони правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та 09 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУНП у Житомирській області залишено без руху та надано апелянтам строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою ГУНП у Житомирській області. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. В судове засідання сторони, повідомлені належним чином, не з`явились. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2021 відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №920127 від 20.05.2021. Із змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 20.05.2021, по вул. Шепетівська в м. Новоград-Волинський керувала моторолером Viper EX50C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а також при собі не мала поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.ч.1, 2 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 грн. Позивач, вважаючи постанову відповідача про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконною, звернулася до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Так, задовольняючи частково позовні вимоги та зменшуючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в зв`язку із скоєнням нею правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 126 КУпАП, застосувавши положення ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень підтверджується наявними у матеріалах доказами. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновками суду першої інстанції виходячи з наступних обставин. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України). Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом пункту 1.10. ПДР України учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Водночас, водієм у розумінні ПДР України є особа, яка саме керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Разом з тим, пішохід, відповідно до ПДР, це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне. Розділом 2 ПДР України встановлено права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів. Так, підпунктами «а, б та ґ » пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Водночас, частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Із системного аналізу положень диспозиції частини 1 та 2 статті 126 КУпАП слідує висновок, що об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"); 2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Отже, адміністративна відповідальність за порушення положень статті 126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним. Таким чином, основною ознакою, за якою визначається об`єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме керування такою особою транспортним засобом. Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. На підставі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 40 «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень". Так, судом встановлено, що як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано диск, на якому міститься відео з нагрудної камери відповідача - поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоград-Волинського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області Ульянова К.В. Проте, згідно з вказаними відеозаписами посадовою особою Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області зафіксовано лише процедуру оформлення адміністративного правопорушення, проте сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано. Отже, наданий відповідачем відеозапис не підтверджує, що 20.05.2021 ОСОБА_1 керувала моторолером «Viper EX50C», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Будь-які інші докази, що підтверджують керування вищевказаним транспортним засобом саме позивачем, відповідачами не надані. Колегія суддів звертає увагу, що для притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання вимог п. 2.1 ПДР поліцейський має зафіксувати саме керування особою відповідним транспортним засобом. Проте доказів того, що позивач керувала транспортним засобом відповідачем не надано. Отже, вищезазначені суб`єкти владних повноважень при винесенні рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частинами 1 та 2 статті 126 КУпАП про порушення вимог пункту 2.1 ПДР діяли поза межами вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які б доводили факт порушення водієм Правил дорожнього руху. Відтак, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Головного управління національної поліції в Житомирській області про те, що вина позивача повністю доведена зібраними у справі доказами. Таким чином, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги доводи позивача про те, що вона не керувала транспортним засобом, а вела мопед у руках, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували такі доводи. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 126 КУпАП, що виключає можливість притягнення останньої до адміністративної відповідальності, так як факт керування позивачем транспортним засобом зібраними та наданими відповідачами доказами, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, не доведено. Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, оскільки положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених зокрема частинами другою - четвертою статті 126 цього Кодексу. Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача та наявність підстав визнання протиправною та скасування постанови серії БАБ №920127 від 20.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 1 та 2 статті 126 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. і закриття провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови, про задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.ч. 1 та 2 ст.126 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоград-Волинського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області Ульянова Кирила Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ №920127 від 20.05.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 920127 від 20.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 та ч. 2 ст.126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.