Постанова 4855 № 640/33085/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33085/20 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком у 2020 році; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017-2019 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 17 серпня 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії, вона може звернутися із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший. Однак перехід на пенсію за іншим законом не може вважатися призначенням пенсії вперше, у зв`язку з чим не може бути підставою для зміни показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні. Також відповідач зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, що у 2020 році становило 4888 грн 83 коп. Додатково Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що напрями використання коштів Пенсійного фонду України визначені у ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і не можуть спрямовуватися на інші цілі, у зв`язку з чим стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є необґрунтованим. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від ОСОБА_1 до суду не надходив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - без змін, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. З 01 березня 2017 року позивач отримувала пенсію на вислугу років, призначену та обчислену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Починаючи з 16 серпня 2020 року позивачу виплачується пенсія за вказаним Законом, а її розмір обчислюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2014-2016 роки. ОСОБА_1 16 листопада 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просила обчислювати пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017-2019 роки. Листом від 23 листопада 2020 року № 2600-0306-8/166698 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з посиланням на те, що згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що первинно у березні 2017 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення». Натомість у серпні 2020 року позивач зверталася до відповідача за призначенням іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а саме - Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд першої інстанції прийшов до висновку, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії, а не переведення на інший вид пенсії згідно з ч. 3 ст. 45 цього ж Закону, а тому позиція відповідача є необґрунтованою. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Натомість ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року була призначена пенсія за Законом України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я. Такий вид пенсії не передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не є однією з форм пенсійного забезпечення, визначених таким Законом. Закон України «Про пенсійне забезпечення» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав умови пенсійного забезпечення для окремих категорій працівників, зокрема - працівників сфери охорони здоров`я. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший. Водночас ОСОБА_1 19 серпня 2020 року зверталася до відповідача із заявою про призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, аніж була їй призначена у 2017 році. Під час розгляду та вирішення справи колегія суддів враховує, що порядок застосування абз. 2 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо особи, яка отримувала пенсії, призначену відповідно до іншого закону, у подальшому подала заяву про призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», був викладений у постановах Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі № 497/2156/16-а, від 24 липня 2019 року у справі № 266/3680/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі № 211/5907/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі № 263/3478/17, від 17 липня 2020 року у справі № 335/13894/16-а. Зміст правового висновку Верховного Суду, викладеного у вказаних постановах, полягає у тому, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» / Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії. Показник середньої заробітної плати при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії в силу вказаних законів не застосовувався. За призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше. Верховний Суд дійшов до висновку, що за вказаних обставин застосування ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, посилання відповідача на ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як на підставу для висновку про те, що позивач не має права на розрахунок заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017-2019 роки, є необґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Враховуючи, що за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 вперше звернулася 19 серпня 2020 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона має право на розрахунок заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017-2019 роки. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами відповідає вимогам абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 25 червня 2021 року, та не можуть бути підставами для його скасування. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 268, 272, 287, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Л.Т. Черпіцька