Постанова Житомирський апеляційний суд № 281/373/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №281/373/21 Головуючий у 1-й інст. Гребенюк В. В. Категорія 69 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №281/373/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В. в смт. Лугини, в с т а н о в и в : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 15.12.2007 виконавчим комітетом Кремненської сільської ради Лугинського району Житомирської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №8 від 15.12.2007. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Вказує, що ведуть спільне господарство, оскільки спільно проживають. Стверджує, що майнового спору між ними немає. Окрім того, зазначає, що від шлюбу з відповідачем має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що діти проживають разом з нею та відповідачем по справі. Вважає, що враховуючи особливий характер сімейних відносин, а також те, що збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, вжиття заходів щодо примирення між нею та відповідачем буде недоцільним, оскільки вони суперечитимуть як її інтересам, інтересам відповідача так і безпосередньо дітей. Враховуючи викладене просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем у справі. Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15.12.2007 виконавчим комітетом Кремненської сільської ради Лугинського району, про що складено актовий запис №8 - розірвано. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року скасувати та закрити провадження у справі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи. Зазначає, що з дружиною у нього були деякі непорозуміння, але це не є підставою для розірвання шлюбу. Вважає, що сім`ю можливо зберегти заради добробуту спільних дітей, а рішення позивача про розірвання шлюбу є спонтанним та необдуманим. Вказує, що судом не було надано строку для примирення, не досліджено чи ведеться спільний побут, а також чи можливе примирення між сторонами. Окрім того, зазначає, що на даний час він з дружиною та спільними дітьми спільно проживають родиною та всі непорозуміння, які спонукали позивача звернутися до суду вирішено і вони бажають зберегти шлюб. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15 грудня 2007 року виконавчим комітетом Кремненської сільської ради Лугинського району між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис №8. Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.12.2017 виконкомом Кремненської сільської ради Лугинського району. Від даного шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Матеріали справи свідчать про те, що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, подружні стосунки не склалися, сім`я збереглась формально, шлюбно-сімейні відносини припинені, збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам сторін, суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідач у апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про фактичне збереження шлюбних відносин та неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги про те, що вони з позивачем помирилися та проживають разом, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу. Позивач скористалася своїм правом на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду такого позову, на момент розгляду справи у сторін не виникло заперечень, щодо розірвання укладеного між сторонами шлюбу. Крім того, доводи апеляційної скарги щодо дійсних причин розірвання шлюбу фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, також посилався на те, що суд першої інстанції не надав можливості висловити позицію з приводу заявленого позову, оскільки розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Колегія суддів зазначає, що згідно ухвали Лугинського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов та строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, тому доводи апелянта є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що судом першої інстанції не вжито заходів для примирення подружжя. Колегія апеляційного суду звертає увагу, що згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. В позовній заяві позивачем зазначено, що примирення між нею і відповідачем та збереження сім`ї є неможливим, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Інші доводи апеляційної скарги на правильність ухваленого рішення не впливають, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді