Постанова Херсонський апеляційний суд № 652/641/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 652/641/21 Головуючий в І інстанції: Дригваль В.М. Номер провадження: 22-ц/819/1815/21 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Майданіка В.В., суддів: Кутурланової О.В., Орловської Н.В. секретар Давиденко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 23 липня 2021 року, у складі судді Дригваль В.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И В : 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій, уточнивши вимоги відповідною заявою від 22 липня 2021 року (а.с.29), просила видати обмежувальний припис на строк шість місяців стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: - заборонити наближатися до неї і її дитини, а також до місця її фактичного проживання ближче, ніж на 100 метрів; - заборонити переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати її місцезнаходження і місцезнаходження її дитини; - заборонити вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Заява мотивована наступним. Вона з ОСОБА_2 з 07.10.2015 року по 28.01.2021 року знаходилася у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року за її позовом від 24.02.2020 року. Від спільного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їхня сім`я розпалася через протиправну поведінку її колишнього чоловіка, який з жовтня 2019 року почав вживати наркотичні засоби, зловживати спиртними напоями. Так, наприкінці жовтня 2019 року вчинив вдома за місцем їхнього постійного проживання та реєстрації ( АДРЕСА_1 ) сварку та бійку - домашнє насильство, погрожував фізичною розправою, вигнав її з квартири. У зв`язку з зазначеним вона була змушена ночувати разом з двохрічною дитиною на сходинковому майданчику, бо іти їй було нікуди. Телефон заінтересована особа попередньо відібрав. За даним фактом вона нікуди не зверталася, повідомляла тільки своїх батьків та батькам ОСОБА_2 . В подальшому в ніч з 16 на 17.01.2020 року ОСОБА_2 вдруге вчинив домашнє насильство відносно неї та їхньої дитини. Обставини домашнього насильства нею детально викладено у її заяві від 17.01.2020 року у Центрі у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва, а потім проходила реабілітацію в цьому центрі та відвідувала юрисконсульта і практичного психолога - 13 консультацій. Крім того, 31.01.2020 року вона надавала письмові пояснення у відділенні поліції №1 Подільського УП ГУ НП у м. Києві, за яким 27.02.2020 року було складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Даний протокол неодноразово направлявся на доопрацювання і лише 07.12.2020 року Подільським районним судом м. Києва справу було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. В зв`язку з чим, 22.06.2021 року нею було подано апеляційну скаргу. Всі погрози ОСОБА_2 вона сприймає серйозно, оскільки в нього є мисливська рушниця, яка зберігається у сейфі в квартирі його батьків за адресою АДРЕСА_2 . 17.01.2020 року вона зібрала необхідні для неї та дитини речі і, купивши квиток на поїзд, поїхала до батьків, в смт. Високопілля Херсонської області, залишивши у Києві спільно набуте у шлюбі майно: 1-кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3 , разом з меблями та побутовою технікою. 28.01.2020 року вона разом зі своєю дитиною повернулася у м. Київ, звернулася і отримала притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства, де проживала разом з дитиною з 28.01.2020 року по 13.02.2020 року, водила дитину до дитячого садочка, займалася пошуками роботи. Водночас вона за допомогою юриста Центру у справах сім`ї та жінок склала і подала позовні заяви: --- про розірвання шлюбу (справа № 758/2429/20); --- про стягнення аліментів на утримання дитини (справа № 758/1619/20); --- про її утримання до досягнення дитиною 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа № 758/3514/20). У лютому 2020 року ОСОБА_2 знайшов її місце перебування у притулку та викрав у неї дитину, в зв`язку з чим вона зверталася до поліції. Таким чином, вважає, що вона і її дитина є особами, які постраждали від домашнього насильства. Через зазначені протиправні дії ОСОБА_2 вона була вимушена 13.02.2020 року разом з дитиною поїхати до своїх батьків, що проживають в смт. Високопілля Херсонської області. Але на цьому ОСОБА_2 не зупинився і приїздив до місця проживання її батьків і під час прогулянки наодинці з нею і сином почав погрожувати фізичною розправою у випадку її звернення до будь-яких органів та зчинив сварку в присутності її батьків з лайливими образами та принижуваннями її гідності, вів себе дуже агресивно, про що засвідчено в її заяві від 01.07.2020 року до Високопільського ВП Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області. На даний час у провадженні Подільського суду м. Києва перебуває справа про поділ спільно нажитого майна (квартира, меблі та побутова техніка), і коли вона повертається до м. Києва для участі у засіданнях, ОСОБА_2 разом зі своїм батьком ОСОБА_4 на своєму автомобілі слідкує за нею, чіпляється до неї і її дитини, провокує сварку, погрожує. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо неї необхідно до ОСОБА_2 застосувати вказаний обмежувальний припис на строк 6 місяців. Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 23 липня 2021 року у задоволенні вимог за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано доказів вчинення заінтересованою особою домашнього насильства відносно неї та малолітньої дитини, зокрема з жовтня 2019 року по липень 2020 року, як наслідок не встановлено ризиків настання насильства у майбутньому. Також суд виходив з того, що твердження заявниці про те, що підставою розірвання шлюбу між ними було, зокрема, вчинення домашнього насильства заінтересованою стороною, спростовується самим же рішенням суду про його розірвання. Також і рішення суду про стягнення аліментів не підтверджує факту вчинення домашнього насильства заінтересованою стороною. Також суд виходив з того, що надана заявницею довідка за №01-16/02 від 01.06.2020 року Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва про відвідування юрисконсульта та практичного психолога з 06.12.2019 року по сьогоднішній день (тобто на день видачі довідки 01.06.2020 року), засвідчує лише наявність конфліктних взаємовідносин між сторонами, проте не підтверджує конкретних фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у будь-якій формі. Також суд виходив з того, що зазначення заявницею факту викрадення її дитини з притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства, де вона проживала з 28.01.2020 року по 13.02.2020 року, до уваги не приймається, оскільки не підтверджено належними доказами. Натомість, як зазначив суд, з даного факту вбачається наявність між батьками спору про визначення місця проживання дітей та порядку участі у їх вихованні, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї. Також суд виходив з того, що звернення заявниці із завою від 01.07.2020 року до Високопільського відділу поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області не мало за собою наслідком притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.1722 КУпАП, і взагалі відсутні відомості про його притягнення до будь-якої відповідальності за вказаним фактом. В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її заяви про видачу вказаного обмежувального припису. При цьому послалася на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема зазначила, що судом не було прийнято до уваги те, що події, які підпадають під визначення домашнього насильства, вчинені ОСОБА_2 , наведені нижче:

1. Кінець жовтня 2019 року - в стані токсичного сп`яніння вчинив сварку з бійкою та відібрав засоби зв`язку, зачинившись у квартирі, через що вона з сином (2,5 років) лишилася уночі на сходовому майданчику;

2. Події 17 січня 2020 року з застосуванням фізичної сили та змушуваннями покинути квартиру її разом з дитиною (справа знаходиться в Київському апеляційному суді, копія скарги додається). Розгляд справи перенесено через неявку кривдника. 3. 7 лютого 2020 року 2 виклики поліції "102" через навмисне маніпулювання хворою дитиною з метою змусити її повернутися до квартири для подальшого утримування її (заявниці) проти її волі зачиненої у квартирі і психологічного насилля, сварок із принижуваннями та погрозами, задля чого утримував дуже хвору дитину півдня без необхідних ліків та їжі (підтвердження додається). 4. 12 лютого 2020 року незаконно вистежив її перебування з дитиною в притулку для постраждалих від домашнього насильства для подальших погроз та з метою маніпулювання нею (копія довідки про перебування у притулку). Суд визначив, що перебування у такому притулку не доводить факту домашнього насильства, виключаючи як мінімум економічне і психологічне насильство, що суперечить ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". 5. 01.07.2020 року звернення до поліції у смт. Високопілля через погрози фізичної розправи, протиправна поведінка з лайливими образами та принижуваннями її ї її гідності на очах у малолітнього сина (копія заяви та відповіді додається). Суд використовує бездіяльність Подільського УП ГУНП в м. Києві та посилається на відсутність кримінального правопорушення, виключаючи та ігноруючи факт домашнього насильства, який полягає у психологічному насильстві. 6. 13.04.2021 року погрози фізичної розправи після засідання суду про справі про аліменти. 7. 22.04.2021 року через деякий час після засідання суду по справі про поділ майна переслідував разом зі своїм батьком її з сином від м. Києва до м. Ірпінь на автівці, через що звернулася на лінію "102" для відповідного реагування (матеріали додаються).

8. Зі змісту її заяви та доданих доказів вбачається, що ОСОБА_2 шляхом вчинення домашнього насильства змусив її на початку 2020 року з`їхати з власної квартири, де вона зареєстрована, і тимчасово оселитися у своїх батьків. Також вбачається намагання його позбавити її власності на майно, спільно набуте у шлюбі. Спірна квартира і рухоме майно, що знаходилося у спірній квартирі, з січня 2020 року перебуває виключно під контролем колишнього чоловіка (додається скріншот з доказом намагання здати квартиру в оренду). Цього суд не врахував.

9. Також ОСОБА_2 , здійснюючи економічне насильство, позбавив її можливості користуватися спільно набутим майном (квартира, меблі, побутова техніка) шляхом зміни замків та встановлення сигналізації у квартирі разом зі спільно набутим майном (додається копія ухвал про арешт квартири та майна). Цей факт встановлено разом із дільничним, оскільки вона через викладені факти домашнього насильства боїться самостійно наближатися до ОСОБА_2 . Також, вказала, що суд, не встановивши ризиків настання домашнього насильства у майбутньому по відношенню до неї з боку ОСОБА_2 , залишив поза увагою факти неодноразових погроз з боку останнього та подій із застосуванням фізичної сили та незаконного переслідування і контролю її пересування. Також суд не враховує, що ОСОБА_2 , користуючись батьківськими правами, постійно маніпулює нею через дитину, завдаючи цим шкоди психічному і фізичному здоров`ю спільного сина. Також, зазначила, що суд посилається на недоведені факти, зокрема, на те, що встановлено факт наявності між батьками спору про визначення місця проживання дитини. Однак на сьогодні такого спору не існує. Також, вказала, що суд необґрунтовано посилається на мотивувальну частину рішення Подільського районного суду м. Києва про розірвання шлюбу. Дане рішення до заяви про обмежувальний припис було надано як підтвердження факту розлучення, а не домашнього насильства. Також зазначила, що поза увагою суду залишилось те, що під час розгляду справи в судовому засіданні вона уточнила позовні вимоги, звернувшись з проханням задовольнити заяву про обмежувальний припис відносно заінтересованої особи тільки по відношенню до неї (заявниці), без обмеження прав спілкуватися з дитиною, про що не вказано у рішенні. Крім того, вказала, що оскаржуване рішення не враховує жоден з фактів вчиненого домашнього насильства з боку ОСОБА_2 по відношенню до неї та дитини, а тому оцінка ризиків викривлена і виключає факт законного й обґрунтованого рішення. Справу було призначено до апеляційного розгляду на 28.09.2021 року о 09-30 годині, однак заінтересована особа ОСОБА_2 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомив. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаної особи неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка ОСОБА_2 не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за його відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Фактичні обставини, встановлені судом З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідно до копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Князівка Високопільського району Херсонської області (а.с.4). Із копії довідки №01-16/02 від 01.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_5 відвідувала юрисконсульта та практичного психолога Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва Деснянської районної у місті Києва державної адміністрації з 06.12.2019 року по сьогоднішній день (станом на 01.06.2020 року) та було проведено 13 консультацій (а.с.5). Згідно копії заяви від 01.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до Високопільського відділення поліції Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, яке мало місце 26.06.2020 року в смт. Високопілля Херсонської області (а.с.6-7). Відповідно до листа відділення поліції №5805/372-2020 від 08.07.2020 року на адресу заявниці за вказаним фактом відділом поліції проведено перевірку, в ході якої ознак діяння складу кримінального правопорушення за вказаним фактом не встановлено, в діях ОСОБА_2 вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, в зв`язку з чим матеріали перевірки направлено до Подільського УП ГУНП в м. Києві для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а.с.8). Із копії апеляційної скарги заявниці вбачається, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року по справі № 758/3205/20 про адміністративне правопорушення - домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , справу закрито за відсутності і його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. ОСОБА_1 , не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, 22.06.2021 року направила апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва (а.с.9-10). На підтвердження направлення до апеляційного суду вказаної апеляційної скарги долучено копію квитанції ХД ПАТ "Укрпошта" (а.с.11). Разом з тим, доказів того, що зазначена справа за апеляційною скаргою прийнята до провадження та прийнято рішення, на час розгляду заяви про видачу обмежувального припису та час прийняття рішення судом апеляційної інстанції, не надано. Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Слід зазначити, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року (реєстраційний номер рішення 93455027) у справі № 758/3205/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.1732 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 144462 від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_2 16 лютого 2020 року о 20 годині 00 хвилин по АДРЕСА_1 , вчинив сварку із дружиною, ОСОБА_5 , під час якої висловлювався нецензурною лайкою, кидався в бійку, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї. За результатами розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, а тому постановив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП. Даних щодо апеляційного оскарження вказаної постанови немає. Жодних інших судових рішень щодо ОСОБА_2 у справах про адміністративні правопорушення в ЄДРСР не оприлюднено. Відповідно до копії рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року у справі №758/2429/20 вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 07.10.2015 року, від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу були задоволені в повному обсязі. Шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_5 дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ". Рішення набрало законної сили 02.03.2021 року. При цьому, як зазначено у мотивувальній частині рішення, суд дійшов висновку, що шлюбні відносини між сторонами припинені через відсутність взаєморозуміння, втрати почуття любові і поваги один до одного. Інші підстави (домашнє насильство відповідача по відношенню до позивача та спільного сина) судом були відхилені через відсутність належних доказів (а.с.12-16). Із копії ухвали Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року у справі №758/3514/20 вбачається, що в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.17-18). У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене рішення Подільський районний суд м. Києва від 30 липня 2021 року (реєстраційний номер рішення 99168365) у справі № 758/3514/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Зі змісту цього рішення вбачається, що предметом позову є стягнення з відповідача на своє утримання аліментів в розмірі 2000,00 грн щомісяця, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку. За наслідками розгляду цієї справи позов було задоволено. Рішення набрало законної сили. Дані про його оскарження в апеляційному порядку в ЄДРСР на час перегляду справи в апеляційному порядку відсутні. Згідно копії рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.04.2021 року у справі №758/1619/20 вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з урахуванням вже сплачених аліментів у розмірі 21096,50 грн., починаючи з 10.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 13.04.2021 року (а.с.19-22). До апеляційної скарги заявницею, крім копій деяких документів, які вже наявні в матеріалах справи, долучено копії 3-х документів та скріншот переписки щодо намагання здати квартиру в оренду. Серед документів це: --- Лист від 19.08.2021 року про надання інформації, адресований заявниці начальником управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у м. Києві. У вказаному листі надано інформацію про те, що на спецлінію "102" Головного управління 07.02.2020 року за адресою АДРЕСА_1 надійшли повідомлення: в 09-42 год. про те, що чоловік заявниці забрав спільного сина ОСОБА_3 , 2017р.н., який хворіє, та повіз у невідомому напрямку. Через деякий час повернувся, але дитину не віддає, знаходиться в авто, не відчиняє. Заявниця просить терміново наряд. 31.01.2020 року заявниця зверталась з приводу домашнього насильства; в 12-05 год. про те, що чоловік не віддає дитину, яка хворіє і якій потрібні ліки (а.с.43-44); --- Довідка від 26.07.2021 року № 01-16/07 Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва Деснянської районної у місті Києва державної адміністрації про те, що заявниця відвідувала юрисконсульта та практичного психолога Центру з 06.12.2019 року по 01.06.2020 року та було проведено 13 консультацій. Заявниця та її малолітній син ОСОБА_3 перебували у Притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства Центру у період з 29.01.2020 року по 12.02.2020 року (а.с.45); --- Лист від 11.08.2021 року про надання відповіді, адресований заявниці т.в.о. начальника Аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Київській області. У вказаному листі надано інформацію про те, що 22.04.2021 року о 16-19 годині на спецлінію "102" з телефонного номера НОМЕР_1 від громадянки, яка назвалась ОСОБА_5 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_4 , колишній чоловік заявниці зі своїм батьком переслідували останню по дорозі з Києва до місця проживання на автомобілі "Хюндай Елантра", н.з. НОМЕР_2 ?? Заявниця очікує працівників поліції за вищевказаною адресою в автомобілі "Джилі СКІ", н.з. НОМЕР_3 разом з малолітньою дитиною. На даний час між заявницею та її колишнім чоловіком тривають судові спори щодо розподілу майна. Вказане повідомлення було прийнято та передано для відповідного реагування (а.с.49-50). Також було долучено скріншот переписки. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 просила долучити вказані документи до матеріалів справи. Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Враховуючи вказані положення закону, отримання зазначених документів після ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає поважною причину неподання скаржником у встановлений строк доказів, у зв`язку з чим ухвалив прийняти їх на стадії апеляційного перегляду справи. Таким чином, при апеляційному розгляді до матеріалів справи були долучені вказані копії 3-х документів та скріншот переписки. Даючи оцінку скріншоту переписки, суд апеляційної інстанції виходить з того, що він не підтверджує обставини, на які скаржниця посилається як на підставу своїх вимог, оскільки не має жодних ознак ідентифікації та не містить даних, які мали хоча б деяке відношення до домашнього насильства, тобто він не має жодного відношення до предмету доказування. Нормативне обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до правил ст.3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Вказаний Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з п.п.3, 4, 14 та 17 ч.1 ст.1 зазначеного Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 вказаного Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Частиною 2 ст.3 вказаного Закону України визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти). Згідно з положеннями ст.26 вказаного Закону: --- право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник (п.1 ч.1); --- рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч.3); --- обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч.4). У частині 2 ст.26 вказаного Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. У п.9 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з п.3 ч.1 ст.3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до ч.1 ст.3506 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц зазначено, що сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення особою насильства відносно заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Суд зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Встановивши відсутність доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявниці та/або малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, зіставляючи інтереси учасників справи та особи, в право якої здійснюється втручання, враховуючи суспільні інтереси та інтереси учасників справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що аргументи заявниці не підтверджуються належними доказами та для виправдання такого серйозного втручання в життя ОСОБА_2 не є достатніми. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті і до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. На думку апеляційного суду матеріали справи не містять доказів вчинення заінтересованою особою домашнього насильства відносно заявниці та/або малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Різного роду листи та звернення заявниці до правоохоронних, державних чи інших органів та установ, в яких заявниця вказує на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, не можуть підтвердити це за відсутності інших належних доказів, у сукупності з якими, можна було б дійти такого висновку. Адже, як вважає суд апеляційної інстанції, складні відносини між сторонами, судові справи, які тривали між ними, зовсім не є тими фактами, які сприяють добрим стосункам між ними. Законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству вимагає ретельної перевірки усіх обставин, аналіз наданих сторонами доказів, оскільки видача обмежувального припису стосовно кривдника як спеціальний захід щодо протидії домашньому насильству, яка сама по собі у випадку її правомірності, певним чином обмежує права особи, у випадку ж необґрунтованої видачі, крім конкретних обмежень прав особи, є тим важким тягарем (моральним, психологічним), який безпідставно мусить нести особа, визнана необґрунтовано кривдником. З приводу цього апеляційний суд не вважав за можливе задовольнити прохання скаржниці, зазначене в апеляційній скарзі, про допит в якості свідків її матері ( ОСОБА_8 ) та її родича ( ОСОБА_9 ), адже докази у справі мають бути належними, а про вказаних свідків у позові не вказується, як не зазначається про обставини, які вони можуть підтвердити і які входять до предмету доказування. Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, висновків суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Зокрема, слід залишити поза увагою посилання скаржниці на неврахування судом вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, зокрема в кінці жовтня 2019 року, 17 січня 2020 року, 7 лютого 2020 року, 12 лютого 2020 року, 13.04.2021 року, 01.07.2020 року. При цьому апеляційний суд виходить з відсутності належних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Взагалі, як було зазначено, встановивши відсутність доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявниці та/або малолітньої дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Решта доводів апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування правильного по суді рішення та не впливають на правильність прийнятого рішення. Висновки суду апеляційної інстанції Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 23 липня 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 30 вересня 2021 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська