Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10086/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10086/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в м. Києві, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням заробітної плати з 1990 року - 1995 року, позивачу; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачу, з урахуванням заробітної плати з 1990 року - 1995 року, показників середньої зарплати по Україні (Зс) за 2018-2020 роки - 9 005,36 та середнім коефіцієнтом зарплати (Кз) - 1,48653. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до розрахунку, який міститься в пенсійні справі позивача, розмір пенсії має складати 4 097,19 грн. Також позивач вважає неправильним розрахунок, здійснений відповідачем, оскільки пенсія, з урахуванням заробітної плати за період з 1990 року по 1995 рік, не може стати меншою. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23 лютого 2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 лютого 2021 року про здійснення перерахунку пенсії та провести детальний розрахунок з урахуванням довідки від 24 вересня 2020 року № 75, виданої Приватним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3», та наданням останнього ОСОБА_1 . Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу змісту рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача видно, що воно не містить будь-яких розрахунків, а лише констатує недоцільність здійснення перерахунку, тобто, є невмотивованим та таким, що суперечить вимогам п. 3 частини 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що проведений обрахунок можливого розміру пенсії, з урахуванням оптимальної заробітної плати за періоди роботи з 01 березня 1990 року по 28 лютого 1995 року, показав недоцільність такого перерахунку, оскільки розмір пенсії зменшується з 2 492,35 грн. до 2 395,03 грн. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком. 04 лютого 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою (т. 1 а.с. 81-87) про перерахунок пенсії, з урахуванням заробітної плати за період з 1990 року по 1995 рік, до якої додала довідку від 24 вересня 2020 року № 75 (т. 1 а.с. 88). За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення від 23 лютого 2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 74-75), згідно з яким Управлінням розглянуто довідку від 24 вересня 2020 року № 75, видану Приватним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3». Проведений обрахунок можливого розміру пенсії, з урахуванням оптимальної заробітної плати за періоди роботи з 01 березня 1990 року по 28 лютого 1995 року, показав недоцільність такого перерахунку, оскільки розмір пенсії зменшується з 2 492,35 грн. до 2 395,03 грн. Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки. Відповідач повідомив позивачу про вказану підставу відмови у проведенні перерахунку листом від 05 березня 2021 року (т. 1 а.с. 38-39). Вважаючи свої права порушеними, а відмову відповідача у перерахунку пенсії в належному розмірі неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України). При поданні документів для оформлення пенсій визначається чіткий порядок щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1). Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній,затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10- ф, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії па інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку 22-1). Статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до частини 1 якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно ч. 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до ч. 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де, зокрема, Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс. Як вірно встановлено судом, пенсія за віком призначена позивачу у 2008 році. Середньомісячний заробіток при призначенні пенсії становив 1943,39 грн., який взято за період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1994 року та з 01 липня 2004 року по 30 квітня 2006 року. Показник середньої заробітної плати по народному господарству застосовано за 2007 рік - 1197,91 грн. Позивач звернувся до Управління із заявою від 04 лютого 2021 року щодо перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 24 вересня 2020 року № 75, виданої ПрАТ «ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ № 3». За змістом ч. 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де, зокрема, Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс. Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показників середньої зарплати по Україні (Зс) за 2018-2020 роки - 9 005,36 грн., в той час як пенсія їй призначена у 2008 році, а відтак врахування такого показника суперечить вимогам статті 40 названого Закону. Зі змісту наведеної вище норми видно, що показник (Зс) враховується при розрахунку показника (Кз), у зв`язку з чим суд також вважає безпідставним враховувати зазначений позивачем середній коефіцієнт зарплати (Кз) у розмірі 1,48653. Разом з тим, слід зазначити, що ч. 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Отже, прийняття рішення, вчинення дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Між тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, з аналізу змісту рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії видно, що воно не містить будь-яких розрахунків, а лише констатує недоцільність здійснення перерахунку, про який просить позивач. Водночас, з матеріалів пенсійної справи вбачається наявність різних розрахунків розміру пенсії, а саме: розрахунок (т. 1 а.с 66-67), згідно якого загальний розмір пенсії позивача складає 4 014, 93 грн., а також розрахунок (т. 1 а.с 76-80), згідно якого розмір пенсії позивача, зокрема, у період з 01 лютого 2021 року по 30 червня 2021 року, складає 2 395,03 грн. При цьому, позивач посилається на розрахунок з тієї ж програми «Пенсійні розрахунки» (т. 1 а.с. 35-37), проте розмір розрахованої згідно з ним пенсії становить 4 097,19 грн. Будь-яких аргументів та доводів, а також відповідних доказів, зокрема, розрахунків, на підтвердження врахування під час здійснення перерахунку пенсії позивача довідки від 24 вересня 2020 року № 75 відповідачем суду не надано. Таким чином, суд вважає спірне рішення невмотивованим та таким, що суперечить вимогам п. 3 частини 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим останнє є протиправним. Щодо компетенції адміністративного суду, то останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади, зокрема, щодо здійснення розрахунку пенсії позивача з урахуванням довідки від 24 вересня 2020 року №

75. За таких обставин, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 23 лютого 2021 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 лютого 2021 року з урахуванням довідки від 24 вересня 2020 року № 75, виданої Приватним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3», з проведенням детального розрахунку та наданням його позивачу. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 28 вересня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків