LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС480/4538/20

від 29.09.2021 · Адміністративна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 480/4538/20 за позовом…

УХВАЛА 29 вересня 2021 року Київ справа № 480/4538/20 адміністративне провадження № К/9901/34472/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Пасічник С.С., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 480/4538/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хоружівка» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 15.09.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову суду апеляційної інстанції у справі, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002923307 від 06.03.2020 в т.ч. в частині донарахування: податку на доходи фізичних осіб на суму 449429,98 грн, штрафної (фінансової) санкції на суму 485579,02 грн. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі - суд апеляційної інстанції, хоча і процитував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, однак, не застосував його до спірних правовідносин. Зазначає, що у цій постанові викладено висновок, що приписами статті 127 ПК встановлена відповідальність платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Скаржник зазначає, що в ході перевірки позивача встановлено, що платник не здійснив перерахування сум податку на доходи фізичних осіб у строк, передбачений для місячного податкового періоду. Отже, на переконання заявника касаційної скарги позивача правомірно було притягнуто до відповідальності на підставі статті 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій правомірно розрахований відповідно до кількості встановлених порушень, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосованих штрафних санкцій. Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині застосованих штрафних санкцій, а його висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема і в постанові від 21.01.2020 у справі №820/11382/15. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Так, предметом спору у цій справі було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України, за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 127 ПК України, оскільки у випадку нарахування та несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу. Крім того, за наслідками однієї податкової перевірки неможливе застосування на підставі статті 127 ПК України одночасно штрафних санкцій в розмірі 25, 50 та 75 відсотків від суми податку. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб є безпідставним, оскільки згідно з обліковою карткою платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 11010100 (податок на доходи з фіз. осіб, що спл. подат. агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п) грошові кошти згідно з платіжними дорученнями, які датовані жовтнем-листопадом 2019 року і неправомірно не були враховані контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення, зараховано контролюючим органом в рахунок погашення податкових зобов`язань. Тобто, неправомірним є висновок контролюючого органу про несплату позивачем вказаного виду податку за спірний період і, відповідно, нарахування такого, оскільки податок фактично сплачено, проте, із порушенням строків сплати, що позивачем не заперечувалось. В цій частині судове рішення в апеляційному порядку не переглядалося, а вимогами касаційної скарги є залишення рішення суду першої інстанції без змін. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосованих штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність притягнення позивача до відповідальності відповідано до статті 127 ПК України та правильність визначеного розміру штрафних санкцій за несвоєчасно перерахований дохід. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що правопорушення, передбачене статтею 126 ПК України, полягає у виконанні платником податків обов`язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов`язання, але несвоєчасно. Відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом). Суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі має місце несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена статті 126 ПК України, а тому застосування санкцій, визначених за порушення, яке полягає у ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованим. Правове питання кваліфікації порушень, за які передбачена відповідальність за статтею 126 ПК України, а за які - за статтею 127 ПК України було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Зокрема, постанови Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі №813/6793/13-а та від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а, постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 27.03.2018 у справі №П/811/618/17, від 11.09.2018 у справі №805/3649/17-а, від 24.10.2018 у справі №820/2405/16. У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15 підтримано правову позицію, викладену у зазначених постановах, про те, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК. Разом з тим несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно зі статтею 127 ПК України. Разом з тим, у цій постанові здійснено відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2018 у справі № 805/3649/17-а щодо застосування статті 127 ПК України та сформульовано висновок, що розмір штрафних санкцій згідно з цією статтею визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки. Отже, висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим. Враховуючи, що висновок суду апеляційної інстанції про неправильну кваліфікацію відповідачем порушення, за яке позивача було притягнуто до відповідальності, відповідає висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 480/4538/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хоружівка» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон С.С. Пасічник М.М. Яковенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»