Постанова 4854 № 420/5315/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2021 р. Категорія 111030000м.ОдесаСправа № 420/5315/20 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. час і місце ухвалення: 12:24, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: Представник позивачаІванова Ю.Ю. (адвокат; ордер) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Одеська торгова компанія до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи його тим, що у нього наявні всіх документі, передбачені чинним законодавством для господарської діяльності з реалізації послуг, за рахунок яких було складено розрахунок суми бюджетного відшкодування. В порушення Порядку № 727, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області не наведено необхідних та достатніх доказів для спростування факту використання орендованих транспортних засобів ТОВ Одеська торгова компанія, які були орендовані в ТОВ «ЕКСПОТРЕНД». При цьому, інформація щодо права власності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» на транспорті засоби міститься у відкритих реєстрах. Крім того, основним документом, що підтверджує реальність господарських операцій є податкові накладні, складені на підтвердження придбання товару (робіт/послуг). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2020 року № 0000840402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2020 року № 0000820402 в частині суми зменшення бюджетного відшкодування в розмір 623333,54 грн. та в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 259166,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що за звітний період декларування за січень-лютий 2020 року встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» у зв`язку з ненаданням підтверджуючий документів. Аналізом даних наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.06.2017 (дата реєстрації платником ПДВ) по 29.09.2020 року не встановлено придбання ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» транспортних засобів, які надаються в оренду ТОВ Одеська торгова компанія. Крім того, податковий орган вказує, що у ТОВ «Одеська торгова компанія» відсутні накази по підприємству щодо впорядкування використання підприємством автомобілів, щодо затвердження порядку використання автомобілів в господарській діяльності підприємства, щодо визначення норм витрат пального, інших первинних документів подорожніх листів щодо підтвердження використання автомобілів в господарській діяльності підприємства. Товариством з обмеженою відповідальністю Одеська торгова компанія було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що наявність правоустановчих документів на орендовані транспортні засоби, спростовує ключовий довід відповідача щодо відсутності факту придбання послуг від ТОВ «ЕКСПОТРЕНД». Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 березня 2019 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Одеська торгова компанія (код ЄДРПОУ 42854854), про що внесено запис за № 15561020000069334 (а.с. 21-22 т. 1). 19 березня 2020 року товариством з обмеженою відповідальністю Одеська торгова компанія подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року (а.с. 149-150 т. 2). 21 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ № 1464 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Одеська торгова компанія з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року (а.с. 147 т. 2). 21 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області виписано повідомлення № 367, яким повідомлено ТОВ Одеська торгова компанія про проведення з 29 квітня 2020 року документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України запропоновано надати інформацію та належним чином завірені копії документів, що стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами (контрагентами) за рахунок яких відповідно складено розрахунок суми бюджетного відшкодування визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року (а.с. 144-146 т. 2). Копія наказу про проведення перевірки від 21.04.2020 року № 1464 та повідомлення про проведення перевірки та надання інформації та копій документів від 21.04.2020 року № 367 отримані представником ТОВ Одеська торгова компанія 23.04.2020 року (а.с. 148 т. 2). В період з 29.04.2020 року по 06.05.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Одеська торгова компанія, за результатами якої складено акт перевірки № 402/15-32-04-02/42854854 від 14.05.2020 року (а.с. 24-53 т. 1). Згідно акту перевірки № 402/15-32-04-02/42854854 від 14.05.2020 року під час проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абзацу б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ Одеська торгова компанія завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1175000 грн., в т.ч. за січень 2020 року у сумі 418333,00 грн. та за лютий 2020 року 756667,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (р. 19 декларації з ПДВ) за січень 2020 року у розмірі 418333,00 грн., за лютий 2020 року 965000,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ) за січень 2020 року у розмірі 210000,00 грн. та за лютий 2020 року 417908,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації з ПДВ) за лютий 2020 року у сумі 551667,00 грн.; в порушення абзацу б) п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ Одеська торгова компанія не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 22365,00 грн., у зв`язку з відсутністю сплати сум ПДВ у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів. 29 травня 2020 року ТОВ Одеська торгова компанія подано до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки № 402/15-32-04-02/42854854 від 14.05.2020 року, за результатами розгляду яких подані заперечення залишено без розгляду (а.с. 59-81 т. 1). 04 червня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000820402, яким ТОВ Одеська торгова компанія зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 627908,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 261454,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000840402, яким до ТОВ Одеська торгова компанія застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 551667,00 грн. (а.с. 54-58 т. 1). Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000820402 та № 0000840402 від 04 червня 2020 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що надані ТОВ Одеська торгова компанія документи, складені за результатами проведених операцій містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів (робіт, послуг). Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України. Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Згідно п. 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Зі змісту акту перевірки № 402/15-32-04-02/42854854 від 14.05.2020 року, складеного за результатами перевірки ТОВ Одеська торгова компанія, вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області встановлено, що ТОВ Одеська торгова компанія у період січень 2020 року лютий 2020 року здійснено придбання у ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» послуг з оренди та суборенди транспортних засобів на загальну суму 7050000,00 грн. Однак, аналізом інформації, що наявна в ІТС «Податковий блок», Єдиному реєстрі податкових накладних та інформації, що зібрано та опрацьовано встановлено, що за звітний період декларування за січень-лютий 2020 року встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» у зв`язку з ненаданням підтверджуючий документів. Аналізом даних наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.06.2017 (дата реєстрації платником ПДВ) по 29.09.2020 року не встановлено придбання ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» транспортних засобів, які надаються в оренду ТОВ Одеська торгова компанія. Також, до перевірки не надано наказів по підприємству щодо впорядкування використання підприємством автомобілів, щодо затвердження порядку використання автомобілів в господарській діяльності підприємства, щодо визначення норм витрат пального, інших первинних документів подорожніх листів щодо підтвердження використання автомобілів в господарській діяльності підприємства. Отже, за відсутності факту придбання послуг від ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість наявність за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Таким чином, ТОВ Одеська торгова компанія сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «ЕКСПОТРЕНД», які не підтверджено належним чином оформленими первинними документами та існуючою податковою інформацією щодо цього постачання, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту на суму 1175000,00 грн. (за січень 2020 року у сумі 418333,33 грн., за лютий 2020 року 75666667,00 грн.). зазначене призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ (р. 19 декларації з ПДВ) за січень 2020 року на загальну суму ПДВ 418333,00 грн., за лютий 2020 року на загальну суму ПДВ 965000,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальником таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (п. 20.2 декларації з ПДВ) в сумі 210000,00 грн. за січень 2020 року; завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальником таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (п. 20.2 декларації з ПДВ) в сумі 413333,00 грн. за лютий 2020 року; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 21 декларації з ПДВ) за лютий 2020 року у сумі 551667,00 грн. Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення). Відповідно до пп. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Згідно пп. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити:ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальнихцінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. З аналізу вищевикладеного вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування. 16 вересня 2019 року між ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» (орендодавець) та ТОВ Одеська торгова компанія (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів № 16/09/19-ТЗ, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування в порядку та на умовах, визначених договором, транспортні засоби. Найменування, кількість, відомості про транспортні засоби визначаються в додатках «Перелік орендованих транспортних засобів», які є невід`ємною частиною договору. Транспортні засоби є власністю орендодавця. Орендодавець зобов`язується передати транспортні засоби у платне користування орендарю в належному технічному стані. Орендодавець передає транспортні засоби у користування орендарю, а орендар зобов`язується використовувати транспортні засоби за їх цільовим призначенням. Орендодавець самостійно несе витрати по оплаті вартості паливно-мастильних матеріалів, запчастин і комплектуючих, вартість послуг по ремонту транспортних засобів. Орендодавець зобов`язаний, за власний рахунок, проводити поточний та капітальний ремонт транспортних засобів, попередньо повідомивши орендаря, про час та строк проведення такого ремонту, а також проводити технічний огляд та сервісне обслуговування транспортних засобів, переданих орендарю. Орендодавець має право за власний рахунок проводити поточний ремонт та сервісне обслуговування транспортних засобів на станції технічного обслуговування або власними силами. Передача транспортних засобів орендодавцем у користування орендарю, а також повернення з користування орендарем транспортних засобів орендодавцю, оформлюється двостороннім актом прийому-передачі транспортних засобів із зазначенням технічного стану транспортних засобів. Місце приймання-передачі транспортних засобів орендодавцем в оренду орендарю, а також повернення транспортних засобів від орендаря орендодавцю здійснюється за адресою: 67581, Одеська область, Лиманський район, с. Кошари, вул. 10-Степова,

187. Загальний розмір щомісячної орендної плати за користування транспортними засобами становить 2500000,00 грн. (а.с. 82-87 т. 1, 147-151 т. 3). На підтвердження виконання договору оренди транспортних засобів № 16/09/19-ТЗ від 16.09.2019 року ТОВ Одеська торгова компанія надано копії документів, а саме договору (а.с. 82-87 т. 1, а.с. 147-151 т. 3), перелік орендованих транспортних засобів (а.с. 88-93 т. 1, а.с. 152-153 т. 3), акту прийому-передачі транспортних засобів (а.с. 155-157 т. 3), картку рахунку 631 за лютий 2020 року (а.с. 94-96 т. 1), картку рахунку 631 за січень 2020 року (а.с. 97-98 т. 1, а.с. 179-183 т. 3), актів надання послуг (а.с. 99-100 т. 1, а.с. 162-162 т. 3), рахунків на оплату (а.с. 158-161 т. 3), платіжних доручень (а.с. 101-122 т. 1, а.с. 164-178 т. 3), повідомлення ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (а.с. 123-126 т. 1), звітів про фактичний розмір показників пробіг транспортних засобів, які знаходять в оренді (а.с. 127-128 т. 1), наказів про затвердження норм витрат пального (а.с. 139-144 т .1), наказу про встановлення матеріально відповідальної особи за транспортні засоби (а.с. 145-148 т. 1), реєстрів до договорів транспортного переведення (а.с. 232-248 т. 1), товарно-транспортних накладних (а.с. 250 т. 1, а.с. 1-24 т. 2), облікових листів вантажних автомобілів (а.с. 25-61 т. 2) Доказів того, що зазначені документи не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 відповідачем до суду не надано. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що за звітний період декларування за січень-лютий 2020 року встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» у зв`язку з ненаданням підтверджуючий документів. Аналізом даних наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.06.2017 (дата реєстрації платником ПДВ) по 29.09.2020 року не встановлено придбання ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» транспортних засобів, які надаються в оренду ТОВ Одеська торгова компанія. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що податкова інформацію, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Верховний Суд в постанові від 04 червня 2020 року по справі № 340/422/19 (№ К/9901/33095/19) зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 160/93/19 (№ К/9901/25783/19). Крім того, у своїй постанові від 05.02.2020 року по справі №823/1519/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду критично віднісся до посилань контролюючого органу на аналіз податкової інформації, отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. В той же час, позивачем до суду надано копію мирової угоди від 31.0.2018 року підписану між ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» та ТОВ «Агротранс Консалт», згідно якої ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» набуває право власності на об`єкти рухомого майна - транспортні засоби згідно переліку, які належать на праві приватної власності ТОВ «Агротранс Консалт» (а.с. 163-169 т. 1). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 року по справі № 916/8235/17, яка набрала законної сили, затверджено мирову угоду, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Експотренд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс Консалт» від 31.01.2018 року, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72041352), (а.с. 149-162 т. 1). При цьому, предметом мирової угоди від 31.01.2018 року були 59 транспортних засобів, згідно переліку. Також, на підтвердження знаходження у власності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» транспортних засобів, які були предметом договору оренди транспортних засобів № 16/09/19-ТЗ від 16.09.2019 року, ТОВ Одеська торгова компанія надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 170-231 т. 1). В той же час, копії вказаних документів надавались ТОВ Одеська торгова компанія до податкового органу у відповідь на запити від 09.04.2020 року та від 24.03.2020 року, проте були безпідставно не взяті до уваги посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області (а.с.. 62-99 т. 1). Таким чином, доводи апелянта про те, що ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» не могло надавати транспортні засоби в оренду ТОВ Одеська торгова компанія не ґрунтуються на доказах та є безпідставними. Також безпідставними є посилання апелянта на те, що у ТОВ «Одеська торгова компанія» відсутні накази по підприємству щодо впорядкування використання підприємством автомобілів, щодо затвердження порядку використання автомобілів в господарській діяльності підприємства, щодо визначення норм витрат пального, інших первинних документів подорожніх листів щодо підтвердження використання автомобілів в господарській діяльності підприємства, оскільки позивачем було надано копії звітів про фактичний розмір показників пробігу транспортних засобів, які знаходяться в оренді (т.1, а.с.127-128), наказів про затвердження норм витрат пального (т.1, а.с. 139-144), наказу про встановлення матеріально відповідальної особи за транспортні засоби (т.1, а.с.145-148), реєстрів до договорів транспортного перевезення (т.1, а.с.232-248), товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.250, т.2, а.с.1-24), облікових листів вантажних автомобілів (т.2, а.с.25-61). Натомість, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України. Також, відповідачем не надано доказів що, договір, укладений позивачем та ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» у судовому порядку визнано недійсним, а тому доводи податкового органу щодо того, що відсутні правові підстави для складання (виписки) податкових накладних та первинних документів є неспроможними. Разом з тим, надані ТОВ Одеська торгова компанія документи, складені за результатами проведених операцій містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів (робіт, послуг). Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року № 0000840402 є необґрунтованим та підлягає скасуванню. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням № 0000820402, ТОВ Одеська торгова компанія зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 627908,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 261454,00 грн. (54-55 т. 1). Згідно розрахунку суми на яку зменшено бюджетне відшкодування податковим повідомленням-рішенням № 0000820402 від 04.06.2020 року, податковим органом застосовано штрафні санкції у розмірі 25 % від суми бюджетного відшкодування 210000,00 грн., та 50 % від суми бюджетного відшкодування 417908,00 грн. (а.с. 55 т. 1). Проте, згідно висновків акту перевірки № 402/15-32-04-02/42854854 від 14.05.2020 року до складу штрафних санкцій увійшли суми бюджетного відшкодування за лютий 2020 року у розмірі 4574,00 грн. щодо господарських відносин позивача з ПП «МАКС-АГРО», які не оскаржуються ТОВ Одеська торгова компанія. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року № 0000820402 підлягає скасуванню в частині суми зменшення бюджетного відшкодування в розмір 623333,54 грн. та в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 259166,77 грн. У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» в пункті 38 Суд зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» у пункті 73 Суд зазначив що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок. Практика Європейського суду з прав людини узгоджується з положенням ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це означає, що на податковий орган розповсюджується принцип імперативності права: «дозволено все, що закріплено у законі». Натомість, на платників податків розповсюджується протилежний принцип диспозитивності права: «дозволено все, що не заборонено у законі». Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень № 0000820402 та № 0000840402 від 04 червня 2020 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Одеська торгова компанія про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі № 420/5315/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 29 вересня 2021 року. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.