Постанова 4812 № 482/1/21

29.09.21 22-ц/812/1334/21 Єдиний унікальний номер справи 482/1/21 Головуючий по 1 інстанції Демінська О.І. Провадження 22-ц/812/1334/21 Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 29 вересня 2021р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання Лівшенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства «Альфа Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и л а : В січні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 24 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 32412, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість за період з 03 березня 2020 року по 05 червня 2020 року, що виникла за Кредитним договором № 500999787 від 07 лютого 2017 року у загальному розмірі 27037,14 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21 грудня 2020 року позивач отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. від 02 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63466246 з виконання виконавчого напису № 32412, вчиненого 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованості у загальному розмірі 27037,14 грн. Жодних документів про наявність та необхідність погашення боргу від відповідача та нотаріуса позивач не отримувала. Крім того, вказує на неправомірність виконавчого напису нотаріуса, яка випливає з того, що згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Такі зміни до вказаного Переліку були внесенні постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документі якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Переліку від 29 листопада 2001 року, про що вказав Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17. Посилаючись на вище викладене, а також на не отримання нею вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача просив задовольнити позов. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ПАТ „Альфа-Банк, правонаступником якого є АТ „Альфа-Банк, укладено кредитний договір №500999787 шляхом підписання оферти, за яким позивачем, як позичальником, з метою рефінансування отримано кредитні кошти на загальну суму 32005,70 грн. зі строком їх повернення до 08 лютого 2024 року на умовах щомісячної оплати відсотків за користування кредитними коштами, щомісячного платежу. В підписаній заяві-пропозиції щодо укладання договору (оферти) викладено графік щомісячних платежів за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом, з зазначенням сум реальної процентної ставки. Усі визначені умови погоджені сторонами та підписані як представником банку, так і позичальником ОСОБА_2 . Відповідно до виписки з рахунку станом на 05 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком складає 26387,14 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 1237,65 грн., прострочена заборгованість за процентами 1844,89 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 22843,85 грн., строкова заборгованість за комісією та процентами 460,75 грн. 05 червня 2020 року за вих. № L31АВ-20200624-780 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 було направлено письмове повідомлення про порушення основного зобов`язання за кредитним договором №500999787 від 07 лютого 2017 року та повідомлено, що якщо протягом тридцяти денного терміну з моменту відправлення цього повідомлення, або з моменту отримання (у разі його отримання), вона не направить свої письмові заперечення щодо суми заборгованості, то вказана сума вважається погодженою з нею до стягнення у примусовому порядку (безспірно). Крім того, звернув увагу, що витрати по примусовому стягненню заборгованості покладаються на боржника. 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 32412, у зв`язку із боргом за кредитним договором, на підставі якого запропоновано задовольнити вимоги АТ „Альфа-Банк за період з 03 березня 2020 року по 05 червня 2020 року у розмірі 27037,14 грн. (включно з витратами пов`язаними з вчиненням виконавчого напису у сумі 650 грн.). З метою вчинення виконавчого напису АТ „Альфа-Банк було подано нотаріусу наступні документи: -заяву про вчинення виконавчого напису від 16 вересня 2020 року; -документи АТ „Альфа-Банк та його представника за довіреністю (витяг з державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань, статут АТ „Альфа-Банк , довіреність АТ „Альфа-Банк, за якою уповноважено Гайдайчука О.М. представляти інтереси товариства у взаємовідносинах з нотаріусами України та органах нотаріату від 11 червня 2020 року, ксерокопія паспорту ОСОБА_3 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру); -оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту №500999787 від 07 лютого 2017 року; -акцепт пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту №500999787 від 07 лютого 2017 року; -заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ „Альфа-Банк від 07 лютого 2017 року; -виписку з рахунку ОСОБА_2 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 500999787; -повідомлення про порушення основного зобов`язання від 05 червня 2020 року. 02 листопада 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 32412 вчиненого 24 вересня 2020 року. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 - Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення. Оскаржений ОСОБА_2 виконавчий напис вчинений нотаріусом 24 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Суд першої інстанції в даному випадку, не звернув увагу, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, згідно з позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції та заявлених про їх стягнення, то необхідно зазначити наступне. Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року). Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Стаття 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». 30 грудня 2020 року було укладено Договір про надання правової допомоги між адвокатом Павловським В.І та Мігачовою О.В. Відповідно до п.1.1., 1.2., 1.3. даного договору предметом та метою договору є написання позовної заяви про визнання виконавчого напису № 32412 вчиненого 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. таким, що не підлягає виконанню. А також передбачено представляти клієнта в суді у справі за вище вказаним позовом, надавати консультації та складати окремі процесуальні документи, які пов`язані з веденням справи зазначеної в цьому договорі. Пунктом 4.2. вказаного договору передбачено, що гонорар адвоката складає 3000 грн. 30 грудня 2020 року між сторонами договору було підписано Акт прийому передачі надання послуг на суму 3000 грн.. 30 грудня 2020 року клієнтом було оплачено надані послуги у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера. Витрати понесенні позивачем на правому допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, з урахуванням ухваленого судом рішення про задоволення позову, підлягають відшкодуванню. Підстав для зменшення їх розміру апеляційний суд не вбачає. З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст.367,374,376,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Виконавчий напис, вчинений 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 32412, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» грошових коштів на підставі кредитного договору від 07 лютого 2017 року в загальній сумі 27037,14 грн, визнати таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа - Банк» на користь ОСОБА_2 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту у випадках передбачених ст.389 ЦПК. Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2021р. Головуючий: Судді: