Постанова 4857 № 260/3859/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3859/20 пров. № А/857/11991/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Глушка І.В., з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З., а також сторін (їх представників): від позивача - Герей О.Д.; від відповідача - Василиндра В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.05.2021р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» до Головного управління ДПС у Закарпатській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за зберігання пального без відповідної ліцензії (суддя суду І інстанції: Іванчулинець Д.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 52 хв. 14.05.2021р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 24.05.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 20.11.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Агро-Свобода» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління /ГУ/ ДПС у Закарпатській обл. № 00010140902 від 06.11.2020р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000 грн. за зберігання пального без відповідної ліцензії (а.с.1-3, 12). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.05.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.149-154). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Агро-Свобода», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити (а.с.157-159). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що за результатами проведеної фактичної перевірки встановлено факт зберігання пального без відповідної ліцензії, проте в складеному акті перевірки не вказано об`єм пального, що перебував на такому зберіганні. Наведена обставина виключає сам факт зберігання нафтопродуктів. Також в акті перевірки не зазначено конкретних працівників, які надавали пояснення щодо зберігання нафтопродуктів в резервуарі бензовоза. Водночас, згідно бухгалтерських даних підприємства придбане дизельне пальне знаходилося в паливних баках сільськогосподарської техніки, яка експлуатується апелянтом. Надана оцінка оборотно-сальдовій відомості та обліковим листам є помилковою, оскільки вони не фіксують зберігання пального в певному місці. Також присутність під час перевірки заступника керівника Ярмоленко М.О. не підтверджує обґрунтованість висновків перевірки, оскільки вказана посадова особа підписала акт перевірки із запереченнями, що відповідає вимогам п.86.1 ст.86 Податкового кодексу /ПК/ України. Виходячи з того, що в Акті перевірки немає даних про кількість дизельного пального, яке нібито зберігалось резервуарі автомобіля марки «MAN», p.н. НОМЕР_1 ; оборотно-сальдова відомість не фіксує факт зберігання, а вказує на факт наявності і обороти дизельного пального, облікові листи тракториста-машиніста підтверджують факт знаходження дизельного пального в паливних баках сільськогосподарської техніки, відомості щодо усних пояснень працівників позивача є недопустимими доказами, представник позивача підписала акт перевірки із запереченнями, тому необґрунтованим є висновки суду про те, що позивач зберігав дизельне пальне у вказаному автомобілі, що дає підстави стверджувати про протиправність оскаржуваного судового рішення. Позивачем ГУ ДПС у Закарпатській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.173-175). Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень №№ 293/09-02, 294/09-02 від 07.10.2020р. ревізорами ГУ ДПС у Закарпатській обл. проведено фактичну перевірку позивача ТзОВ «Агро-Свобода» за місцем здійснення господарської діяльності: Закарпатська обл., Ужгородський район, с.Велика Добронь, вул.Танія, 10, з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. Проведеною перевіркою встановлено зберігання дизельного пального в резервуарі спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна) марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без одержання відповідної ліцензії на зберігання пального. За результатами вказаної перевірки складено Акт № 957/07/16/09/38325142 від 16.10.2020р. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00010140902 від 06.11.2020р., яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000 грн. за зберігання пального без відповідної ліцензії (а.с.5-8, 9). Перед початком проведення згаданої перевірки направлення №№ 293/09-02 та № 294/09-02 від 07.10.2020р. були пред`явлені заступнику директора ТОВ «Агро-Свобода» Ярмоленко М.О. та вручено їй копію наказу № 912 від 01.10.2020р. (а.с.21-22). Спірна перевірка проводилася в присутності представника платника податків - заступника директора ТОВ «Агро-Свобода» Ярмоленко М.О. Під час перевірки позивачем були представлені ревізорам первинні документи щодо придбання та подальшого використання у власній господарській діяльності нафтопродуктів. Зокрема, згідно видаткової накладної № 8802 від 06.10.2020р. позивачем отримано від постачальника ТзОВ «Елерон» дизельне пальне в кількості 19056,89 літрів. Відповідно до облікових листів за 06.10.2020р.-07.10.2020р. позивачем підтверджено часткове використання придбаного пального для експлуатації власної сільськогосподарської техніки. Як слідує із змісту оборотно-сальдової відомості за 01.04.2020р.-07.10.2020р. по рахунку 203 основного складу в с.Велика Добронь Ужгородського району, залишок дизельного пального станом на 07.10.2020р. складає 8472,888 літрів. Також під перевірки на підставі усних пояснень з`ясовано, що пальне зливається в автоцистерну, після чого розливається по власних автотранспортних засобах; невикористаний залишок пального зберігається для подальшого використання. Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом дотримано процедуру проведення фактичної перевірки. Також під час цієї перевірки достовірно встановлений факт зберігання дизельного пального без отримання відповідної ліцензії. При цьому, твердження позивача про відсутність факту зберігання в ємності паливоцистерни та території підприємства суд спростовував положеннями ст.1 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального», а також із покликанням на інші норми вказаного Закону довів необхідність отримання ТзОВ «Агро-Свобода» в розглядуваному випадку ліцензії на зберігання пального. Висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних підстав. Розглядувані відносини, що склались між сторонами регулюються приписами Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Зокрема, нормами ст.1 цього Закону встановлено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Відповідно до ст.15 названого Закону оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії (ч.1). Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі (ч.19). Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч.21). Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. З огляду на зміст викладених положень під діяльністю зі зберігання пального, яка потребує ліцензії, розуміється діяльність зі зберігання пального: на об`єктах містобудування, які підлягають прийняттю їх в експлуатацію; які розташовані на конкретній земельній ділянці; з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримувати ліцензію в органах ДПС. Виключенням є зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями, підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах. Також дозволяється зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила розлив у таку тару. В усіх інших випадках, в силу прямої норми ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання. В частині встановлення відповідачем факту зберігання дизельного пального позивачем без отримання відповідної ліцензії колегія суддів враховує наступне. Підставою для наведених висновків податкового органу слугували результати фактичної перевірки, якими встановлено зберігання дизельного пального в резервуарі спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна) марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без одержання відповідної ліцензії на зберігання пального. Такий висновок підтверджується сукупністю доказів, а саме (в копіях): складеним актом перевірки (а.с.5-8); матеріалами фотофіксації, на яких зображений вантажний автомобіль (паливоцистерна) марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на території позивача (а.с.24-27); видатковою накладною № 8802 від 08.10.2020р. на отримання позивачем від ТзОВ «Елерон» 19056,89 літрів дизельного пального (а.с.28); подорожніми листами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.82-110); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 за 01.04.2020р. - 07.10.2020р., обліковими листами тракториста-машиніста № АС000001208 від 06.10.2020р., № АС000001223 від 07.10.2020р. (по трактору Case MX 270); № АС000001226 від 07.10.2020р. (по навантажувачу телескопічному Manitou 845-12), № АС000001222 від 07.10.2020р. (по трактору Case IH Magnum MX240), № АС000001221 від 07.10.2020р., № АС000001220 від 07.10.2020р. (по трактору Case IH Quadtrac STX 535), № АС000001207 від 06.10.2020р. (по трактору Case IH Magnum MX240), № АС000001206 від 06.10.2020р. (по трактору Case IH Quadtrac STX 535), № АС000001202 від 06.10.2020р. (по комбайну New Holland), № АС000001203 від 06.10.2020р. (по комбайну Case IH), № АС000001205 від 06.10.2020р. (по трактору Case IH Quadtrac STX 535), № АС000001204 від 06.10.2020р. (по трактору Case IH Magnum 7240 Pro) (а.с.29-44). На підставі вказаних документів відповідачем визначено залишок дизельного пального на зберіганні, який станом на 07.10.2020р. складав 8472,888 літрів. Також за наявності таких документів (дійсність яких не оспорюється) необхідності здійснювати інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального у відповідача не виникало. Водночас, невідображення в акті фактичної перевірки конкретної кількості пального, що перебуває на зберіганні, не спростовує факту самого зберігання, оскільки із сукупності інших долучених до матеріалів перевірки документів є можливим встановлення конкретної кількості пального, що залишається невикористаним позивачем. При цьому, доказів розміщення такого пального у баках належної позивачу сільськогосподарської техніки не представлено. Стосовно обставин зберігання пального у в резервуарі спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна) марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та подальшого його залиття у баки власної сільськогосподарської техніки, то такі знайшли своє відображення в акті перевірки. Оскільки під час перевірки був присутній лише один представник позивача, то вказані пояснення, з великою ймовірністю, належать саме йому. При цьому, будучи незгідною з вказаним актом перевірки, заступник директора Ярмоленко М.О. не висловила будь-яких заперечень стосовно вказаних усних пояснень; також самим ТзОВ «Агро-Свобода» будь-яких заперечень на вказаний акт перевірки не подано. Відносно недопустимості таких усних пояснень, які зафіксовані в акті перевірки, колегія суддів враховує, що відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу. Оскільки до матеріалів перевірки відноситься акт перевірки, тому його зміст (у розглядуваному випадку - за відсутності будь-яких спростувань зі сторони платника податків) повинен враховуватися під час винесення податкових повідомлень-рішень. В частині заперечень позивача стосовно кваліфікації зберігання пального в резервуарі спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна) колегія суддів зауважує, що під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. У розглядуваному випадку зберігання дизельного пального відбулося на території позивача за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с.Велика Добронь, вул.Танія, 10, із використанням ємності - резервуара спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна). Отже, застосована відповідачем кваліфікація дій позивача відповідає нормам закону. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за факт зберігання 07.10.2020р. дизельного пального на території позивача за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський район, с.Велика Добронь, вул.Танія, 10 , із використанням ємності - резервуара спеціалізованого вантажного автомобіля (паливоцистерна) марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії, в розмірі 500000 гривень. Таким чином висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, нормативно та документально підтверджуються, через що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 00010140902 від 06.11.2020р., яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 500000 грн., є вірним, ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах діючого законодавства. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТзОВ «Агро-Свобода». З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.05.2021р. в адміністративній справі № 260/3859/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода». Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга І. В. Глушко Дата складення повного тексту судового рішення: 29.09.2021р.