Постанова Київський апеляційний суд № 760/9892/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2021 року місто Київ справа № 760/9892/17 провадження№22-ц/824/10519/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання - Чепур Н.К., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 відповідач - Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 1 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок та зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 листопада 2016 року Державною службою інтелектуальної власності України у офіційному бюлетені «Промислова власність» було опубліковано відомості про промисловий зразок «ЛОГОТИП» за заявкою ОСОБА_2 №s201601495 від 9 вересня 2016 року на підставі чого йому було видано патент № НОМЕР_1 . Зазначений промисловий зразок не відповідає умовам патентоспроможності та порушує його права, а тому патент на нього має бути визнаний недійсним. Позивач посилається на те, що він використовує позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у своїй діяльності (в тому числі - в назві компанії) з моменту його створення у 1927 році. Фактично позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є прізвищем засновника компанії - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), який почав використовувати власне прізвище для цілей маркування своїх товарів ще починаючи з 1895 року. Зазначене підтверджується інформацією про історію позивача, яка розміщена на його офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 (інформація про історію позивача також доступна російською мовою на ІНФОРМАЦІЯ_3). З метою захисту своїх прав на позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », позивач, серед іншого, отримав правову охорону наступних знаків для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією: знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 липня 1966 року та знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3 від 25 січня 2007 року. Дія вказаних знаків також поширюється на територію України з 12 липня 2002 року та 25 січня 2007 року відповідно. Позивач зазначає, що він використовував позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для маркування своєї продукції, яка поширювалась на території України, задовго до подачі відповідачем заявки на отримання патенту на промисловий зразок. Спірний промисловий зразок не відповідає критеріям патентоспроможності в розумінні ч. 1 ст. 461 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», оскільки він не є новим. Сукупність суттєвих ознак промислового зразка за спірним патентом № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі задовго до дати подачі ОСОБА_2 заявки на одержання патенту на зазначений промисловий зразок, а відтак, ознака новизни відсутня, а тому патент не відповідає умовам патентоспроможності. Він є власником значної кількості знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями, у тому числі - протиставленого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1», дія якого поширена на територію України з 25 січня 2007 року, схожим настільки, що його можна сплутати, із домінуючим елементом промислового зразка за спірним патентом НОМЕР_1, позивач вважає, що факт отримання ОСОБА_2 спірного патенту спричинило порушення його прав, зокрема на торговельну марку за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3 від 25 січня 2007 року в розумінні абз. абз. 4, 5 п. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг». Позивач посилається на те, що відповідно до п.п. в) п. 1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» спірний промисловий зразок за патентом № НОМЕР_1 був виданий внаслідок подання заявки з порушенням прав інтелектуальної власності позивача, а відтак, має бути визнаний недійсним. Просив визнати недійсним патент України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року повністю; зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним повністю патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 1 квітня 2021 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсним патенту на промисловий зразок та зобов`язання вчинити дії. Визнано недійсним повністю патент України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року. Зобов`язано Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним повністю патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3200 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 26426,40 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В апеляційні скарзі зазначає, що основним доказом позивача на підтвердження своїх позовних вимог а також єдиний доказ, на який посилається в рішенні суд першої інстанції є висновок № 014/19 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі № 760/9892/17 від 25 березня 2019 року, яким було встановлено, що:

1. Промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна», відповідно до матеріалів справи.

2. Позначення, використані в варіантах 3.1. та 4.1 промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3, за умови використання позначення за варіантами 3.1. та 4.1 промислового зразка за патентом НОМЕР_1 для товарів, для яких зареєстровано знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3. В той же час, у спірному патенті НОМЕР_1 містяться 8 варіантів використанняпромислового зразка, та варіанти 1.1, 2.1, 5.1, 6.1, 7.1, 8.1 відповідно, не визнані такими, що є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», за міжнародною реєстрацією НОМЕР_3. Отже, висновки суду, щодо визнання патенту України НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року повністю, не мають під собою жодного законного обґрунтування, суперечать зібраним по справі доказам, порушують права комерційної власності апелянта/відповідача по справі. В своєму рішенні суд посилається на норми матеріального права, закріплені у п. п. «в» ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зазначає, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб, але ігнорує положення даної статті, та за відсутності доказів визнає патент недійсним повністю. Також, суд першої інстанції, незважаючи на доводи про відсутність вини в його діях на отримання патенту, визнає його таким, що порушив права та інтереси позивача, та стягує з нього судові витрати. Вважає, що саме на ДП "Український інститут інтелектуальної власності" повинні були покладатися судові витрати по справі в разі задоволення позовних вимог, оскільки в резолютивній частині рішення фігурують лише вимоги саме до ДП "Український інститут інтелектуальної власності", які стосуються як визнання недійсним повністю патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року, так і зобов`язання внести до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості про визнання недійсним повністю патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність». Суд першої інстанції фактично проігнорував факт відсутності будь - якої вини в його діях, незаконно визнав недійсним повністю спірний патент, а також незаконно та необґрунтовано стягнув з нього всі судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП "Український інститут інтелектуальної власності" просить відмовити у задоволенні скарги в частині вимог покладення судових витрат на ДП "Український інститут інтелектуальної власності", рішення в частині розподілу судових витрат залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грунський В.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, представник позивача звернувся до суду з заявою про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Заява зареєстрована 8 вересня 2021 року В судове засідання ОСОБА_2 , представник ДП «Український інститут інтелектуальної власності» не з`явилися, про день та час розгляду були повідомлені. Так, повідомлення про дату, час та місце судового розгляду було направлено ОСОБА_2 та його представнику адвокату Литвинову О.Р. на адреси, зазначені стороною відповідача в апеляційній скарзі, повідомлення було повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою відповідно 11 серпня 2021 року та 18 серпня 2021 року ( а.с.56-57 59-60 т.3). ДП «Український інститут інтелектуальної власності» повідомлення направлено на адресу електронної пошти ( а.с.38-39 т.3). Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Враховуючи положення процесуального закону, та зважаючи на те, що судове повідомлення було направлено на адреси, повідомлені відповідачем ОСОБА_2 та його представником суду, але такі повідомлення останніми не були отримані у зв`язку з відсутністю адресатів за зазначеними адресами, наявні підстави вважати, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні представник позивача адвокат Климчук О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 25 листопада 2016 року Державною службою інтелектуальної власності України у офіційному бюлетені «Промислова власність» було опубліковано відомості про промисловий зразок «ЛОГОТИП» за заявкою відповідача у справі - ОСОБА_2 № s201601495 від 9 вересня 2016 року на підставі чого йому було видано патент № НОМЕР_1 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 не відповідає критерію «новизна», оскільки сукупність суттєвих ознак стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки № s201601495 від 9 вересня 2016 року. Позивач зазначає, що ін. отримав правову охорону наступних знаків для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією: знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 липня 1966 року та знак за міжнародною реєстрацію № НОМЕР_3 від 25 січня 2007 року. Дія вказаних знаків також поширюється на територію України з 12 липня 2002 року та з 25 січня 2007 року відповідно. Висновком експертів № 014/19 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі № 760/9892/17 від 25 березня 2019 року, встановлено, що:

1. Промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна», відповідно до матеріалів справи.

2. Позначення, використані в варіантах 3.1. та 4.1 промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3, за умови використання позначення за варіантами 3.1. та 4.1 промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 для товарів, для яких зареєстровано знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3. При проведенні дослідження щодо відповідності промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 умовам патентоздатності, а саме відповідності критерію «новизна», експертною установою було встановлено, що «в матеріалах справи №760/9892/17 містяться відомості, згідно з якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», а саме до 09.09.2016» (сторінки 14-15 висновку експертів). Висновком експертів було також встановлено, що позначення, використані в варіантах 3.1. та 4.1 промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3, за умови використання позначення за варіантами 3.1. та 4.1 промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 для товарів, для яких зареєстровано знак за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3. Позивач ОСОБА_1 використовував позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для маркування своєї продукції, яка поширювалась на території України. Позивач ОСОБА_1 не надавав відповідачу ОСОБА_2 згоди на використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», використаного ним в варіантах 3.1. та 4.1 промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1. Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 було порушено права позивача ОСОБА_1 щодо використання належного йому відповідно до міжнародної реєстрації знака для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 не відповідає критерію патентоспроможності «новизна», визначеному ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). В основу рішення судом першої інстанції покладено висновок експертів № 014/19 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі № 760/9892/17 від 25 березня 2019 року. Приймаючи висновок експертизи як належний та допустимий доказ, а також покладаючи його в основу рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що експертиза проведена відповідно до Закону України «Про судову експертизу» експертною установою - Науко-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності. При проведенні дослідження експертній установі надавались матеріали, необхідні для повного дослідження порушених питань, у ньому міститься докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань, будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку зі сторони відповідачів суду не надано, і наданий висновок не суперечить матеріалам справи. При проведенні дослідження щодо відповідності промислового зразка «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 умовам патентоздатності, а саме відповідності критерію «новизна», експертною установою було встановлено, що « в матеріалах справи № 760/9892/17 містяться відомості, згідно з якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», а саме до 9 вересня 2016 року». Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Відповідно до ч.1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. До об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема промислові зразки (ч.1 ст. 420 ЦК України). Згідно з абзацом третім ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Статтею 462 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ст. 469 ЦК України). Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Згідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим. Відповідно до частини 2 статі 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. Встановивши, що спірний промисловий зразок за патентом № НОМЕР_1 був виданий відповідачу ОСОБА_2 внаслідок подання заявки з порушенням прав інтелектуальної власності позивача, який є власником значної кількості знаків для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями, зокрема, знака ««ІНФОРМАЦІЯ_1» за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_3 від 25 січня 2007 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач відповідно до закону має право вимагати визнання патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року недійсним. Крім того, встановивши, що промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1 не відповідає умовам патентоспроможності, а саме не відповідає критерію «новизна», оскільки сукупність суттєвих ознак промислового зразка за оспорюваним патентом стала загальнодоступною у світі до дати подання ОСОБА_2 заявки, тобто до 9 вересня 2016 року, суд першої інстанції на підставі ч.1 ст.25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визнав патент України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «ЛОГОТИП» від 25 листопада 2016 року недійсним повністю. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що висновки суду першої інстанції щодо визнання патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок «Логотип» повністю, ґрунтується лише на висновку комісійної експертизи та суперечить зібраним по справі доказам, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Питання щодо новизни промислового зразка потребує спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності ( п.86 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності»). Відповідно до висновку експертів № 014/19 за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, призначеної судом, промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом № НОМЕР_1, не відповідає умові патентоздатності «новизна». При цьому, у висновку зазначено, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Державного підприємства «Український інституту інтелектуальної власності», а саме до 9 вересня 2016 року. Стороною відповідача висновок комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності належними та допустимими доказами не спростований. Отже, встановивши, що промисловий зразок «ЛОГОТИП» за патентом України НОМЕР_1 не відповідає умовам патентоспроможності, зокрема, критерію «новизна», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених ст.25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» підстав для визнання патенту недійсним повністю. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судових витрат, безпідставного покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку щодо сплати на користь позивача судового збору та витрат на проведення судової експертизи, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, що містяться у п.69 постанови № 12 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності», за змістом ст.49 ГПК у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково господарський суд не має покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останню було залучено до участі у справі як одного із відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством. Зважаючи на те, що судом не встановлено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» порушено вимоги чинного законодавства при здійсненні реєстрації промислового зразка № НОМЕР_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи відповідача ОСОБА_2 .На момент подачі заявки ОСОБА_2 чинне на той момент законодавство не встановлювало вимог щодо перевірки уповноваженим органом відповідності промислового зразку умова патентоспроможності, а тому відсутні підстави вважати, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» були порушені права позивача. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з`ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 1 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 28 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Н.В. Поліщук В.В.Соколова