Постанова 4824 № 754/3288/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 754/3288/21 провадження № 22-ц/824/10700/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Юрія Вікторовича, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року в складі судді Саламон О. Б., встановив: 02.03.2021 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: зобов`язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію розірвати контракт достроково з директором Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва (далі - КНП «Консультативно-діагностичний центр») Лимарем Ю. В. ; стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь неповнолітнього ОСОБА_2 2 514 240 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з директора КНП «Консультативно-діагностичний центр» Лимаря Ю.В. на користь неповнолітнього ОСОБА_2 17 348 256 грн на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , в частині вимог до директора КНП "Консультативно-діагностичнй центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Ю.В. про відшкодування моральної шкоди постановлено вважати неподаним та повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач не усунула недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року та направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва за встановленою підсудністю. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої стаття 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так у справі «Relief v France» Європейський Суд з прав людини зазначив, то стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Ю. В. про відшкодування моральної шкоди без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 30 березня 2021 року посилався на те, що позов не відповідає вимогам п.4, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, ч. 4 ст.177 ЦПК України, а саме: 1) позивачем не обґрунтовані вимоги позову стосовно директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Ю. В.; 2) позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; та підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 3) позивачем не надано до суду документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також суд першої інстанції зазначив, що в частині вимог стосовно стягнення моральної шкоди позивач не звільняється від сплати судового збору в порядку ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Визнаючи вказану позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції в ухвалі від 17 травня 2021 року виходив з того, що у визначений судом строк недоліки позовної заяви шляхом виконання вимог п. 4, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, ч. 4 ст.177 ЦПК України позивачем усунуто не було. Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи -в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містила зазначення способу захисту прав або інтересів, передбачений законом - відшкодування моральної шкоди, а також посилання на те, якими діями відповідача її було заподіяно. Позовна заява також містила клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору з підстав п. 14 ч. 2 ст.3 Закону України " Про судовий збір". Разом з тим, з оскаржуваної ухвали вбачається, що судом вказане клопотання вирішено не було, що свідчить про порушення судом норм процесуального права. Повернення позовної заяви з підстав не підтвердження позивачкою, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав є надмірним формалізмом. Не може вважатись недоліком позовної заяви у розумінні норм цивільного процесуального права й не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, оскільки не подання такого розрахунку може бути підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати плавила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи,4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою та у відповідності до положень ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на те, що правила територіальної юрисдикції (підсудності) справи судом першої інстанції порушено не було, правові підстави для скасування ухвали суду та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Юрія Вікторовича, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог до директора Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Лимаря Юрія Вікторовича про відшкодування моральної шкоди направити для продовження розгляду до Деснянського районного суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк