Постанова КАС ВС № 280/1555/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року м. Київ справа № 280/1555/20 адміністративне провадження № К/9901/34607/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., за участю: секретаря судового засідання Совяка-Круковського М.В., представника відповідача Решетила С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 280/1555/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (правонаступник - Національний банк України) про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (далі - ТОВ «Служба термінового кредитування», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про визнання протиправним та скасування рішення Нацкомфінпослуг від 11 грудня 2019 року № 100/2020/15-3/17-ФМ. Позов обґрунтований тим, що спірна постанова Нацкомфінпослуг винесена всупереч приписам чинного законодавства, яка регламентує її повноваження, з грубими порушеннями порядку застосування заходів впливу та без урахування фактичних обставин. Зокрема, позивач наголосив, що відповідач застосував штрафні санкції з порушенням строку, передбаченого пунктом 10 Порядку № 2372, оскільки про порушення ТОВ «Служба термінового кредитування» вимог Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII) був обізнаний ще у 2017 році, коли отримав лист позивача від 08 вересня 2017 року № 08/09-17. Таким чином строк застосування санкції до позивача сплив ще 08 березня 2018 року, а тому провадження у справі про правопорушення підлягало закриттю на підставі пункту 12 Порядку № 2372. Крім того, постанова від 11 грудня 2019 року № 100/2020/15-3/17-ФМ підписана не уповноваженою на те особою. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 25 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте відповідачем 11 грудня 2019 року рішення (постанова) № 1100/2020/15-3/17-ФМ, яким до ТОВ «Служба термінового кредитування» застосовано штраф за вчинення правопорушення, є законним та обґрунтованим, прийняте у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. З-поміж іншого суд першої інстанції зазначив про те, що обов`язковою передумовою застосування заходів впливу є провадження у справі про правопорушення, днем початку якого є дата складання акта про правопорушення. Відповідачем дотримано процедуру та строк застосування штрафних санкцій до позивача, а факт вчинення останнім порушень закону підтвердився під час розгляду справи. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2020 року скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та ухвалив нове, яким адміністративний позов ТОВ «Служба термінового кредитування» задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Нацкомфінпослуг від 11 грудня 2019 року № 1100/2020/15-3/17-ФМ. Мотиви прийняття означеного судового рішення полягають у тому, що обставини допущення позивачем порушення вимог Закону № 1702-VII стали відомі відповідачу 13 вересня 2017 року, після отримання останнім листа позивача від 08 вересня 2017 року № 08/09-17, а відтак, саме із зазначеного часу необхідно обраховувати шестимісячний строк для притягнення позивача до відповідальності, передбачений пунктом 10 Порядку № 2372, який спливав відповідно у березні 2018 року. Між тим, спірне рішення відповідача прийняте 11 грудня 2019 року, тобто поза межами наведеного строку, що свідчить про його протиправність та необхідність скасування. Також у своїй постанові суд апеляційної інстанції зауважив про те, що порушення приписів законодавства уповноважені особи відповідача виявляють, зокрема, під час здійснення нагляду за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися у матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації. Відтак, оскільки направлення позивачу запиту від 29 серпня 2017 року № 6468/17-8-12 здійснено відповідачем, як засіб здійснення нагляду за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, то, відповідно, отримана відповідь на останній та наявна в ньому інформація про порушення позивачем вимог законодавства є належною підставою для виявлення допущеного позивачем правопорушення. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи Не погодившись із судовим рішенням апеляційного суду, Національний банк України, як правонаступник Нацкомфінпослуг, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій ставить питання про скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та залишення в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини восьмої статті 24 Закону № 1702-VII у подібних правовідносинах, що відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, у зв`язку із чим помилково ототожнив поняття «нагляд за фінансовими установами» та «нагляд за діяльністю суб`єктів фінансового моніторингу». Натомість, для правильного визначення моменту початку перебігу строку, визначеного частиною восьмою статті 24 Закону № 1702-VII, необхідно виходити з положень цього Закону та Порядку № 2372, як нормативно-правового акта, прийнятого на його виконання. Скаржник наголошує, що згідно з положеннями вказаних нормативно-правових актів факти порушень законодавства виявляються виключно під час проведення перевірок, а днем виявлення правопорушення є день реєстрації акта перевірки. Зважаючи на фактичні обставини справи, спірна постанова Нацкомфінпослуг прийнята в межах строку, передбаченого пунктом 10 Порядку № 2372. Окрім того, скаржник уважає, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час у судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються інші аналогічні справи, у яких предметом розгляду є рішення про накладення штрафних санкцій на суб`єктів первинного фінансового моніторингу, де у якості підстави їх оскарження зазначено пропущення суб`єктом владних повноважень строку для застосування таких санкцій, передбаченого частиною восьмою статті 24 Закону № 1702-VII. Ухвалою від 28 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав, при цьому копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 05 січня 2021 року. За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 вересня 2021 року об 11 годині 30 хвилин у приміщенні Касаційного адміністративного суду. 06 вересня 2021 року до Суду надійшла заява ТОВ «Служба термінового кредитування» про розгляд справи без участі представника. У судовому засіданні представник скаржника - Національного банку України підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи 29 серпня 2017 року Нацкомфінпослуг надіслала на адресу ТОВ «Служба термінового кредитування» запит № 6468/17-8-12, у якому, з урахуванням пункту 13 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII, просила надати інформацію та копії документів суб`єкта первинного фінансового моніторингу - Новомосковського відділення № 3 ТОВ «Служба термінового кредитування», а саме: повідомлення про взяття на облік суб`єкта первинного фінансового моніторингу (форма № 1-ФМ); документів, що підтверджують факт відправлення повідомлення за формою №1-ФМ до Держфінмоніторингу (повідомлення про вручення поштового відправлення тощо); повідомлення про результати обробки форми обліку суб`єкта первинного фінансового моніторингу (форма № 3-ФМ) щодо відмови у взятті на облік суб`єкта первинного фінансового моніторингу та підтвердження дати його отримання. Крім того, Нацкомфінпослуг просила надати пояснення щодо невиконання пунктів 9, 10 Порядку 552, а саме неподання до Держфінмоніторингу належним чином оформленого повідомлення про взяття на облік суб`єкта первинного фінансового моніторингу (за формою № 1-ФМ. На вказаний запит позивач листом від 08 вересня 2017 року № 08/09-17 повідомив відповідача, що листом від 16 червня 2017 року № 16-06/17 ним до Держфінмоніторингу направлено повідомлення за формою № 1-ФМ щодо зміни інформації стосовно 10 відокремлених підрозділів Товариства, у тому числі Новомосковського відділення № 3, а саме щодо призначення особи, яка тимчасово виконує обов`язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу, директора Новікової О.В. Однак, Держфінмоніторинг відмовив позивачу формою № 3-ФМ від 21 червня 2017 року № 5901/0530-07-2 у внесенні в Єдину інформаційну систему зазначеної інформації з підстав зазначення у полі « 030» некоректної дати. Вказану відмову Держфінмоніторинг позивач одразу не помітив. 16 серпня 2017 року позивач повторно направив до Держфінмоніторингу повідомлення за формою № 1-ФМ щодо зміни інформації по Новомосковському відділенні № 3, а 19 серпня 2017 року вказану інформацію внесено у в Єдину інформаційну систему. 25 листопада 2019 року позивач отримав лист Нацкомфінпослуг про проведення позапланової безвиїзної перевірки та запрошення на підписання акта перевірки 27 листопада 2019 року. 27 листопада 2019 Нацкомфінпослуг складено акт № 2020/15-3/17-424 позапланової безвиїзної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - акт перевірки), яким виявлено порушення ТОВ «Служба термінового кредитування» вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII та пунктів 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №

552. За результатами розгляду акта перевірки Нацкомфінпослуг 11 грудня 2019 року прийняла рішення (постанову) № 1100/2020/15-3/17-ФМ, яким на підставі частини третьої статті 24 Закону № 1702-VII застосовала до ТОВ «Служба термінового кредитування» штраф у сумі 8 500,00 грн. Не погодившись з указаним рішенням Нацкомфінпослуг, позивач звернувся до суду з даним позовом. Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд, вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги та надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого. У розумінні Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивач є фінансовою установою та має право на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону № 1702-VII суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи, а згідно з частиною третьою цієї статті Нацкомфінпослуг є суб`єктом державного фінансового моніторингу. За наведеним у Законі № 1702-VII визначенням, державний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб`єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Статтею 6 Закону № 1702-VII визначено завдання, обов`язки та права суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Так, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, серед іншого, стати на облік у спеціально уповноваженому органі як суб`єкт первинного фінансового моніторингу та повідомляти спеціально уповноваженому органу в порядку, визначеному Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 14 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду, та Кабінетом Міністрів України для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу, про: призначення чи звільнення відповідального працівника; призначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки відповідального працівника у разі його відсутності; зміну відомостей про суб`єкта первинного фінансового моніторингу та/або про відповідального працівника чи особу, яка тимчасово виконує його обов`язки; припинення діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Механізм подання суб`єктами первинного фінансового моніторингу до Держфінмоніторингу відповідно до Закону № 1702-VII інформації, необхідної для взяття їх на облік як суб`єктів та зняття з обліку, а також виявлення, реєстрації, подання суб`єктами Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов`язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2012 року № 552 (була чинною до 01 січня 2021 року). Пунктами 8 вказаної постанови Уряду передбачено, що у разі зміни інформації, яка подана суб`єктом до Держфінмоніторингу для взяття його на облік, зокрема про особу, яка тимчасово виконує обов`язки відповідального працівника у разі його відсутності чи звільнення, суб`єкт протягом трьох робочих днів з дати настання таких змін подає Держфінмоніторингу відповідну інформацію в паперовому або електронному вигляді. У разі подання суб`єктом інформації, необхідної для взяття його на облік (зняття з обліку, внесення змін до інформації, яка стала підставою для взяття суб`єкта на облік), не в повному обсязі або з помилками Держфінмоніторинг повідомляє про це суб`єкту. У такому разі суб`єкт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідного повідомлення зобов`язаний подати інформацію в повному обсязі та/або без помилок. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу ТОВ «Служба термінового кредитування» від 12 травня 2017 року № 38к директора Новікову О.В. призначено особою, яка тимчасово виконує обов`язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу у разі відсутності головного бухгалтера ОСОБА_1 та керівників відділень. Повідомлення до Держфінмоніторингу за формою № 1-ФМ щодо призначення особи, яка тимчасово виконує обов`язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу, директора Новікової О.В., позивач надіслав 16 червня 2017 року листом № 16-06/17. Однак, Держфінмоніторинг відмовив позивачу формою № 3-ФМ від 21 червня 2017 року № 5901/0530-07-2 у внесенні в Єдину інформаційну систему зазначеної інформації з підстав зазначення у полі «030» некоректної дати. 16 серпня 2017 року позивач повторно направив до Держфінмоніторингу повідомлення за формою № 1-ФМ щодо зміни інформації по Новомосковському відділенні № 3, а 19 серпня 2017 року вказану інформацію внесено у в Єдину інформаційну систему. На підставі викладеного можна констатувати, що ТОВ «Служба термінового кредитування» було порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII та пунктів 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №

552. Підпунктом 12 пункту 6 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 537, визначено, що Держфінмоніторинг для виконання покладених на Службу завдань має право інформувати суб`єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до Закону виконують функції з державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, про можливі порушення такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу вимог Закону. Частиною першою статті 14 Закону № 1702-VII обумовлено, що державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення здійснюються щодо платіжних організацій платіжних систем та учасників чи членів платіжних систем (у частині надання фінансових послуг, крім послуг з переказу коштів), страховиків (перестраховиків), страхових (перестрахових) брокерів, ломбардів та інших фінансових установ, а також юридичних осіб, що відповідно до законодавства надають фінансові послуги (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення здійснюються іншими суб`єктами державного фінансового моніторингу), - Нацкомфінпослуг. За правилами частини восьмої статті 24 Закону № 1702-VII санкції до суб`єктів первинного фінансового моніторингу, передбачені цією статтею, застосовуються суб`єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону здійснюють функції з державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення, у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу. Як свідчать обставини справи, листом від 03 серпня 2017 року №2197/0340-06-3/ДСК Держфінмоніторинг повідомив Нацкомфінпослуг про ознаки порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ТОВ «Служба термінового кредитування». Пунктом 4 частини другої статті 14 Закону № 1702-VII закріплено, що зазначені у частині першій цієї статті суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов`язані, зокрема, вимагати від суб`єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом. Порядок застосування до суб`єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб передбачених цим Законом санкцій, пред`явлення вимог, а також здійснення контролю за їх виконанням визначається відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу. З метою забезпечення виконання наведеної законодавчої норми розпорядженням Нацкомфінпослуг від 01 жовтня 2015 року № 2372 затверджено Порядок застосування санкцій, передбачених Законом № 1702-VII, пред`явлення вимог та здійснення контролю за їх виконанням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Порядок № 2372). Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку факти невиконання (неналежного виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виявляються посадовими особами Нацкомфінпослуг: при проведенні планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних чи безвиїзних; при здійсненні нагляду за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу. Згідно з пунктами 5, 6 Порядку № 2372, підставою для порушення провадження у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - провадження у справі) є акт про виявлені порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Акт). Датою порушення провадження у справі є дата реєстрації Акта, яким виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Як зазначалося вище, 27 листопада 2019 Нацкомфінпослуг проведено позапланову безвиїзну перевірку ТОВ «Служба термінового кредитування» щодо дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами якої складено акт перевірки № 2020/15-3/17-424, яким виявлено порушення вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 1702-VII та пунктів 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №

552. На підставі акта перевірки Нацкомфінпослуг прийнято рішення (постанову) від 11 грудня № 1100/2020/15-3/17-ФМ, якою до позивача застосовано штраф у сумі 8 500,00 грн. У справі, що розглядається, спірним є питання строку застосування суб`єктами державного фінансового моніторингу санкцій, передбачених Законом № 1702-VII, зокрема, визначення моменту, з якого такий строк розпочинає свій перебіг. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Закону № 2664-III та Положення № 2319, оскільки в даному випадку до позивача санкції застосовані за порушення Закону № 1702-VII, то, відповідно, порядок застосування санкцій за порушення цього Закону має визначатись нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання саме цього Закону. Таким нормативно-правовим актом є Порядок № 2372. Натомість, Законом № 2664-III і прийнятим на його виконання Положенням № 2319 передбачено застосування штрафних санкцій саме до учасників ринків фінансових послуг. Однак у правовідносинах, що склались між Нацкомфінпослуг і позивачем у даній справі, останній виступає суб`єктом первинного фінансового моніторингу, а не учасником ринків фінансових послуг. Так само є обґрунтованими доводи Національного банку України про те, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття «нагляд за фінансовими установами» та «нагляд за діяльністю суб`єктів фінансового моніторингу», оскільки у першому випадку Нацкомфінпослуг діє як спеціально уповноважений орган, що здійснює нагляд за виконанням фінансовими установами стандартів надання фінансових послуг, вимог фінансової звітності та законодавства про захист прав споживачів, а у другому - як суб`єкт державного фінансового моніторингу, який здійснює нагляд за дотримання суб`єктами первинного фінансового моніторингу (чітко визначений перелік) законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. За таких обставин Верховний Суд констатує, що в оскаржуваному судовому рішенні судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Водночас, повертаючись до питання строків застосування санкцій, передбачених Законом № 1702-VII, варто зазначити про те, що ключовим мотивом, який покладено в основу оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції є те, що Нацкомфінпослуг може виявляти факти невиконання (неналежного виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не тільки при проведенні перевірок (планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних чи безвиїзних), а й при здійсненні нагляду за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу. В такому випадку, дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації (пункт 1.5 Положення № 2319). Однак, застосування судом апеляційної інстанції нормативно-правового акта, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин - Положення № 2319, призвело до помилкового висновку та неправильного вирішення адміністративної справи. Так, за приписами пункту 1 частини другої статті 14 Закону № 1702-VII зазначені у частині першій цієї статті суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов`язані здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції регулювання і нагляду за суб`єктом первинного фінансового моніторингу. У розглядуваній справі, факт неналежного виконання ТОВ «Служба термінового кредитування» вимог Закону № 1702-VII та Порядку № 552 виявлений посадовими особами Нацкомфінпослуг при проведенні позапланової безвиїзної перевірки, результати якої зафіксовані в акті перевірки, який слугував підставою для порушення провадження у справі та прийняття спірного рішення від 11 грудня 2019 року № 100/2020/15-3/17-ФМ, що узгоджується з приписами пунктів 4- 8 Порядку № 2372. Одночасно з цим, у частині восьмій статті 24 Закону № 1702-VII законодавець чітко пов`язує шестимісячний строк застосування санкцій до суб`єкта первинного фінансового контролю з днем виявлення порушення. Відтак ураховуючи, що днем виявлення Нацкомфінпослуг порушення позивачем законодавства про фінансовий моніторинг є день реєстрації акта перевірки - 27 листопада 2019 року, то рішення про застосування санкцій від 11 грудня 2019 року № 100/2020/15-3/17-ФМ прийняте відповідачем у межах шестимісячного строку, визначеного частиною восьмою статті 24 Закону № 1702-VII та пунктом 10 Порядку № 2372. Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем дотриманий порядок та строки застосування санкцій, передбачених Законом № 1702-VII, а отже, рішення Нацкомфінпослуг від 11 грудня 2019 року № 100/2020/15-3/17-ФМ відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Колегія суддів констатує, що викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції підтвердилися під час розгляду касаційної скарги Національного банку України. При ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Висновки щодо розподілу судових витрат З огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка є суб`єктом владних повноважень, у силу частини другої статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Однак, зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень зазначених витрат, підстави для їх стягнення з позивача відсутні. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: 1.Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 280/1555/20 скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 28 вересня 2021 року. СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк