Ухвала КАС ВС № 813/7983/14

УХВАЛА 28 вересня 2021 року м. Київ справа № 813/7983/14 адміністративне провадження № К/9901/31609/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в справі №813/7983/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Генерального прокурора України Яреми В.Г., Міністерства юстиції України - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді і зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Генерального прокурора України Яреми В.Г., Міністерства юстиції України, з вимогами: визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1462к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Франківського району м. Львова Львівської області у зв`язку з припиненням трудового договору, відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Франківського району м. Львова Львівської області; зобов`язати Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", з метою виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"; стягнути з Львівської обласної прокуратури заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1462к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Франківського району м. Львова Львівської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Франківського району м. Львова Львівської області з 24.10.2014. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2460423,99 грн. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року повернуто особі, яка її подала. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року повернуто особі, яка її подала. 20 серпня 2021 року до Суду втретє надіслано касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає: - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання можливості застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та з урахуванням пункту 5.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення прокурора на посаді у місцевій прокуратурі, оминаючи складання кваліфікаційного іспиту, який згідно з вимогами статті 29 Закону був обов`язковим для зайняття посади у місцевій прокуратурі; - застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі №810/3246/16. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», скаржником не наведено щодо якого саме її пункту/підпункту відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносин. Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначеної скаржником постанови, Судом установлено, що обставини у вказаній справі не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справі №810/3246/16 Верховний Суд висловив правову позицію у спорі щодо здійснення перерахунку та виплати на користь позивача грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із Університету державної фіскальної служби України. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, що предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення особи із займаної посади у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Підставою такого звільнення стало те, що позивач обіймав зазначену посаду у період, що підпадає під дію санкцій, установлених Законом України "Про очищення влади". Подібність правовідносин означає, зокрема, що тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та зупинення виконання судового рішення не підлягають вирішенню. Керуючись статтями 248, 328, 329, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в справі №813/7983/14 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська