Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15131/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15131/20 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ВП №63097533 від 09.12.2020 року про накладення штрафу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( далі - Відділ примусового виконання рішень в Одеській області) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ВП №63097533 від 09.12.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №420/4234/20 до відкриття виконавчого провадження, а саме: 25.08.2020 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05.03.2019 в розмірі 100% від суми підвищення, визначеної станом на 01.03.2018 р. Пояснюючи обставини проведення перерахунку пенсії у розмірі 100% підвищення з 05.03.2019 лише до 03.09.2019, ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що рішення судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, виконуються в межах покладених зобов`язань, себто до внесення змін до законодавчих норм, якими керувався суд при ухваленні рішення або до змін умов пенсійного забезпечення. На думку позивача, набрання, 04.09.2019, чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що виплата перерахованих пенсій, призначених відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» проводиться в 2019 році в розмірі 75% суми підвищеної пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, зобов`язувало його з 04.09.2019 здійснювати виплати суми підвищеної пенсії в розмірі 75%. Також позивач указав, що нарахована доплата до пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 в сумі 13 425, 35 грн буде виплачена позивачу після виділення відповідних коштів. Покликаючись на практику Верховного Суду, ГУ ПФУ в Одеській області наголошує, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відділ примусового виконання рішень в Одеській області при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження». На думку суду першої інстанції, відповідач довів обставини, що позивач без поважних причин допустив невиконання рішення суду, у порядку та спосіб, визначений рішенням суду. Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції зазначив, що судове рішення, яке належало виконати, чітко встановлювало обов`язок ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми її підвищення, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, було визнано протиправними на нечинними пункти 1, 2 Постанови №103, які встановлювали етапність виплати підвищеної пенсії. До того ж, суд першої інстанції звернув увагу, що в мотивувальній частині даного судового рішення, наводилися аргументи про протиправність застосування ГУ ПФУ в Одеській області до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що була прийнята на заміну Постанови №103 від 21.02.2018 року, оскільки у Кабінету Міністрів України відсутнє право здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії та регулювати питання строків виплати доплат до пенсії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ГУ ПФУ в Одеській області, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову. Головним доводом апеляції є виконання, покладених судовим рішенням, зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії з 05.03.2019 в розмірі 100 % від суми її підвищення, визначеної станом на 01.03.2018. Також скаржник зауважує, що невиплата нарахованої доплати до пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 в сумі 13 425,35 грн, у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, не може бути підставою для застосування штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Відділ примусового виконання рішень в Одеській області у відзиві на апеляцію зазначає про необґрунтованість її доводів та наполягає на відмові в її задоволенні. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на неналежне виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, зазначає, що застосування штрафу є своєрідним захистом прав стягувача та стимулюванням виконання рішення суду боржником. ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України. Фактичні обставини справи. 27 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 420/4235/20 про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області та визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати позивачу з 05.03.2019 суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року в розмірі 75 відсотків. Суд зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_1 з 05.03.2019 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 100% від суми її підвищення, визначеної станом на 01 березня 2018 року, із урахуванням раніше виплачених позивачу сум. 11 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд видав, у справі №420/4265/20, виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_1 з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 100% від суми її підвищення, визначеної станом на 01 березня 2018 року, із урахуванням раніше виплачених позивачу сум.. 24 вересня 2020 року, за заявою стягувача, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень в Одеській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№63097533. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Вищезазначена постанова листом від 24.09.2020 вих. №10.03-8531 була направлена на адресу ГУ ПФУ в Одеській області. ГУ ПФУ в Одеській області направило на адресу Відділу примусового виконання рішень в Одеській області лист 1500-0424-5/76452 від 07.10.2020, де повідомило про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 420/4235/20, яке набрало законної сили 21.08.2020 року. Зокрема, боржник зазначив, що ОСОБА_1 25.08.2020 проведено перерахунок пенсії з 05.03.2019 у розмірі 100% від суми її підвищення, визначеної станом на 01.03.2018. Далі, боржник, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», уточнив, що перерахунок пенсії з 05.03.2019 в розмірі 100% від суми її підвищення проведений ОСОБА_1 до 03.09.2019, а з 04.09.2019 виплата підвищеної пенсії буде проводитися стягувачу в розмірі 75 %, оскільки наведена постанова Уряду, яка набрала чинності - 04.09.2019, встановлює в 2019 році саме такий розмір. Також, у цьому листі вказано, що виплата нарахованої доплати за період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року в сумі 13425,35 грн. буде здійснена після виділення ГУ ПФУ в Одеській області коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів 09.12.2020, за результатами розгляду інформації ГУ ПФУ в Одеській області про виконання рішення, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень в Одеській області прийняв постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 5 100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Зі змісту даного документа випливає, що висновок про невиконання боржником рішення суду без поважних причин, державний виконавець зробив на підставі того, що ГУ ПФУ в Одеській області, зменшуючи стягувачу відсоток суми виплати підвищення пенсії, керувалося нормативним актом, що був визнаний в судовому порядку протиправним та нечинним. Окрім того, державний виконавець наголосив про ненадання боржником доказів відсутності коштів для погашення стягувачу заборгованості в сумі 13 425,35 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 2 червня 2016 року (надалі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з пунктами 5,6 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з положень ст. 27 Закону №1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Частина 1 статті 28 Закону №1404-VIII встановлює, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Статтею 63 Закону №1404-VIII унормовано, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Досліджуючи доводи апеляції, колегія суддів установила, що скаржник, зазначаючи про протиправність постанови про накладення штрафу, основний упор робить на тому, що існує численна практика Верховного Суду про відсутність вини органів Пенсійного фонду у невиконанні рішень судів щодо обов`язку виплати коштів за відсутності відповідного фінансування збоку держави. Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні не звинувачує позивача в тому, що нарахована ним заборгованість в сумі 13 425,35 грн. не виплачена ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю належного фінансування. Як мовилося вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник не виконав судове рішення без поважних причин, на підставі ігнорування суб`єктом владних повноважень аргументів, викладених цьому рішенні про протиправність зменшення ОСОБА_1 виплати підвищення пенсії до 75% на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», адже як доведено усталеною судової практикою, у тому числі і касаційного суду, у Кабінету Міністрів України відсутнє право здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії та регулювати питання строків виплати доплат до пенсії. Наведені доводи суду скаржник в апеляції ніяким чином не обговорює. Також, ГУ ПФУ в Одеській області не спростовує факти, викладені в оскаржуваній ним постанові про накладення штрафу, в частині застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка на момент виконання рішення суду про перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсійних виплат, була нечинною. В оскаржуваній постанові державний виконавець Відділу примусового виконання рішень в Одеській області відзначив, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/19133/19 про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправною та нечинною набрало законної сили 31.03.2020. Разом з тим, як встановлено матеріалами виконавчого провадження, виконання судового рішення щодо ОСОБА_1 проводилося 25.08.2020. Досліджуючи аргументи суду про неналежне виконання ГУ ПФУ в Одеській області як суб`єктом владних повноважень судового рішення, колегія суддів зазначає таке. Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 129 - 1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані конституційні положення знайшли своє продовження, зокрема, в статті 2, частині 2 статті 14 КАС України та в частині 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У статті 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Так, у своєму Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них. У цьому контексті також важливо згадати рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), яке є продовженням пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04). У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково покладатиметься на національні органи влади. Варто відзначити, що ігнорування Пенсійним фондом обов`язковості судового рішення, призводить до зниження довіри до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним. Тобто, складається ситуація, коли громадяни спостерігають те, що держава дозволяє собі не виконувати судові рішення і це сприймається як норма поведінки, що у подальшому призводить до зволікання боржників виконувати судові рішення. За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи, що в цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення, відсутні підстави для його скасування. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають. Керуючись статтями 287, 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ВП №63097533 від 09.12.2020 року про накладення штрафу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 30.09.2021 року.