Постанова 4873 № 910/17681/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" вересня 2021 р. Справа№ 910/17681/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Кропивної Л.В. при секретарі Реуцькій Т.О. За участю представників: від позивача: не з`явився від відповідача: Зінченко С.В. (довіреність №03/09 від 03.09.2021) розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Аіко Груп» про стягнення 30 884,60 грн.,- В С Т А Н О В И В: Позов заявлено про стягнення з відповідача 30 884,60 грн. з яких 28 449,60 грн. становить сума основного боргу, 1 815,76 грн. пені, 199,14 грн. інфляційних втрат та 380,10 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідачу поставлено товар неналежної якості (блок управління DIGI STAR RD2500V, Part number 407227), з огляду на що позивач має право на повернення перерахованих в рахунок оплати такого товару грошових коштів, а також стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2021, повний текст якого складений 24.05.2021, у справі № 910/17681/20 відмовлено повністю в задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб, дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували доводи позивача про те, що відповідач поставив йому інший товар, ніж передбачено таким договором, а відтак доводи позивача про те, що відповідачем порушені вимоги щодо асортименту товару не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Вказаного висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на наступне: - доказів направлення позивачем відповідачу претензії № 0720-Ю04 від 24.07.2020 матеріали справи не містять, з огляду на що відсутні докази відмови позивача від отриманого товару; - надана позивачем роздруківка скріншотів електронних повідомлень в мессенджері не може бути прийнята до уваги, оскільки відсутні докази погодження між сторонами вчинення переписки шляхом електронних месенджерів, зокрема, мессенджеру Viber, а зі скріншотів не вбачається між ким проводилась така переписка, з яких номерів телефону, яких правовідносин та між якими суб`єктами господарювання стосується; - з т. 1 арк. справи 54 не вбачається коли, ким, де зроблені фотографії, що саме на них зображено та чи зафіксовано зображення саме того, на що вказує позивач, з огляду на що такі кольорові роздруківки фотографій не приймаються судом; - надані позивачем експрес-накладні Нової Пошти (т. 1 арк. справи 55-58) не містять інформації про те, що саме містилось в таких відправленнях, а опис відправлення «запчастини» свідчить лише про те, що у відправленні містились запасні частини будь-чого (апарата, механізму, тощо). Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення 28 449,60 грн., недоведеність якої встановлено судом, з огляду на що такі вимоги так само задоволенню не підлягають. При цьому судом першої інстанції додатково враховано приписи ч. 3 ст. 549, п. 1 ст. 546, п. 1 ст. 547, ч. 2 ст. 551 ЦК України та те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, умовами якого сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені. Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 30 844,60 грн., з яких: 28 449,60 грн. основна заборгованість; 1 815,76 грн. пеня; 199,14 грн. борг з урахуванням індексу інфляції; 380,10 грн. річних. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що: при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції нез`ясовно обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є недоведеними. У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що: - висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували доводи позивача про те, що відповідач поставив йому інший товар є хибними, так як відповідач в своєму клопотанні про долучення доказів від 08.02.2021, сам же підтвердив те, що поставив позивачу блок управління DIGI STAR RD2500V, в той час як позивач замовляв, та зробив попередню оплату саме за блок управління KDW-340; - висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів відмови позивача від отриманого товару, так як не надано доказів направлення позивачем відповідачу претензії, є хибними, оскільки в позовній заяві позивач вказав, що надіслав на адресу відповідача лист-рекламацію вих.№ 0720-Ю04 від 24.07.2020 з проханням прийняти не належний товар та повернути перераховані позивачем кошти. Вказаний лист надісланий звичайним листом Укрпоштою, та відповідно не має матеріального підтвердження цього факту. Водночас додатково цей лист надсилався електронною поштою на офіційні електронні адреси відповідача, які містяться на офіційному сайті останнього; - суд першої інстанції не прийняв фотографії надані позивачем, посилаючись на те, що з них не вбачається коли, ким, де зроблені фотографії, та що саме на них зображено, але у відповіді на відзив від 21.12.2020, до якого було додано фотографії, у вигляді додатку, детально описувались вказані фотографії, та що саме на них зображено. До того ж, відповідач в своєму клопотанні про долучення доказів від 08.02.2021, підтвердив те, що поставив позивачу саме блок управління DIGI STAR RD2500V, Part number 407227 фотографії якого позивачем і надані суму; - суд першої інстанції не дослідив та не прийняв як доказ надані позивачем товаро-транспортні накладні Нової Пошти зі змісту яких можна дійти висновку про те, коли саме позивач отримав неналежний товар та коли повернув його відповідачу, та прослідкувати причинно-наслідковий зв`язок подій, які в подальшому призвели до звернення позивача до суду для захисту своїх інтересів. З приводу того, що у вказаних накладних вказано «запчастини», то позивач не міг вказати що саме пересилається, так як дану інформацію зазначають працівники Нової Пошти, та завжди вказують загальними поняттями, а не детально описують вміст відправлення; - суд першої інстанції не врахував відомості викладені позивачем в клопотанні від 16.03.2021, в якому описано момент замовлення позивачем товару у відповідача, а також, в якості доказів надано скріншоти електронних листів замовлення блоку управління KDW-340; - суд першої інстанції безпідставно визнав встановленим факт отримання позивачем блоку управління KDW-340, який останній замовив у відповідача, так як матеріали справи містять інформацію про те, що відповідач поставив інший товар, а саме - блок управління DIGI STAR RD2500V, Part number 407227 Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу у справі №910/17681/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 19.07.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суд про залишення апеляційної скарги без руху подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20, справу призначено до розгляду на 28.09.2021 об 11 год. 00 хв. 20.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що: - позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, так як надані позивачем роздруківки електронного листування, та інші роздруківки знімків не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) через відсутність у вказаних документах обов`язкового реквізиту - електронного підпису; - відповідач у повному обсязі виконав всій обов`язок щодо поставки товару позивачу що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № УТ-417 від 12.03.2020, копія якої міститься у матеріалах справи; - питання приймання-передачі товару врегульовані Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7, проте позивач не дотримався порядку приймання товару неналежної якості, який встановлений цією інструкцією, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні, 28.09.2021 року представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивача, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № УТ-128 від 22.01.2020 на сум у 28 449,60 грн. (а.с.8 т.1) за яким оплаті підлягала поставка відповідачем позивачу Блоку управління KDW-340, артикул А7040259 у кількості 1 шт. Вказаний рахунок позивачем оплачено 29.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 20240 від 29.01.2020 на суму 28 449,60 грн. з призначенням платежу «за запасні частини згідно рахунку №128 від 22.01.20 у т.ч. ПДВ-20%-4 741,60 грн.». Вказані обставини сторонами не заперечуються. Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що: - в березні 2020 року позивач через перевізника товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» отримав від відповідача блок управління DIGI STAR RD2500V, Part number 407227 (тобто не погоджений сторонами у рахунку товар - примітка суду), та в телефонному режимі повідомив представника відповідача про те, що отриманий товар не відповідає технічним та фізичним характеристикам замовленого позивачем товару; - в подальшому, за погодженням з представником відповідача, позивач повернув неналежний товар, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався в найкоротший строк поставити на адресу позивача замовлений блок управління кормозмішувача KDW-340 до техніки KUHN; - 20.07.2020 позивач знову отримав від відповідача блок управління DIGI STAR RD2500V, Part number 407227 та первинні документи (видаткову накладну № УТ-417 від 12.03.2020 і рахунок на оплату № УТ-128 від 22.01.2020, в яких зазначено: «Артикул - А7040259 Блок управління KDW-340»; - 24.07.2020 позивач направив відповідачу лист-рекламацію вих.№ 0720-Ю04 (а.с.12 т.1) з проханням прийняти не належний товар та повернути перераховані позивачем кошти, але до цього часу відповідач відповіді не надав; - в телефонному режимі відповідач відмовився приймати неналежний товар та повертати позивачу кошти. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що ним у повному обсязі виконано свій обов`язок щодо поставки товару позивачу, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № УТ-417 від 12.03.2020, копія якої міститься у матеріалах справи та на те, що позивачем порушено, визначений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 порядок прийняття товару неналежної якості. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що: - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). - правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. З огляду на обставини справи та враховуючи викладені вище приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення вищевказаних рахунку та його оплати у спрощений спосіб укладено договір поставки, за якими позивач зобов`язався поставити товар (блок управління KDW-340, артикул А7040259), а відповідач - прийняти його та оплатити. Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Щодо обставин поставки товару колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 2 ст. 664 ЦК України). У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія видаткової накладної № УТ-417 від 12.03.2020 на суму 28 449,60 грн. (а.с.11 т.1) згідно з якою відповідач поставив позивачу товар - Блок управління KDW-340» артикул А7040259 у кількості 1 шт. Позивач у відповіді на відзив не заперечує факт підписання ним вказаної видаткової накладної, проте зазначає, що вказану накладну ним було підписано у липні 2020 року при повторній поставці неякісного товару, а її підписання та прийняття товару неналежної якості було ним вчинено для того, щоб мати можливість звернутися до суду за захистом своїх інтересів, так як позивач не мав на руках ані договору, ані первинних документів, ані самого товару. Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає про наступне. За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. При цьому згідно з абзацом 3 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції. Водночас вимоги щодо обов`язкових реквізитів первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції встановлені в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» згідно з якою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо. Наявна у матеріалах справи видаткова накладна № УТ-417 від 12.03.2020 на суму 28 449,60 грн. (а.с.11 т.1) містить всі обов`язкові реквізитів первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції, а відтак є належним доказом на підтвердження факту поставки відповідачем позивачу визначеного у вказані накладній товару, а саме - Блоку управління KDW-340» артикул А7040259 у кількості 1 шт. При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не був позбавлений права відмовиться від підписання такої накладної або підписати її із зауваженнями про якість товару. Колегія суддів приймає до уваги і те, що факт поставки відповідачем позивачу товару власне ним не заперечується, проте останній стверджує, що відповідач поставив позивачу інший товар, тобто фактично поставив товар неналежної якості. Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір поставки не містить посилань на те, в якій спосіб має проводитися приймання товару за якістю, з огляду на що, відповідно до приписів чинного законодавства, до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати приписи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Так, Інструкцією П-7 встановлено, що: - при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності та складання акта є обов`язковою. При іногородньому постачанні виклик представника виготовлювача (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акта є обов`язковими (п. 16); - в повідомленні про виклик, направленому виробника (відправника), має бути зазначено: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримана; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції (п. 17); - повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год., а в відношенні товару, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами або договором (п. 18); - при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на односторонню приймання продукції (п. 20); - за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності. (П. 29); - акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згідне із змістом акта, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, що містить дані, що не відповідають дійсності. Якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації (п. 30). Аналогічні за змістом положення містіть й Інструкція № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю». Виходячи зі змісту Інструкцій № П-6 та № П-7, у випадку виявлення факту поставки неякісного товару або товару, який не відповідає по кількості замовленому, і якщо таке передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі, одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника). Оскільки умовами укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки обов`язковість такого виклику сторонами не встановлено, відповідно до положень Інструкцій № П-6 та № П-7, у випадку виявлення факту поставки відповідачем неякісного товару або товару, який не відповідає по кількості замовленому, позивач мав проводити приймання такого товару за участю представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, а у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик, - проводити перевірку за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості. Докази складення належним чином оформлених документів щодо наявності недоліків у поставленому відповідачем товару матеріали справи не містять. Як встановлено вище, в силу положень ГПК України саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто в цьому випадку саме позивач повинен довести, що має право вимагати повернення передоплати в розмірі 28 449,60 грн. з тих підстав, що відповідач не виконав всій обов`язок щодо поставки товару (Блоку управління KDW-340, артикул А7040259 у кількості 1 шт.), а саме поставив товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав. З огляду на викладені вище обставини, а також враховуючи відсутність належними чином оформлених документів щодо наявності недоліків у товарах, поставлених за спірною видатковою накладною, колегія суддів вважає доведеними факт поставки позивачем відповідачу товару, а саме - Блоку управління KDW-340» артикул А7040259 у кількості 1 шт. за видатковою накладною № УТ-417 від 12.03.2020 на суму 28 449,60 грн. (а.с.11 т.1) За таких обставин підстави для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 28 449,60 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін. Враховуючи те, що вимоги про стягнення 1 815,76 грн. пені, 199,14 грн. інфляційних втрат та 380,10 грн. 3 % річних не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін. При цьому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для стягнення пені у даному випадку відсутні і з огляду на приписи ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 2 ст. 551 ЦК України згідно з якими правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі та те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, умовами якого сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені. Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин прийняття позивачем без зауважень поставленого відповідачем товару та, відповідно, відсутності відповідних доказів на підтвердження поставки товару неналежної якості. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/17681/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/17681/20 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 30.09.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді Є.Ю. Пономаренко Л.В. Кропивна