Постанова 4824 № 754/4011/21

Справа № 754/4011/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12388/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Скрипка О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича, подану в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Скрипки О.І., у цивільній справі № 754/4011/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що 23 травня 2018 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву, згідно якої, в подальшому, їй було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунокзі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому, ОСОБА_1 погодила, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку» та «Тарифами Банку», складає між нею та АТ «Акцент-Банк» кредитний договір. Посилаючись на те, що відповідачка не виконує свої зобов`язання, АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з неї заборгованість, яка станом на 28 грудня 2020 року становить 20 217,79 грн., з яких: 13 407,58 грн. - заборгованість за кредитом, 6 810,21 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 407,58 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Омельченко Є.В., який діє в інтересах АТ «Акцент-Банк», подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити такі вимоги. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки. Підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 погодилася на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Також зазначає, що відповідачкою було підписано паспорт кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тобто сторонами було погоджено усі істотні умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, АТ «Акцент-Банк» посилалося на те, що 23 травня 2018 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачці було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28 грудня 2020 року становить 20 217,79 грн., з яких: 13 407,58 грн. - заборгованість за кредитом, 6 810,21 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до матеріалів справи Витяг з Умов були надані відповідачці для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, і у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів та пені, оскільки у анкеті-заяві, підписаній сторонами, процентна ставка та відповідальність за порушення зобов`язання не зазначені, як і не вказано відомості щодо строків повернення кредиту. Враховуючи викладене, з відповідачки на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 13 407,58 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» надало суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви відповідачки від 23 травня 2018 року, копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», копію паспорта відповідачки (а.с. 5, 6, 6-7, 7-11, 12, 13). Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку не містять підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідачки ОСОБА_1 , її контактну інформацію. Анкета-заява не містять даних про умови кредитування, в них відсутні відмітка про те, яку картку відповідачка просила видати. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими до врахування судом. Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 23 травня 2018 року також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися (а.с. 6-7). Розрахунок заборгованості також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування. Представником АТ «Акцент-Банк» до апеляційної скарги було додановиписку по рахунку ОСОБА_1 , проте, колегія суддів не приймає вказаний документ, оскільки, особою, що подала апеляційну скаргу, в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не було надано доказів неможливості подання вказаної виписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам. Колегія суддів відхиляє посилання представника АТ «Акцент-Банк» на безпідставність посилань суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, оскільки вказана постанова є чинною, викладені у ній висновки стосуються спірних відносин, а тому, вони підлягали врахуванню у даній справі. Доводи апеляційної скарги представника АТ «Акцент-Банк» не спростовують висновків суду першої інстанції. В частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та судового збору рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника АТ «Акцент-Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича, подану в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року. Суддя-доповідач Судді