Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5076/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8007/21 Справа № 204/5076/21 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В.Ю Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Деркач Н.М. суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю., при секретарі - Усик А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: 09 липня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2021 року у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що по своїй суті позовні вимоги ОСОБА_2 зводяться до незгоди з діями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду при розгляді справ. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Зміст конкретних судових рішень контролюється за допомогою гарантованих державою процедур апеляційного та касаційного оскарження рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини після використання національних засобів захисту своїх прав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з такими висновками зважаючи на наступне. Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду та суддів, який за своєю суттю, є засобом, що гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справах "Ернст та інші проти Бельгії", N 33400/96, § 47-57, від 15 липня 2003 року, «Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року). Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року в справі № 6-3139цс16 зазначав, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц дійшла наступних висновків: «Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року). Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року)». Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не підлягає розгляду в судах та відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України. Подібні висновки викладені Верховним Судом в ухвалі від 18 лютого 2021 року в справі № 204/8439/20 при відмові у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Посилання апелянта на порушення його права на звернення до суду є необґрунтованими. Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом дотримано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко І.Ю. Ткаченко