Постанова 4856 № 120/1675/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1675/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 27 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області у якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії відповідача 8 скликання №2153 від 29.09.2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; - зобов`язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га із земель комунальної форми власності на території с.Нетребівка (за межами населеного пункту) Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу згідно Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказує, що приписами ст. 121 ЗК України не гарантовано 2 га, а встановлено максимальний розмір не більше 2,0 га. Також законодавством не встановлено нижньої межі розміру земельної ділянки, яка може надаватися для ведення особистого селянського господарства. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 09.09.2020 ОСОБА_1 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, розташованої у с. Нетребівка, Томашпільського р-ну Вінницької обл. для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га. До заяви позивачем додані: викопіювання з кадастрової карти; копія паспорту; копія ідентифікаційного номера. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача, відповідач рішенням 49 чергової сесії 8 скликання від 29.09.2020 надав останній дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,01 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території с. Нетребівка Томашпільського р-ну (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03). Позивач не погодилась із вказаним рішення та звернулась до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого ст. 24 Конституції України, оскільки в даному разі, принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За приписами частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Підпункт "б" частини 1 статті 121 ЗК України закріплює право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів. Згідно абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Встановлено, що позивачем виконано умови для безоплатної передачі їй земельної ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2 гектарів. Разом з цим, підставою для відмови у наданні позивачу для ведення особистого селянського господарства площею земельної ділянки площею 2 гектари слугував висновок висновок постійної комісії селищної ради з питань промислової політики, підприємництва, агропромислового комплексу, земельних ресурсів, розвитку особистих підсобних господарств, охорони навколишнього природного середовища та з питань поводження з безхазяйними відходами, прийнятий на засіданні комісії 28.09.2020, яким рекомендовано сесії надати позивачеві дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,01 га. Вказаний висновок прийнятий із урахуванням того, що до ради надійшло 77 звернень від громадян с. Нетребівка, які мають право на отримання земельної ділянки, вільна земля за межами села існує у наявності 112,4705 га. Однак, апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів наявності обставин, які зазначені у вказаному висновку та які слугували підставою для прийняття спірного рішення. Наведене є об`єктивним свідченням невідповідності вказаного рішення вимогам обґрунтованості, адже спірне рішення не містить чіткого опису підстав та обґрунтування його прийняття, у той час як таким рішенням обмежується право позивача на отримання земельної ділянки площею, яка передбачена наведеними приписами ЗК України, адже у майбутньому позивач не зможе реалізувати свої право на отримання земельної ділянки площею до 1,99 га. Не надання відповідачем відповідних обґрунтувань та доказів до суду вказує на недоведеність обставин, якими відповідач обґрунтував зазначену відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, розташованої у с. Нетребівка, Томашпільського р-ну Вінницької обл. для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром понад 0,01 га. Водночас, апеляційний суд зауважує, що відповідач правомірно надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, розташованої у с. Нетребівка, Томашпільського р-ну Вінницької обл. для ведення особистого селянського господарства, однак належним чином не обґрунтував неможливості надання такого дозволу щодо земельної ділянки розміром понад 0,01 га та не більше 2 га. Згідно з частиною п`ятою ст.55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами. Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9). З урахуванням наведеного у контексті спірних правовідносин апеляційний суд зазначає, що для належного та ефективного захисту прав позивач необхідно визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №2153 від 29.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у частині визначення розміру земельної ділянки із земель комунальної форми власності на території с.Нетребівка (за межами населеного пункту) Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади щодо якої надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також зобов`язати відповідача визначити площу земельної ділянки із земель комунальної форми власності на території с.Нетребівка (за межами населеного пункту) Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади щодо якої рішенням 49 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №2153 від 29.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах 2 га з урахуванням наданого. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1135 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати. Ухвалити нове рішення. Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №2153 від 29.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у частині визначення розміру земельної ділянки із земель комунальної форми власності на території с.Нетребівка (за межами населеного пункту) Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади щодо якої надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язати Томашпільську селищну раду Тульчинського району Вінницької області визначити площу земельної ділянки із земель комунальної форми власності на території с.Нетребівка (за межами населеного пункту) Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади щодо якої рішенням 49 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №2153 від 29.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах 2 га з урахуванням наданого. В решті позову відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань омашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області судовий збір у розмірі 1135 грн. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.