Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2265/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8140/21 Справа № 209/2265/21 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Деркач Н.М. суддів Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря Усик А.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 червня 2021 року у справі за позовом Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна біржа "Європейська", про витребування нежитлового приміщення,- В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області С.Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна Біржа "Європейська" про витребування нежитлового приміщення. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. В апеляційній скарзі Кам`янська окружна прокуратура Дніпропетровської області просить ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, районний суд виходив з того, що з документів доданих до позову не вбачається, який саме державний інтерес потребує прокурорського захисту в судовому порядку: захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо, як того вимагає чинне законодавство України (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99). Не вбачається, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави шляхом продажу об`єктів комунальної власності, кошти за які були перераховані до державного та місцевого бюджетів. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Кам`янська міська рада, може самостійно звернутися до суду у разі порушення їх прав. Підстав для звернення керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області С.Кузьменка в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради з даною позовною заявою судом не вбачається. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Пунктом 4 ч.4 ст.185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Частиною 5 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no.2), №5447/03, §33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, №42454/02, §35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року). Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за№1697-VII. У частині 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Згідно із ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Кам`янської окружною прокуратурою на адресу Кам`янської міської ради направлялись листи з інформацією щодо порушення інтересів держави, що полягає у безпідставному набутті речових прав на нерухоме майно комунальної власності. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. За таких обставин, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Конституційний Суд України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17). Згідно до ст.327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальні громади і створені нею органи місцевого самоврядування. Статтею 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські рад та їх виконавчі органи. Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради уповноважені від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Таким чином, Кам`янська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, а саме представляти територіальну громаду міста Кам`янське та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням прав держави. Так, в позові зазначено, що на виконання рішення Кам`янської міської ради від 23.06.2017 №731-17/VII на підставі договору №1 про організацію та проведення аукціону від 23.12.2015 року укладеного між КП "ДЖО" та Товарною біржою "Європейська", останньою 05.04.2018 року проведено аукціон з продажу комунального майна - нежитлового приміщення (вбудоване приміщення №3), площею 58,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт нерухомого майна реалізовано за 329315,10 грн. В той же день, між КП "ДЖО" та переможцем аукціону ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна №0504/18/2 від 05.04.2018 року. Вказаний договір в порушення ст. 657 ЦК України не був нотаріально посвідчений, а отже є нікчемним в силу закону та таким, що не породжує жодних правових наслідків, крім його недійсності. Право власності у ОСОБА_1 не виникло та не підлягало державній реєстрації. Однак не зважаючи на це, на вказане приміщення державним реєстратором Скороход О.О., 13.06.2018 року було здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , без законних на те підстав, оскільки остання повинна була пересвідчитись, чи був договір купівлі- продажу нотаріально посвідчений, що нею зроблено не було. Таким чином державним реєстратором було грубо порушені вимоги ст.ст.9,10,18,5 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно", а тому такі рішення є незаконними. Вважає, що внаслідлок здійснення приватизації, на підставі нікчемного договору купівлі-продажу, було порушено державний інтерес, а тому вказаний об`єкт нерухомого майна повинен бути повернутий до територіальної громади м.Камянське в особі Камянської міської ради. З цих підстав, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для реалізації прокурором конституційних повноважень з представництва інтересів держави у даній справі. Оскільки вищевказані обставини безумовно завдали значної шкоди інтересам Кам`янської територіальної громади та підриває матеріальну основу місцевого самоврядування. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав громадян. За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позов прокуратури подано не в інтересах держави. Згідно ч.ч.3,5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рід. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ст.56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведено необхідності звернення з відповідним позовом в інтересах держави особі Дніпровської міської ради відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.М. Деркач Судді М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко