Постанова 4823 № 740/3621/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 28 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/3621/21 Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1270/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., із секретарем - Шкарупою Ю.В., учасники справи: заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_4 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 липня 2021 року (місце ухвалення - м. Ніжин, дата складання повного рішення - 07.07.2021) у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування посилалась на те, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та разом з ним та двома доньками - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною-інвалідом проживали разом, проте шлюб у зв`язку з терором і домашнім насильством зі сторони колишнього чоловіка було розірвано. У заяві заявниці посилаються на те, що зі сторони ОСОБА_3 вдома постійно чинилось психічне та фізичне насилля в сім`ї, що було підставою для звернення до комісії з протидії домашньому насильству Ніжинської міської ради, Центру БВП, але на той час донька не підтримала матір домашнє насильство продовжувалось, в присутності дочки чулися погрози та нецензурна лайка, вибивалися з ноги двері, у зв`язку з чим ОСОБА_1 покинула будинок чоловіка, доньку з батьком і його співмешканкою, переїхала до м. Прилуки та вдруге вийшла заміж. В подальшому батько заявниці ОСОБА_2 не взяв відповідальності за свою доньку, подовжував пиячити зі своєю співмешканкою, чинив домашнє насилля щодо своєї доньки, змушуючи її покинути помешкання. Замки до кімнати дитини вибивалися разом з дверима батьком неодноразово. Неповнолітній ОСОБА_2 доводилось тікати до бабусі, яка забезпечувала її житлом та всім необхідним. ОСОБА_3 веде себе неадекватно, донька живе у постійному страху. Неодноразові звернення за допомогою до правоохоронних органів, суду про притягнення кривдника до відповідальності не дали результату. Посилаючись на вірогідність продовження та повторного вчинення насильства батьком до своєї доньки ОСОБА_2 , а також настання тяжких наслідків для здоров`я і життя, заявники звертаються до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією та судом виявилися неефективними та не захистили сім`ю від насильства. У заяві заявники просять видати обмежувальний припис, щодо вжиття заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , 1980 р.н. у вигляді: заборонити, ОСОБА_3 , перебувати в місці проживання заявниці, ОСОБА_2 , а саме у квартирі АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; заборонити, ОСОБА_3 , наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання ( АДРЕСА_1 ) та місць перебування постраждалих осіб, строком на 6 місяців. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 01.07.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що заявницею ОСОБА_1 не доведено обставини про порушення її прав ОСОБА_3 станом на час звернення до суду з указаною заявою, враховуючи, що вона близько року не проживає по АДРЕСА_1 . Разом з тим, судом не встановлено, що ОСОБА_3 чинить стосовно своєї дочки ОСОБА_2 психологічне насильство. За встановлених судом обставин, відносини між сторонами не є такими, за умови яких суд дійшов би висновку про наявність домашнього насильства та необхідність застосування до ОСОБА_3 обмежувального припису з метою протидії домашньому насильству відповідно до ст. 24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відтак заявлені вимоги не підлягають задоволенню. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким видати обмежувальний припис щодо вжиття заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 . За доводами апеляційної скарги рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, до уваги судом не взято два протоколи, по яких прийняті рішення щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладено відповідні стягнення, не враховано вірогідність продовження та повторного вчинення насильства стосовно дитини ОСОБА_2 , не враховано, що дитина маючи свою кімнату та зареєстроване місце проживання повинна проживати у гуртожитку. Заявниця у скарзі посилається на те, що факт насильства в сім`ї підтверджується неодноразовими викликами поліції, актом з`ясування обставин вчинення насильства або реальної загрози його вчинення та постановами Ніжинського міськрайонного суду від 06.07.2021. Посилається на вірогідність продовження та повторного вчинення насильства батьком до своєї доньки ОСОБА_2 , а також настання тяжких наслідків для здоров`я і життя, заявники звертаються до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні заходи вжиті поліцією та судом виявилися неефективними та не захистили сім`ю від насильства. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 5, 9). Згідно відомостей Управління комунального майна КП «Ніжинське МБТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності виданого Органом приватизації при виконавчому комітеті Ніжинської міської ради 19.06.2001 (а.с. 94, 95). ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7), але фактично проживає у своєї рідної бабусі за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з акту з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї або реальної загрози його вчинення та акту проведення оцінки рівня безпеки дитини (а.с. 11, 13-15, 101-103). Згідно з актом з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї або реальної загрози його вчинення від 20.04.2021, складеним стосовно ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , зі слів дитини, її батько ОСОБА_3 кричав, штовхав, погрожував за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11). Відповідно до акта проведення оцінки рівня безпеки дитини (без дати), складеного стосовно ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , дівчина розповіла, що батько штовхав її, агресивно себе поводив. Дитина збуджена, оскільки батько вчинив до неї фізичне насильство, дівчина ображена на батька. Батько вживає спиртні напої, внаслідок чого він агресивно себе поводить. Також, на її думку, він ображений, що вона залишила його. Дівчина проживає у бабусі ОСОБА_9 . Вона поклала речі в одній з кімнат, проте батько постійно виламує двері (а.с. 13-15, 101-103). Згідно з актом з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї або реальної загрози його вчинення від 21.08.2020, складеним стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 часто зловживає алкогольними напоями, у зв`язку з чим вчиняє сварки, погрожує, чинить фізичне насильство (а.с. 16). Як вбачається з відповіді Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 20.07.2020 № 139/16/124/46-2020 на ім`я ОСОБА_5 вбачється, що відповідно до відомостей інформаційного порталу впродовж 2015 - 2020 роки від ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , надійшло дев`ять звернень за період з 19.03.2019 по 16.07.2020 (а.с. 17-18). Матеріали справи містять довідку про результати перевірки від 21.08.2019 про те, що з ОСОБА_3 проведено бесіду профілактичного характеру та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (а.с. 19); постанову Ніжинського міськрайонного суду від 11.09.2019 згідно якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 20); довідку Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 09.07.2020, про те що 25.06.2020 ОСОБА_1 , колишній чоловік ОСОБА_3 , вчинив з нею сварку (а.с. 22). Судом встановлено, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , переїхала проживати до м. Прилуки. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявницею ОСОБА_1 не доведено обставини про порушення її прав ОСОБА_3 станом на час звернення до суду з указаною заявою, враховуючи, що вона близько року не проживає по АДРЕСА_1 . Разом з тим, судом не встановлено, що ОСОБА_3 чинить стосовно своєї дочки ОСОБА_2 психологічне насильство. За встановлених судом обставин, відносини між сторонами не є такими, за умови яких суд дійшов би висновку про наявність домашнього насильства та необхідність застосування до ОСОБА_3 обмежувального припису з метою протидії домашньому насильству відповідно до ст. 24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відтак відсутні підстави для видачі обмежувального припису. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Відповідно до пункту 3 частини 1статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. В обґрунтування заяви про видачу обмежувального припису заявники зазначали, що ОСОБА_3 систематично вчиняє над ними домашнє насильство. Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За п. 7 ч. 1ст. 1 вказаного Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя). Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 та пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. За частиною 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Частинами 3, 4 статті 26 цього Закону зазначає, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків з наданням заявником доказів на підтвердження настання відповідних обставин. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №756/2072/18. Як вбачається з відповіді Служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради, неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу № 10 начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 23.04.2021 взята на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що дитина зазнала психологічного насилля. Відповідно до листа Ніжинського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 19.08.2021 за № 01-23/779 «Про сім`ю ОСОБА_3 » родина ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , в якій виховується дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах Ніжинського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та під соціальним супроводом фахівця із соціальної роботи з 19.05.2021, згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ніжинської міської ради протокол № 9 від 19.05.2021. Під час здійснення соціального супроводу з сім`єю проведена робота щодо усунення причин, що призвели до складних життєвих обставин. З батьком, ОСОБА_3 проведено профілактичну роботу щодо налагодження стосунків з донькою ОСОБА_2 та недопущення конфліктних ситуацій у психолога НМЦСССДМ, від яких вона відмовилась згідно письмової заяви, у зв`язку з налагодженням взаємовідносин з батьком (а.с. 100). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається, згідно відомостей Управління комунального майна КП «Ніжинське МБТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності виданого Органом приватизації при виконавчому комітеті Ніжинської міської ради 19.06.2001 (а.с. 94, 95). Судом першої інстанції правильно встановлено, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не проживає по АДРЕСА_1 , а місцем проживання ОСОБА_2 є будинок за адресою: АДРЕСА_3 , в якому вона проживає разом зі своєю бабусею. У квартирі батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вона зареєстрована та не проживає постійно. У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 , в присутності законного представника ОСОБА_1 пояснила, що внаслідок розірвання шлюбу між батьками відносини у сім`ї погіршились, мати виїхала до іншого міста, а вона залишилась проживати у квартирі з батьком, проте внаслідок неналежно створених побутових умов, у квартирі майже неможливо проживати, крім того батько зі співмешканкою у квартирі зловживають спиртними напоями зі сторонніми особами, створюють не можливі умови для проживання у зазначеній квартирі, яку батько отримав у спадщину. Отже, вона вимушена була змінити місце проживання та проживає зі своєю бабусею. Вона не вважає, що батьку треба обмежувати доступ до квартири, оскільки він не має іншого житла, проте вважає, що спільне проживання у квартирі неможливо доки ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями. Зазначені обставини визнав у судовому засіданні ОСОБА_3 , зазначив, що вживає спиртні напої, проте вважає, що заявники бажають проживати у квартирі, яка йому належить. Вважає, що не вчиняв дій, які свідчать про насильство. Іншого житла він не має. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зазначено, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Неодноразові звернення заявника ОСОБА_1 із заявами до органів поліції не підтверджує факт домашнього насильства відносно доньки ОСОБА_2 , оскільки він стосується конфлікту між колишнім подружжям з приводу користування майном. У суді не доведено ризиків, які можуть настати у разі незастосування стосовно заінтересованої особи обмежувального припису. Також судом апеляційної інстанції враховано, що заборона ОСОБА_3 перебувати у квартирі порушить його право, оскільки вказана квартира належить йому на праві власності. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Отже, встановивши, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявники не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 фізичного, економічного та психологічного насильства на момент розгляду справи у суді першої інстанції стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям, самоусунення батьків від виконання батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , яка внаслідок дій обох батьків та інших дорослих членів родини стала учасником сварки, що підтверджується даними постанови від 06 липня 2021 року Ніжинського міськрайнного суду Чернігівської області, згідно якої ОСОБА_3 , висловлювався нецензурною лайкою перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, намагався нанести тілесні ушкодження, чим міг завдати психологічної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 (а.с. 72). З врахуванням зазначених подій 19.04.2021 ОСОБА_3 також притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184, а саме за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання та виховання неповнолітньої дитини (а.с. 745-76). Судом апеляційної інстанції, з врахуванням пояснень учасників справи встановлено, що фактично між неповнолітньою та батьком відбулася сварка з приводу користування однією з кімнат квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та забезпечення належних умов проживання у квартирі, які пов`язані з неналежним утриманням майна. За таких обставин покладення на ОСОБА_3 заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цієї квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи. Іншого житла ОСОБА_3 не має. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19): від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20), від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (провадження № 61- 1585св20), від 14 січня 2020 року у справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19). Встановлений факт сварок і непорозумінь між колишнім подружжям на побутовому ґрунті, свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям, який негативно впливає на неповнолітню дитину, не підтверджує факту вчинення домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Посилання в апеляційній скарзі представника неповнолітньої саме на вище зазначені постанови, акти про з`ясування обставин вчинення насильства в сім`ї від 20.04.2021, від 21.08.2020, звернення до центру з надання безоплатної вторинної допомоги (а.с. 11-16), у яких відсутні конкретні обставини та не зафіксовані дати вчинення домашнього насильства, на підставі яких можна було б безумовно встановити, який вид насильства було вчинено, встановлені обставини справи свідчать про самоусунення обох батьків від виконання батьківських обов`язків, що не є достатніми для підтвердження існування юридичних фактів, з якими Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пов`язує можливість видачі обмежувального припису. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, якими заявники обґрунтовують наявність підстав для видачі обмежувального припису, та не спростовують правильних висновків суду, оскільки оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у справі докази і надано їм належну оцінку, суд правильно встановив дійсні обставини справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 350-5, 367, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 30.09.2021. Головуючий Судді: