Постанова 4855 № 620/1097/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1097/21 Суддя першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., за участю: представника позивача: - Волошина В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, в якому просив: - стягнути з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України р/р UA578201720313261001202092745 (код класифікації доходів бюджету 25010200) в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646 матеріальну шкоду у розмірі 602873,95 грн.; - стягнути з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України р/р UA088201720343190001000092745 (код класифікації доходів бюджету ЗФ) в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646 судовий збір у розмірі 9043,11 грн. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позовну заяву Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - залишено без розгляду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 16 вересня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 36175, від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що позивачем пропущено спеціальний строк звернення до суду, який встановлено ч.5 ст. 122 КАС України та складає один місяць, позивач, в межах справи 750/13126/19 не скористався своїм правом, передбаченим ст. 256 ЦПК, яка містить можливості звернення до суду, що закрив провадження у справі із заявою про передачу справи за підсудністю, про існування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 818/1688/16 позивачу було достеменно відомо. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України в порядку цивільного судочинства із даним позовом звернувся у листопаді 2019 року, а в порядку адміністративного судочинства у лютому 2021 року, тобто позивачу станом на момент звернення до суду в порядку цивільного судочинства було відомо про практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 818/1688/16 щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства, таким чином, висновки, викладені в ухвалі суду про відкриття провадження у справі щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду є передчасні, наведені позивачем, в судовому засіданні інші підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного. ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2019 по справі № 750/12449/18, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.03.2019, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вищевказаною постановою було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, у разі виникнення небезпеки для руху не вжила усіх заходів для безпечного об`їзду перешкоди аж до повної зупинки ТЗ, змінила напрямок руху, внаслідок чого трапився наїзд на ТЗ водія ОСОБА_2 , чим порушила вимоги п.п.10.1, 12.1, 12.3 ПДР і дані порушення знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку з виникненням ДТП за участю службового автомобіля «CKC MOU-04 МП», д.н.з. НОМЕР_1 . Власником пошкодженого в результаті вищезазначеної ДТП службового автомобіля Mitsubishi Outlander «CKC MOU-04 МП», д.н.з. НОМЕР_1 є Департамент патрульної поліції, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, зазазної в результаті зазначеної ДТП. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Строки звернення до суду визначені, зокрема статтею 122 КАС України. Так, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Так, відповідно до матеріалів справи, позивач у листопаді 2019 року звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 602873 грн. 95 коп. в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.03.2020 року, залишеної без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року, провадження у справі закрито, роз`яснено позивачу право на звернення із даним позовом до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства. 16 лютого 2021 року, позивач звернувся з даним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку, встановленого нормами КАС України для даної категорії справ. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Так, колегія суддів вважає, що звернення до суду з позовом в рамках іншого провадження (цивільного) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже протягом тривалого часу (з моменту постановлення ухвали Деснянськими районним судом м. Чернігова від 05.03.2020 року про закриття провадження у справі до винесення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року про закриття провадження у справі), позивач не скористався правом, наданим йому ст. 256 Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якої у позивача наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Більше того, навіть з моменту ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року, враховуючи скорочений строк звернення до суду із даним позовом (місячний строк, відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України), позов поданий до суду першої інстанції із пропуском строку, що свідчить про недотримання позивачем норм КАС України та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Необґрунтованими, на переконання колегії суду є посилання позивача, як на поважну підставу пропуску звернення до суду, на зміну судової практики в частині підсудності справ про стягнення матеріальної шкоди, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року по справі № 818/1688/16, вказано про те, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (посилання на той факт, що в межах спірних правовідносин шкода завдана внаслідок ДТП, а в межах правовідносин 818/1688/16 внаслідок втрати засобів зв`язку, не змінює суті спірних правовідносин - а саме - завдання органу державної влади шкоди особою, що перебуває з нею у відносинах публічної служби). Враховуючи, що позивач в порядку цивільного судочинства із даним позовом звернувся у листопаді 2019 року, а в порядку адміністративного судочинства у лютому 2021 року, останньому, станом на момент звернення до суду в порядку цивільного судочинства було відомо про практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 818/1688/16 щодо розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Постанова складена в повному обсязі 28 вересня 2021 року.