Постанова 4873 № 911/1442/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" вересня 2021 р. Справа№ 911/1442/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. при секретарі Загрунній Л.І.. за участю представників зазначених в протоколі від 22.09.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021р. та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021р. у справі № 911/1442/21 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом Концерну "Титан" до Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) про стягнення 502 857,98 грн ВСТАНОВИВ: Концерн "Титан" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (обласний авіаційний центр) про стягнення 669 207,41 гривень, з яких: 382 087,13 гривень пені, 200 267,15 гривень інфляційних втрат та 86 853,13 гривень 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані, тим що порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 27/01-20 від 27.01.2020 обумовленим несвоєчасним поверненням грошових коштів, отриманих за вказаним правочином. В процесі розгляду справи, позивач подав до Господарського суду Київської області заяву, згідно якої уточнив періоди нарахування пені та просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 215 737,70 грн пені, 200 267,15 грн інфляційних втрат, 86 853,13 грн 3% річних. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2021 у справі №911/1442/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) на користь Концерну "Титан" 215 737 (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень) 70 коп. пені, 200 267 (двісті тисяч двісті шістдесят сім гривень) 15 коп. інфляційних втрат, 86 853 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні) 13 коп. 3% річних та 7 542 (сім тисяч п`ятсот сорок дві гривні) 87 коп. судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/21 заяву Концерну "Титан" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) на користь Концерну "Титан" 22 855 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять ривень) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу .У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "АС" (обласний авіаційний центр) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Концерну "Титан" в задоволені позову повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 року, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Зубець Л.П., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) на рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/2 та призначено справу до розгляду на 22.09.2021 р. 15.09.2021р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржувані рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/21 без змін. Представник відповідача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/2 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, 27.01.2020 року між Концерном "Титан" (далі - позикодавець) та Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) (далі - позичальник) було укладено договір № 27/01-20 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - основний договір) відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Пунктами 2.1., 2.2., 2.4., 2.6., 3.1., 4.1., 4.2., 4.3. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 3 000 000 грн без податку на додану вартість. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безвідсотковій основі або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами. Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк до 2 (двох) місяців, починаючи з 27 січня 2020 року, до 27 березня 2020 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Строк повернення позики, установлений у пункті 2.4. цього договору, може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється окремим додатком до цього договору, який підписується уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 27/01-20 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.01.2020 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кошти у розмірі 3 000 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 579 від 27.01.2020, яка міститься в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2021 позивачем направлено претензію № 19/01-20211, згідно якої останній просив відповідача протягом 14 календарних днів з дати отримання претензії повернути всю суму фінансової допомоги, з урахуванням пені та інфляційних збитків, за прострочення виконання зобов`язань в сумі 3 480 297,48 грн. Копія вказаної претензії з доказами її направлення відповідачу. 16.03.2021 відповідач повернув на поточний рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 3 000 000,00 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копію виписки з банку. Разом з цим, Концерн "Титан" зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого позивач (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), просить стягнути: - 86 853,13 грн 3% річних нарахованих за період з 28.03.2020 до 15.03.2021 на 3 000 000,00 грн боргу, - 200 267,15 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 28.03.2020 до 15.03.2021 на 3 000 000,00 грн боргу, - 215 737,70 грн пені, нарахованих за період з 28.03.2021 до 28.09.2020 на 3 000 000,00 грн боргу. В обгрунтування апеляційної скарг, відповідач зазначає, що правовідносини з надання фінансової допомоги, які існували між сторонами на підставі вказаного договору, не передбачають у будь-якій формі плату за тимчасове користування грошовими коштами, тому позивач вправі був вимагати повернення лише суми фінансової допомоги без будь-яких додаткових сплат. Також, відповідач стверджує, що пунктом 3.1. договору визначено, що штрафна санкція установлюється за "прострочення терміну оплати за договором". Натомість, згідно предмету договору, жодна із сторін не має будь-яких зобов`язань з оплати, а тому відповідальність за порушення зобов`язань оплати не кореспондується з відповідним основним зобов`язанням. Під терміном "оплата" відповідач вважає здійснення винагороди за користування грошовими коштами у вигляді процентів, зокрема згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики. Тоді як, відповідно до ст. 14.1.206 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Так, за доводів відповідача, термін "оплата" не є тотожним до термінів надання (позики), повернення (позики), перерахування (грошових коштів) та подібних, отже, терміном "оплата" позначається здійснення винагороди за що-небудь. Як зазначає відповідач, позивачем у позовній заяві не зазначено норму закону, на підставі якої передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, якщо таке нарахування не передбачено в самому договорі. Натомість стверджує, що до позики у грошовій формі застосовуються лише положення ст. 625 ЦК України, а сплата неустойки не передбачена. Отже, якщо застосовувати до даного договору положення законодавства про договір позики, то слід враховувати, що законом не передбачено нарахування неустойки за несвоєчасне повернення грошової позики. До того ж, відповідачем зазначено, що з огляду на умови п. 2.2. договору, не підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, оскільки інфляційні втрати є фактично компенсацією, а 3% річних є платою за користування грошовими коштами. Крім того, як відповідач зазначає, Концерн "Титан" володіє 25% акцій ПрАТ "АС" (обласний авіаційний центр), а тому, надаючи поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, позивач усвідомлював відповідні ризики і погоджувався з тим, що будь-які його втрати не будуть оплачені в будь-який спосіб. Разом з тим, відповідач стверджує, що позивач не вказав якими правовими нормами урегульоване, передбачене у договорі зобов`язання, з яким кореспондується пеня, як забезпечувальне зобов`язання та не навів жодних заперечень щодо посилання відповідача на ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що неустойка застосовується за несвоєчасне повернення речей, визначених родовими ознаками, тоді як на думку відповідача, до позики у грошовій формі застосовується лише положення ст. 625 ЦК України, а сплата неустойки не передбачена. Своєю чергою, позивач зазначив про те, що умовами договору передбачено, за прострочення терміну оплати за договором сплату пені, яка до того ж не є вимогою оплати за користування коштами. Крім того, позивач зауважив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також, позивач посилається на те, що та обставина, що грошові кошти за договором надійшли від Концерну "Титан", який є власником 25% акцій ПрАТ "АС" (обласний авіаційний центр), не виключає обов`язку відповідача, як боржника у спірних правовідносинах, компенсувати наслідки інфляційних процесів, які відбулись за час його прострочення оплати за договором. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором позики. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з положенням статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Щодо посилання відповідача на те, що у позивача відсутні права на стягнення пені суд зазначає наступне. Враховуючи те, що пеня за прострочення терміну оплати передбачена умовами договору та нормами закону та не є платою за користування коштами, а є способом захисту від невиконання зобов`язань, є правомірним застосування до Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) відповідальності за порушення зобов`язання за договором № 27/01-20 від 27.01.2020 з повернення фінансової допомоги в установлений договором строк у вигляді пені. Відповідно до умов договору, останнім днем виконання зобов`язання є 28.09.2020. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором та порушення строків повернення коштів, позивач просить стягнути з відповідача 215 737,70 грн пені, нарахованої за період з 28.03.2020 по 28.09.2020 на суму боргу 3 000 000,00 грн. Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, згідно якої умова договору щодо нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України. Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, дійшла висновку, що судом правомірно задоволено вимогу про стягнення з відповідача 215 737,70 грн пені за період 28.03.2020 по 28.09.2020 Щодо посилання відповідача, що у позивача відсутні права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне. Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 924/556/20. З системного аналізу ч. 1 ст. 1050 ЦКУ слідує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦКУ. Тобто законодавець чітко передбачає предмет вимоги до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а саме стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Вбачається, що в даних відносинах норма ч. 1 ст. 1050 ЦКУ має значення спеціальної відносно норми ч. 1 ст. 1048 ЦКУ і тому підлягає застосуванню, оскільки йдеться про правові наслідки порушення договору в разі несвоєчасного повернення позики. Оскільки предметом договору позики виступають грошові кошти, то як правові наслідки порушення договору застосовуються вимоги за ст. 625 ЦКУ. Отже, наведеним спростовуються доводи відповідача щодо неможливості нарахування 3% та інфляційних втрат. Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором та прострочення виконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині 3% річних в розмірі 86 853,13 грн за період з 28.03.2020 по 15.03.2021 та 200 267,15 грн інфляційних втрат за період з 28.03.2020 по 15.03.2021 на суму боргу 3 000 000,00 грн. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в розумінні положень Цивільного кодексу України поняття "оплата" використовується з метою позначення внесення плати, платежу за що-небудь, а тому не може вважатися винагородою за користування коштами у вигляді відсотків в розрізі спірних правовідносин, відтак наведеним спростовуються доводи відповідача в частині невірного застосування норм матеріального права, оскільки вони зводяться до довільного тлумачення положень. Також, відповідач просить суд скасувати додаткове рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2021 року справі № 911/1142/21. 13.07.2021 через канцелярію Господарського суду м. Києва від Концерну "Титан" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 66 650,00 грн. 22.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «АС» (обласний авіаційний центр) надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні зазначеної заяви Концерну «Титан». Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2021 у справі №911/1442/21 заяву Концерну "Титан" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) на користь Концерну "Титан" 22 855 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять ривень) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу .У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021р. у справі № 911/1442/21, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов уточнений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. До уточненого попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано ордер серії АІ № 1114038 від 30.06.2021, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5223/10 від 08.10.2014, копію договору про надання правової допомоги № 06/21 від 21.06.2021 укладеного між Концерном «Титан» та адвокатом Коваленко Наталією Олександрівною, додатку 1 до вказаного договору, докази направлення зазначеного розрахунку з додатками на адресу відповідача. 07.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, згідно якого відповідач, зокрема вважає, що розрахунок позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу не може враховуватись судом з огляду на те, що позивач фактично не уточнив розрахунок, а додав інший вид судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, який не було зазначено позивачем у позовній заяві. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути а репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Титан», звертаючись до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (обласний авіаційний центр) про стягнення 669 207,41 грн заборгованості, повідомив суд про те, що ним понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 10 038,13 грн та станом на дату подання позовної заяви позивач не очікує понести додаткові витрати. Подаючи до суду уточнений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які Концерн «Титан» поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив, що до початку підготовчого засідання останній звернувся за професійною правничою допомогою для підготовки відзиву та представництва інтересів в суді, у зв`язку з чим очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 650, 00 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Судом встановлено, що на час подання позовної заяви до суду позивачем не було підписано з адвокатом договір про надання професійної правничої допомоги, а тому сума судових витрат, заявлених у позовній заяві, становила 10 038,13 грн, що складалась із судового збору. У зв`язку із запереченням відповідача проти позову, у позивача з`явилась необхідність звернутися за професійною правничою допомогою для підготовки відзиву та представництва інтересів позивача в суді, у зв`язку з чим сума судових витрат склала 76 688,13 грн (10 038,13 грн - судовий збір, 66 650,00 грн витрати на професійну правничу допомогу), що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, вказаному у позовній заяві та не обґрунтовано позивачем. Як зазначалось вище, після прийняття рішення у даній справі, позивачем подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66650, 00 грн. Відповідно до п. п. 1.1.1., 1.1.2., 1.2., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.5., 2.1.6. договору № 06/21 про надання правової допомоги від 21.06.2021, укладеному між Концерном «Титан» та адвокатом Коваленко Наталією Олександрівною, (далі - договір) предметом цього договору є: надання адвокатом правової допомоги клієнту та представництво клієнта в будь-яких судах, зокрема, в Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, у Касаційному господарському суді у складі Верховного суду у справі № 911/1442/21 за позовом Концерну «Титан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (обласний авіаційний центр) про стягнення грошових коштів. Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності. Складання заяв по суті справи, процесуальних та будь-яких інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта (запитів, заяв, скарг, у тому числі апеляційних та касаційних скарг, тощо). Надання правової допомоги здійснюється у таких формах: представництво клієнта та надання правової допомоги в судах всіх інстанцій у справі № 911/1442/21; представництво інтересів клієнта перед юридичними та фізичними особами незалежно від форми власності і підпорядкування; юридичні консультації; розробка та правовий аналіз договорів і документів клієнта; інші види послуг, які пов`язані з наданням клієнту правової допомоги, за виключенням послуг, передбачених п. 5.2. цього договору. Адвокат має право: складати, підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви, скарги, в тому числі апеляційні та касаційні скарги; сплачувати за клієнта судовий збір, складати, підписувати та подавати відзиви на позовні заяви, відповіді на відзив, надавати пояснення та відповіді на пояснення третіх осіб; складати, підписувати та подавати заяви і клопотання, заперечення проти заяв і клопотань, засвідчувати своїм підписом копії документів; змінювати предмет та підстави позову; відмовлятися від позову та подавати заяви про закриття провадження у справі; звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права та інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, у тому числі апеляційної та касаційної інстанції, зокрема, у Верховному Суді; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, надавати усні та письмові пояснення; заявляти клопотання; ознайомлюватись з документами; знайомитися з матеріалами справ та кримінальних проваджень, робити з них витяги, виписки, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися усіма іншими процесуальними правами і обов`язками, встановленими законом; складати та підписувати заяви по суті справи та процесуальних питань без обмежень, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до п. п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 3.6., 4.1. договору, гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, які попередньо узгоджені між сторонами. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг, який підписується сторонами протягом 5 (п`яти) днів з дня прийняття судом рішення у справі. Попередній (орієнтовний) розрахунок вартості правничої допомоги за цим договором наведений у додатку № 1 до цього договору. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до набрання чинності рішенням суду у справі № 911/1442/21, а якщо рішення підлягатиме примусовому виконанню до закінчення виконавчого провадження. Відповідно до додатку № 1 від 21.06.2021 до договору № 06/21 про надання правової допомоги від 21.06.2021, сторони погодили попередній (орієнтовний) розрахунок вартості правничої допомоги за цим договором, який становить 66 650,00 грн та складається з: 1) Консультації клієнта (Концерн «Титан») (1 година) 2 700,00 грн; 2) Аналізу позовної заяви Концерну «Титан» до ПрАТ «АС» (обласний авіаційний центр) про стягнення коштів та усіх наданих Концерном «Титан» документів (Договору № 27/01-20 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.01.2020, претензії Концерну «Титан» від 19.01.2021, платіжних доручень) (2 години) 5 400,00 грн; 3) Аналізу чинного законодавства, судової практики в аналогічних справах (4 години) 10 800,00 грн; 4) Консультування клієнта, опрацювання та узгодження правової позиції у справі (2 години) 5 400,00 грн; 5) Складання відповіді на відзив ПрАТ «АС» (обласний авіаційний центр) (3 години) 8 100,00 грн; 6) Направлення відповіді на відзив відповідачу та до Господарського суду Київської області (1 година) 1 000,00 грн; 7) Ознайомлення з матеріалами справи в суді (2 години) 5 400, 00 грн; 8) Витрат адвоката на копіювання, друк, сканування, поштові відправлення, конверти, марки (1 година) 1 750,00 грн; 9) Підготовка заяви про зменшення позовних вимог, направлення її до суду та копії відповідачу (2 години) 5 400,00 грн; 10) Витрат адвоката на приїзд з м. Ірпінь до м. Києва за місцезнаходженням позивача (4 години) 1 800,00 грн; 11) Участь адвоката в судових засіданнях під час розгляду справи в Господарському суді Київської області (6 годин) 16 200,00 грн; 12) Отримання копії судового рішення Господарського суду Київської області (1 година) 2 700,00 грн. 22.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області, від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого останній вважає зазначений розмір витрат необґрунтованим, таким, що не відповідає принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення судових засідань у справі, її складності, а обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат. Також відповідач зазначає, що надані позивачем, на підтвердження понесених Концерном «Титан» витрат на професійну правничу допомогу, акт приймання-передачі послуг від 09.07.2021, копія рахунку-фактури № 01/07 від 09.07.2021 та копія платіжного доручення № 254 від 09.07.2021 не свідчать про безумовне здійснення оплати на користь Коваленко Н.О. в якості оплати послуг за надання професійної правничої допомоги адвокатом. Зокрема, рахунок-фактура в реквізитах виконавця хоч і містить зазначення отримувача як «Адвокат Коваленко Наталія Олександрівна», але зміст платіжного доручення викликає у відповідача сумніви, що грошові кошти перераховані Коваленко Н.О. саме як адвокату, що здійснює незалежну професійну діяльність індивідуально, а не фізичній особі на особистий рахунок. Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Враховуючи те, що позивачем, на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, надано суду договір про надання правової допомоги, додаток № 1 до вказаного договору, акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги, рахунок-фактуру та платіжне доручення з відміткою банку та призначенням платежу «Оплата за договором про надання правової допомоги», у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних документів як доказів на підтвердження понесених судових витрат. Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що грошові кошти за платіжним дорученням № 254 від 09.07.2021 з призначенням платежу «Оплата за договором № 06/21 від 21.06.2021 про надання правової допомоги, згідно рахунку № 01/07 від 09.07.2021» перераховані фізичній особі на особистий рахунок, а не адвокату Коваленко Н.О. в якості оплати за надання професійної правничої допомоги. До того ж, відповідач зауважує, що адвокат позивача був залучений після подання позовної заяви Концерном «Титан», коли предмет та правові підстави позову вже були визначені. Отже, підготовка адвоката до надання правової допомоги у цій справі не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось. Одночасно з цим, вже після подання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву, в якій було зазначено про необґрунтованість заявлених сум, що підлягають стягненню, представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка фактично відповідає позиції, викладеній у відзиві. Відповідач зазначає, що виправлення недоліків, допущених при складанні позову не повинно включатись до судових витрат, що покладаються на іншу сторону. Також, за ствердженням відповідача, акт приймання-передачі послуг від 09.07.2021 за договором № 06/21 про надання правової допомоги від 21.06.2021 містить послуги, витрати на які необґрунтовані з точки зору можливої витрати часу адвоката на виконання такої роботи, так і на їх реальності, зокрема: - консультування клієнта (п. 1 та п. 4 таблиці акту приймання-передачі послуг (далі - таблиця) включено двічі; - аналіз чинного законодавства, судової практики в аналогічних справах, опрацювання та узгодження правової позиції у справі (п. 3, п. 4 таблиці) не передбачав затрат значного обсягу часу, оскільки правова позиція вже була сформована в позовній заяві, а судова практика, з точки зору правових підстав позову, не є різноманітною та такою, що вимагала детального аналізу; - витрати на направлення процесуальних документів, копіювання, друк, сканування, поштові конверти, відправлення, витрати на приїзд за місцезнаходженням позивача, прибуття в судові засідання (п. п. 6, 8, 10 таблиці) не підтверджені належними доказами; - участь адвоката в судових засіданнях (п. 11 таблиці) не відповідає дійсній кількості проведених судових засідань з участю адвоката Коваленко Н.О. та їх тривалості; - отримання копії судового рішення (п. 12 таблиці) не могло бути включеним у перелік наданих послуг, оскільки на момент прийняття-передачі послуг за договором № 06/21 про надання правової допомоги від 21.06.2021 повного тексту рішення складено не було. Як встановлено судом в рішенні Господарського суду Київської області від 09.07.2021 у справі № 911/1442/21, відповідачем до порушення провадження у справі повністю сплачено суму основної заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 27/01-20 від 27.01.2020 у розмірі 3 000 000,00 грн, що підтверджується випискою з банку від 19.03.2021. Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору надання поворотної фінансової допомоги. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо обставин повернення поворотної фінансової допомоги або належності/неналежності виконаних зобов`язань за договором, судова практика є сталою (враховуючи, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі), а для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором, де останній мав дослідити умови договору, перевірити суму нарахованих позивачем у позовній заяві пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи те, що адвокат вступив у справу вже після подання позову до суду. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Незважаючи на значну суму позову 502 857,98 грн, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Згідно із частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено клопотання про стягнення розміру 22 855,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні ухвалення додаткового рішення не надав. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство "АС" (обласний авіаційний центр). Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АС" (обласний авіаційний центр) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2021р. у справі № 911/1442/21 - без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "АС" (обласний авіаційний центр).

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2021р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова